Справа № 712/11866/17
Провадження № 2-а/712/814/17
22 листопада 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Сагун Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про скасування постанови державного виконавця від 6 вересня 2017 року у ВП №53965051,
У вересні 2017 року УПФ України в м. Черкасах Черкаської області (далі - УПФ) звернулось до суду з указаним позовом, просить скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 6 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 53965051.
Позов обґрунтовано тим, що 18 квітня 2017 року до УПФ надійшла постанова державного виконавця від 30 березня 2017 року у виконавчому провадженні №53666343 щодо стягнення з УПФ на користь ДП "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" 1378 грн судового збору.
Судовий збір УПФ сплатило в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням № 350 від 27 квітня 2017 року. Про це відповідача було повідомлено листом від 4 травня 2017 року.
Проте відповідачем виокремлено в окреме виконавче провадження суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, внаслідок чого УПФ отримало у цьому ж виконавчому провадженні постанови від 19 травня 2017 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 137,80 грн і про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 104,42 грн.
Оскільки УПФ пропустило строк на оскарження постанов державного виконавця від 19 травня 2017 року, то було прийнято рішення сплатити ці суми, що й було зроблено 4 серпня 2017 року.
Проте 6 вересня 2017 року державним виконавцем протиправно винесено ще одну постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 51 грн за користування ЄДРВП, начебто за невиконання постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 137,80 грн.
Крім того, витрати за користування ЄДРВП має нести сам виконавець, а не включати їх до розміру витрат виконавчого провадження і стягувати з боржника.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що витрати за користування ЄДРВП однозначно входять до витрат виконавчого провадження.
Представник УПФ не з'явилась, повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом установлено, що 30 березня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53666343 про стягнення з УПФ на користь ДП "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" судового збору в розмірі 1378 грн 00 коп.
Згідно з платіжним дорученням № 350 від 27 квітня 2017 року УПФ сплатило судовий збір у розмірі 1378,00 грн, але оскільки така сплата відбулась після відкриття виконавчого провадження, то державним виконавцем було винесено постанови від 19 травня 2017 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 137,80 грн та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 104,42 грн.
4 серпня 2017 року УПФ сплатило 242 грн 22 коп.
Постановою державного виконавця від 6 вересня 2017 року з боржника стягнуто 51 грн витрат на проведення виконавчих дій, які полягали в користуванні ЄДРВП.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом статті 42 Закону 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до п.2, п.3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.12р. № 512/5, зареєстрованої в Мін'юсті від 02.04.12р. за №489/20802 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Інструкція) фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року N 554.
Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Посилання УПФ на те, що до витрат виконавчого провадження безпідставно включено 51 грн за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень, необґрунтовані, оскільки включення цих витрат до витрат виконавчого провадження передбачено наказом Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження».
За таких обставин, суд констатує відсутність правових підстав для скасування постанови державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 8, 9,11, 17, 94, 99, 128, 159-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 19, 152 Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд
Відмовити в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про скасування постанови державного виконавця від 6 вересня 2017 року у ВП №53965051.
Постанова може бути оскаржена позивачем до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси, із одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Я.В. Пересунько