"25" травня 2007 р.
Справа № 6/288/07
м. Миколаїв
за позовом
ВАТ "Югцемент" м.Миколаїв
до відповідача
ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл.
про
Скасування повідомлень - рішень
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Шевченко Л.В.
Представники:
Від позивача
Діордіцу М.С.
Корнієнко С.В.
Від відповідача
Ільченко В.А.
Лебедева Н.С.
Козлов В.В.
Воробйова С.Ю.
Суть спору: 05 квітня 2007 року податковою службою складений Акт про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ "Югцемент" за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2006 р. за № 125/23 - 00293031, яким встановлено порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97.
ВАТ "Югцемент" не нараховував податок на додану вартість з обсягів безплатної передачі покупних послуг(тобто поставки згідно з п.1.4 Закону) по харчуванню працівників, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування за період листопад, грудень 2006 року на суму 73810, 34 грн., занижено податок на додану вартість в податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2006 року на суму 14762,07 грн.(сторінка 47 акту)
По даному факту відповідачем 18.04.2007р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000222301, яким позивачу визначено 14762,07 грн. податку і 6695,02грн. штрафних санкцій.
За результатами перевірки прийнято також податкове повідомлення - рішення № 0002081701/0 щодо зобов'язання за податком з доходу найманих працівників в розмірі 5906,40 грн.
Рішення прийнято у зв'язку з тим, що позивач, при нарахуванні доходів працівникам за харчування, відповідно до п. 3.4 ст.3 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889, виходив з того, що за отримані талони на харчування працівники розписувались у відомостях, тобто отримували доход у грошовій формі.
Податкова служба вважає це доходами у не грошовій формі і внаслідок цього нарахувала зобов'язання в сумі 5906,40 грн. (сторінка 67 акту).
Товариство звернулося з позовом про скасування рішень з таких підстав.
Рішення №0000222301 є неправомірним, оскільки надання послуг по безоплатному харчуванню працівників не є цивільно-правовою угодою, а регулюється трудовим законодавством; рішення №0002081701/0, - оскільки за отримані талони на харчування працівники розписувались у відомостях, тобто отримували доход у грошовій формі.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішеннях і акті перевірки.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволення тільки в частині скасування рішення №0000222301, виходячи з такого.
Відповідно до п.1.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість» під поставкою розуміються операції які здійснюються з цивільно-правовими договорами.
Надання безоплатного харчування працівникам позивач здійснював у відповідності до колективного договору, тобто в межах не цивільно-правових, а трудових правовідносин.
Вимоги про скасування Рішення №0002081701/0 відхиляються судом, з огляду на таке.
Відповідно до п.3.4 ст.3 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889 порядок нарахування доходів залежить, зокрема, від того, у якій формі - грошовій або не грошовій - працівники отримують доход, щодо визначення якої(форми) і виник спір.
Згідно з "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.1999 № 87 і зар. в Мін'юст України, 21.06.1999 за № 398/3691, негрошовими операціями -є операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.
Обов'язковою ознакою еквівалента грошових коштів є можливість їх вільно конвертувати у грошові кошти. ("Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.1999 № 87)
Оскільки талони на харчування не є грошовими коштами і працівники не мали можливості отримати за них певні суми грошових коштів, суд не погоджується з позивачем в частині того, що доходи отримані працівниками у грошовій формі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл. №0000222301 від 18.04.2007р.
Відмовити в позові в частині скасування повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл. №0002081701/0 від 18.04.2007р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя