Справа№340/363/17
Провадження № 2/340/211/17
14 грудня 2017 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
при секретарі судових засідань ОСОБА_1,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,-
позивач звернувся із позовними вимогами до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 6500,00 грн заподіяної державі внаслідок самовільної зрізки дерев до ступеня припинення росту. Понесені судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області на підставі наказу №443 від 22.11.2016 відповідно до звернення ОСОБА_6 від 07.11.2016 проведено обстеження території в урочищі Заріччя с Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області, в ході чого встановлено факт незаконного зрізання 19 дерев породи вільха до ступеня припинення їх росту, про що складено відповідний акт. Оскільки, державним інспектором на час проведення перевірки не встановлено особу, яка зрізала дерева, матеріали по даному факту було передано до ГУНП в Івано-Франківській області, де працівниками Верховинського ВП встановлено, що дерева зрізав ОСОБА_5 З посиланням на додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України №559 від 08.04.1999, акту державного нагляду (контролю) від 25.11.2016, листа ГУНП в Івано-Франківській області від 14.12.2016, рішення Верхньоясенівської сільської ради від 02.04.2013, пояснення ОСОБА_5 вважають про достатність доказів, які вказують про наявність у вчиненому вини ОСОБА_5 та звернення до нього в порядку ст.1166 ЦК України з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 6500,00 грн.
Крім того зазначає, що у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника, передбаченої ст.ст.440, 442 ЦК України, яка полягає в тому, що позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки відповідач повинен довести відсутність вини у заподіянні шкоди. Просить позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснила, що на час проведення перевірки, будь-які дозвільні документи на видалення дерев в урочищі Заріччя с Верхній Ясенів не видавалися. Земельна ділянка, на якій виявлено зрубані дерева передана в оренду відповідачу ОСОБА_5 для випасання худоби. Також вказала, що 26.12.2016 відповідача було повідомлено про те, щоб він 04.01.2017 з'явився до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області для дачі пояснень щодо вчиненого ним адміністративного правопорушення, а саме самовільної рубки зелених насаджень без дозвільних документів. Однак, ОСОБА_5 для дачі пояснень не з'явився, що в подальшому унеможливило складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення у межах строків визначених ст.38 КпАП України. Вважає, що факт правопорушення зафіксовано державним інспектором в акті перевірки від 25.11.2016 та визнано самим відповідачем під час дачі пояснень у Верховинському ВП по факту незаконного зрізання дерев. Також, відповідачу надсилалося повідомлення про відшкодування завданої шкоди, яка розрахована у відповідності до вимог постанови КМУ від 08.04.1999 №559, однак ОСОБА_5 відмовився відшкодувати таку. Крім цього вважає, що презумпція винуватості відповідача випливає із ст.1166 ЦК України, а його вина випливає із результатів перевірки здійсненої правоохоронними органами. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5, його представники в судовому засіданні 27.11.2017 позовні вимоги заперечили. Відповідач пояснив, що жодних сироростучих дерев породи вільха на земельній ділянці, яка знаходиться в прибережній смузі річки Чорний Черемош с Верхній Ясенів він не зрубував, він лише здійснив очищення земельної ділянки від гнилих та сухих кущів, щоб в подальшому мати можливість використовувати її за цільовим призначенням, а саме сінокосіння та випасання худоби. Хто спиляв дерева, йому не відомо. Просив в задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання відповідач не з'явився, забезпечив явку своїх представників.
Представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснив, що дійсно Верхньоясенівською сільською радою надано його батьку ОСОБА_5 в оренду земельну ділянку, яка знаходиться в прибережній смузі річки Чорний Черемош в урочищі Заріччя с Верхній Ясенів і він очищав дану земельну ділянку від чагарників та кущів, щоб в подальшому могти використовувати її за призначенням, а саме для випасання худоби та сінокосіння. Однак, жодних дерев він не зрізував, і хто це зробив, їм не відомо. Вказав, що з особою, яка написала на його батька скаргу, а саме ОСОБА_6 вони вже тривалий час перебувають у неприязних відносинах, і дана особа постійно пише на них різного роду скарги. Вважає, що вину батька не доведено належними доказами, оскільки самий акт перевірки не може бути належним доказом, який би підтверджував його вину у зрізанні дерев, а письмове пояснення, на яке посилається позивач, взагалі не може бути взяте судом до уваги, оскільки таке надавалося не відповідачем, а ним і надане дільничному інспектору Верховинського ВП, а тому не може братися судом до уваги. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснила, що переконання позивача у винуватості відповідача засновані лише на припущеннях, вказаних у заяві ОСОБА_6, який має неприязні стосунки з відповідачем та його сім'єю. Крім того позивач сам зазначив, що під час складання акту від 25.11.2016 не було встановлено особу, яка здійснила рубку дерев. Також, позивач посилається на вимоги ст.ст.440, 442 ЦК України, які встановлюють презумпцію вини правопорушника, однак дані норми були передбачені ЦК УРСР в редакції 1963 року і скасовані при прийнятті ЦК України, а тому у відповідності до вимог ст.62 Конституції України діє презумпція невинуватості особи і обов'язок доведення вини особи покладається на позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд в задоволенні позову відмовляє з таких підстав.
