Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/3553/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 121 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 грудня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12016060060000701 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростень Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України, -
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_8 , 08.05.2016 року близько 17 години 00 хвилин, під час розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_10 в салоні автомобіля ЗАЗ-1102, номерний знак НОМЕР_1 , припаркованому на узбіччі дороги біля будинку №82 по вул. К.Лібкнехта в м.Коростені, на ґрунті ревнощів, діючи умисно наніс 2 удари клинком ножа в передню частину тулуба ОСОБА_10 , спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини з пошкодженням стінки тонкої кишки, внутрішньочеревної кровотечі 1-2 ст., які небезпечні для життя, а також легкі тілесні ушкодження у виді різаної рани грудної клітки праворуч та різаної рани 1-го пальця правої кисті, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Після нанесення ножових поранень ОСОБА_8 вийшовши з салону автомобіля продовжив наносити удари потерпілому ногами та кулаками в різні частини тіла, заподіявши тим самим фізичну біль.
Умисними діями, які виразились у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України.
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання вирішено обчислювати з дня затримання обвинуваченого ОСОБА_8 в порядку виконання вказаного вироку.
Вирішено питання щодо речових доказів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки вирок ухвалено на підставі неналежних та недопустимих доказів. Зокрема, вказує на недопустимість таких доказів, як протоколи огляду місця події від 08.05.2016 року та від 13.05.2016 року, оскільки в них зазначено не місце події, де було скоєно злочин, а салон карети швидкої допомоги та салон автомобіля, відповідно; висновок СМЕ №142 від 13.05.2016 року, який складено на підставі медичної картки потерпілого, яка не вилучалася у встановленому законом порядку. Крім того, вказує на невірну кваліфікацію кримінального правопорушення та наводить підстави для кваліфікації скоєного обвинуваченим ОСОБА_8 злочину за ст. 123 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вказує на безпідставне застосування судом ст. 69 КК України за наявності лише однієї обставини, що пом'якшує покарання. Крім того, звертає увагу, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, шкоду потерпілому не відшкодував та потерпілий наполягав на призначенні найсуворішого покарання.
В судове засідання апеляційного суду потерпілий ОСОБА_10 та його представник, будучи неодноразово належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора в підтримання апеляційної скарги прокурора та в заперечення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , пояснення адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги захисника та в заперечення апеляційної скарги прокурора, обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 - задоволенню з таких підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України судом кваліфіковано правильно.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 вину свою визнав частково, а саме : у заподіянні одного удару ножем потерпілому. Зазначив, що в той день разом з потерпілим вони придбали пляшку (0,33л.) горілки, яку вжили в салоні його автомобіля поблизу магазину, розташованого по вул. К.Лібкнехта в м.Коростені. Він намагався з'ясувати, які відносини існують між його дружиною та потерпілим. В цей час потерпілому зателефонувала дружина, він не втримався і наніс удар ножем в живіт потерпілому. Подальші дії не пам'ятає, але з місця події відразу від'їхав. Просив вибачення у потерпілого.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, висновки суду ґрунтуються на:
- показах потерпілого ОСОБА_10 про те, що в той день була провідна неділя, він бачив дружину ОСОБА_8 на кладовищі, вона провідувала свїх рідних, а він своїх. Коли він прийшов з кладовища додому, йому зателефонував ОСОБА_8 та запропонував зустрітися. Вони зустрілися біля магазину, розташованого по вул..К.Лібкнехта в м.Коростені, куди ОСОБА_8 під'їхав на автомобілі. Вони придбали в магазині чіпси та пляшку горілки. Під час вживання алкогольних напоїв в салоні автомобіля ОСОБА_8 , останній пояснював, що ревнує до нього свою дружину, але він запевняв, що підстав для ревнощів не має. Потім ОСОБА_8 почав просити його поїхати з ним до чоловіка « ОСОБА_11 », з яким на його думку може бути його дружина, що побити останнього. Він відмовився, однак, залишити автомобіль не зміг, оскільки ОСОБА_8 почав рух. Потім він відговорив останнього від надуманого та вони повернулися до магазину. В цей час на його телефон зателефонувала дружина ОСОБА_8 і останній почав наносити йому ножові поранення. Захищаючись від ударів він намагався схопити ніж рукою, внаслідок чого йому було перерізано сухожилля. Зрозумівши, що ОСОБА_8 не зупиниться, він почав виходити з автомобіля, але ОСОБА_8 вискочив з автомобіля та почав добивати його руками та ногами по різним частинам тіла. Побачивши, що він весь у крові, ОСОБА_8 залишив його, не надавши ніякої допомоги, сів в автомобіль і поїхав. Зібравшись з силами він дійшов додому, повідомив матері про те, що його порізав ОСОБА_12 та відразу втратив свідомість. Після цього він потрапив до реанімаційного відділення. Йому відомо, що ОСОБА_13 приходив в лікарню та висловлював погрози на його адресу. Наполягав на суворому покаранні;
- показах свідка ОСОБА_14 , який показав, що обвинувачений є його зятем, а потерпілий є сином його співмешканки. Він працює водієм у службі швидкої допомоги. 8 травня 2016 року здійснював виїзд, як з'ясувалось за місцем свого проживання, де було госпіталізовано ОСОБА_10 до реанімаційного відділення міської лікарні. Зазначив, що про обставини, які відбулись між його зятем та ОСОБА_15 йому нічого не відомо.
