Єдиний унікальний номер № 285/2115/17
Провадження № 1-кп/0285/456/17
19 грудня 2017 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новоград-Волинський кримінальне провадження № 42016060360000127 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської обл., громадянина України, українця, не одруженого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
20 серпня 2014 року старшого солдата ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року № 607/2014.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 18 листопада 2014 року №193 старшого солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення і призначено на посаду стрільця - зенітника зенітного ракетного взводу 5-го механізованого батальйону.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_4 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися вимог Військової присяги, Конституції України, законів України та статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби за наступних обставин.
Реалізуючи задумане, військовослужбовець військової частини - польова пошта НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) військової частини та поважних причин знаючи про те, що він повинен проходити військову службу та маючи реальну можливість для цього, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, 08.00 год. 25 грудня 2014 року самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд до 15.00 год. 31 жовтня 2016 року.
31 жовтня 2016 року о 15.00 год. старший солдат ОСОБА_4 самостійно повернувся до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю та пояснив, що він був призваний на військову службу та зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 . 25 грудня 2014 року без дозволу командирів та поважних причин самовільно залишив місце служби та проводив час на власний розсуд. 31 жовтня 2016 року він самостійно прибув до військової частини та продовжив проходження військової служби. В скоєному щиро розкаюється. Також, просить застосувати до нього як учасника бойових дій ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування покарання.
Судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, і проти чого не заперечують всі учасники судового провадження.
Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності суд вважає вину ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні доведеною і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 407 КК України як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин тривалістю понад один місяць.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обираючи вид та міру покарання суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є середньої тяжкості, тяжких наслідків від якого не наступило, особу обвинуваченого, який характеризується по місцю проживання задовільно, неодружений, раніше не судимий, обставини кримінального провадження, обставини, що пом'якшують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого та призначає покарання у вигляді позбавлення волі.
В судовому засіданні від обвинуваченого надійшло клопотання, яке підтримав прокурор про звільнення його від відбування покарання відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Суд враховує, що відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Статтею 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Згідно ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи… які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», приймав безпосередню участь в антитерористичній операції про що свідчить довідка № 4379 від 10.10.2017 року.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Керуючись ст.ст. 367, 368 Кримінального Процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і обрати йому покарання за цим законом 3 (три) роки позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Даний вирок може бути оскаржений, не з підстав заперечення обставин, зазначених відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
ОСОБА_4 та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: ОСОБА_1