Як встановлено судом, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення шкоди заподіяної відповідачем внаслідок його неправомірних дій, які полягали у незаконному зрізуванні сироростучих дерев породи вільха в кількості 19 штук.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
З аналізу зазначених правових норм випливає, що цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.
При цьому, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Така позиція суду кореспондується із правовими висновками Верховного Суду України, зроблених у постановах за наслідками розгляду справ №6-183цс14 та №6-305цс15.
Крім цього, згідно з положеннями статей 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, в порушення зазначених правових норм позивачем не доведено перед судом факту заподіяння відповідачем шкоди у виді незаконного зрізування 19 дерев породи вільха виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_6 до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області із заявою від 07.11.2016 (а.с.6) про самовільне знищення ОСОБА_5 прибережної смуги, а саме зрізування всіх чагарників та дерев в урочищі Заріччя с Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області, Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області видано наказ №443 від 22.11.2016 (а.с.7), яким направлено завідувача сектору оперативного контролю ОСОБА_7 з 24.11 по 25.11.2016 для здійснення державного нагляду (контролю), дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо законності видалення зелених насаджень в с Верхній Ясенів урочище Заріччя Верховинського району Івано-Франківської області.
Згідно з актом №422 від 25.11.2016 (а.с.8) складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області ОСОБА_7 за результатами перевірки, в присутності ОСОБА_6 та секретаря сільської ради ОСОБА_8, встановлено факт незаконного зрізування 19 дерев породи вільха до ступеня припинення росту в присілку Заріччя села Верхній Ясенів Верховинського району. Однак, як вбачається із змісту акту, при проведенні перевірки службовою особою не встановлено особу причетну до зрізування вказаних дерев. Крім цього, не зважаючи на присутність під час складання акту представника органу місцевого самоврядування, в акті відсутні посилання на точне місце розташування зрізаних дерев, зокрема зазначено, що таке мало місце в присілку Заріччя без прив'язки до конкретної земельної ділянки, її координат розташування, конфігурації, площі, та інформації про те, кому вона належить, чи в користуванні кого перебуває.
В подальшому, як зазначила представник позивача, з метою встановлення особи, яка вчинила самовільне зрізання дерев в с Верхній Ясенів урочище Заріччя Верховинського району Івано-Франківської області та її притягнення до адміністративної відповідальності за ст.153 КпАП України, Державною екологічною інспекцією було направлено матеріали до Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області (а.с.10).
З відповіді Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області від 14.12.2016 №4502/108/04/20-2016 за підписом заступника начальника управління ОСОБА_9 (а.с.14) вбачається, що перевірка вказаних обставин проводилася працівниками Верховинського відділення поліції на підставі заяви ОСОБА_6 від 03.11.2016 щодо факту зрізки зелених насаджень, за результатами якої встановлено, що зелені насадження зрізав гр. ОСОБА_5, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим Державній інспекції направляється копія матеріалів для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.
Однак, у відповідності до положень ст.58 ЦПК України суд вказану відповідь не може визнати належним доказом факту заподіяння відповідачем шкоди, оскільки вказаний документ не являється рішенням уповноваженого органу на здійснення вказаних перевірок. Крім цього, викладена у листі інформація щодо результатів перевірки не відповідає дійсним обставинам встановленим в ході цієї перевірки та повністю суперечить висновку, що прийнятий за результатами перевірки звернення ОСОБА_6
Так, з оглянутих в судовому засіданні оригіналів матеріалів перевірки за звернення ОСОБА_6 №ЄО 928, 933 (П-75) розпочатих 02.11.2016 та закінчених 02.12.2016 вбачається, що 02.11.2016 ОСОБА_6 звернувся із заявою в правоохоронні органи щодо протиправного знищення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прибережної захисної смуги річки Чорний Черемош шляхом вирубки дерев на березі річки.
В ході перевірки звернення, працівниками поліції відібрано пояснення у ОСОБА_6, який вказував, що вирубка дерев здійснювалася ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на земельній ділянці загального користування, навпроти його земельної ділянки. При цьому не вказавши джерела такої проінформованості, вказав, що про ці обставини йому стало відомо 02.11.2016.
Також, працівниками поліції були відібрані пояснення сина відповідача ОСОБА_3, як його представника, який повідомив, що ОСОБА_5 жодних зелених насаджень (дерев) не зрізував, лише очищав від сухих та гнилих кущів прибережну смугу, якою користується для сінокосіння з 1995-1996 років.
За результатами перевірки звернення ОСОБА_6, інспектором Верховинського ВП Косівського ВП ГУ НП складено висновок від 02.12.2016 про відсутність в діях ОСОБА_5 будь-яких ознак кримінального та адміністративного правопорушення, оскільки 02.11.2016 він жодних сироростучих дерев не зрубував.
Крім цього, як в судовому засіданні безспірно встановлено, що після отримання листа ГУ НП України в Івано-Франківській області від 14.12.2016, протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.153 КпАП України щодо ОСОБА_5 уповноваженими службовими особами Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області не складався, особа до адміністративної відповідальності не притягувалася.
Підсумовуючи усе наведене слід зазначити, що жодними належними та допустимими доказами не встановлено факту заподіяння шкоди відповідачем у виді незаконного зрізування 19 сироростучих дерев породи вільха. Навпаки матеріали перевірки, та сам висновок перевірки, складений працівниками поліції, вказують на відсутність в діях відповідача ознак заподіяння шкоди. При цьому пояснення представника відповідача дані в ході перевірки, відповідають поясненням відповідача, даним в судовому засіданні, щодо відсутності в його діях ознак заподіяння шкоди.
Одночасно, судом не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_6, як підтвердження факту завдання шкоди відповідачем, оскільки згідно заяви поданої позивачу від 07.11.2016 особа зазначала про вчинення дій відповідачем, в той час як в заяві і поясненнях наданих працівникам поліції ця ж особа вказувала на вчинення цих дій кількома особами. До того ж, такі пояснення не підтверджені жодними іншими об'єктивними доказами та спростовані перевіркою органами поліції. Крім цього, як зазначив в судовому засіданні відповідач, станом на листопад 2016 року між ним та ОСОБА_6 існували неприязні відносини, що виникли через судові спори з приводу землекористування.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що факт завдання шкоди відповідачем підтверджується зібраними ними матеріалами перевірки, оскільки як встановлено судом, такі позивачем фактично формувалися на підставі лише деяких документів залучених із матеріалів перевірки Верховинського ВП без самого висновку, листа ГУ НП в Івано-Франківській області від 14.12.2016, який судом визнано неналежним доказом, акту здійснення державного нагляду (контролю) від 25.11.2016, який не містить даних ні про точне місце завдання шкоди, ні про особу, яка її заподіяла.
Крім цього, є безпідставним посиланням позивача і на рішення Верхньоясенівської сільської ради від 02.04.2013 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки в присілку Заріччя (а.с.13), та довідку сільської ради про відсутність дозволу на вирубування чагарників на ім'я ОСОБА_5 (а.с.15), оскільки ні самі по собі, ні в сукупності з іншими документами не підтверджують факту завдання шкоди відповідачем.
На підставі наведеного, оскільки позивачем перед судом не доведено факту заподіяння шкоди відповідачем у виді незаконного зрізування 19 сироростучих дерев породи вільха, та місця заподіяння шкоди, а відповідачем категорично заперечується факт заподіяння такої, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог та покладення обов'язку відшкодування такої на відповідача. У зв'язку із цим в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю. Відповідно до положень ст.88 ЦПК України судові витрати на відповідача не покладати.
Відмовляючи у задоволенні позову, одночасно слід зазначити про безпідставність посилання позивача на норми ст.ст. 440, 442 ЦК України, які встановлюють презумпцію вини правопорушника, оскільки дані норми були передбачені Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року і втратили чинність 01.01.2004 на підставі введення в дію чинного Цивільного кодексу України.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди - відмовити за безпідставністю вимог.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.Б. Бучинський