Крім того, висновки суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підтверджуються письмовими доказами, які були досліджені судом :
- витягом з ЄРДР, зі змісту якого вбачається, що відомості про вчинення злочину було внесено на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб 09.05.2016 року з правовою кваліфікацією дій за ч.1 ст.121 КК України (а.п.59);
- рапортом оперативного чергового Коростенського ВП, зареєстрованого в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події 08.05.2016 року за №3160 про надходження повідомлення від лікаря травмпункту Коростенської ЦМЛ ОСОБА_16 про надання медичної допомоги ОСОБА_10 , який поступив з ножовим пораненням черевної порожнини (а.п.65);
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_10 від 10.05.2016 року про заподіяння йому 08.05.2016 року тілесних ушкоджень ОСОБА_17 (а.п.66);
- протоколом огляду місця події від 08.05.2016 року, яким зафіксовано огляд салону карети швидкої допомоги, в ході якого виявлено штани з нашаруванням речовини бурого кольору та светр з наявними на ньому порізами в ділянці живота, які належать потерпілому, з фототаблицею та схемою до нього. Вказані речі постановою слідчого від 09.05.2016 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.п.67-73);
- карткою виїзду швидкої допомоги №43 від 08.05.2016 року в якій відображено час, адреса, причина виклику, а також встановлений діагноз (а.п.76-79);
- висновком експерта №142 від 13.05.2016 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини з пошкодженням стінки тонкої кішки, внутрішньочеревної кровотечі І-ІІ ст., різаних ран грудної клітки праворуч та 1 пальця правої кісті, які утворились від дії гострого предмету, з колючо ріжучими властивостями від нанесення не менше 2-3 ударів гострим предметом. Тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини з пошкодженням стінки тонкої кішки, внутрішньочеревної кровотечі І-ІІ ст. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, інші зазначені ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (а.п.91-92);
- протоколом огляду місця події від 13.05.2016 року, яким зафіксовано огляд автомобіля ЗАЗ 1102, номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2 , в салоні якого, а саме на сидінні та спинці, виявлено нашарування плям бурого кольору (а.п.97-98);
- висновком імунологічної експертизи №536 від 25.05.2016 року яким не виключається належність крові, виявленої у вирізках з марлевих тампонів зі змивами з сидіння автомобіля ЗАЗ -1102, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 (а.п.131-133).;
- протоколом одночасного допиту осіб та протоколом слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , проведеного 12.07.2016 року, в ході якого останній показав розташування в салоні автомобіля його та потерпілого і механізм нанесення ударів клинком ножа в передню частину тулуба потерпілого ОСОБА_15 .
При поданні зазначених доказів та при їх дослідженні судом першої інстанції сторони кримінального провадження не подавали зауважень з приводу їх належності або допустимості, отже наведені докази визнані судом належними та допустимими.
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено доведена повністю.
З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Твердження апелянта - захисника ОСОБА_7 про те, що стороною обвинувачення не доведено в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення.
Також, безпідставним апеляційний суд вважає твердження апелянта ОСОБА_7 про те, що висновок СМЕ №142 від 13.05.2016 року є недопустимим доказом, враховуючи, що він складений на підставі медичної картки потерпілого, на яку не надавався, у встановленому законом порядку, тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, протокол про надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування містить дані про те, що під час досудового розслідування слідчим робились запити до медичних закладів, надавались доручення щодо медичної картки потерпілого.
Крім того, висновки експерта не суперечать встановленим обставинам, оскільки заподіяні потерпілому тілесні ушкодження у виді колото-різаних ран зафіксовано в медичних документах та частково підтверджені обвинуваченим на слідчому експерименті та в судовому засіданні. Стороною захисту не заявлялося клопотань про витребування доказів щодо правомірності отримання експертом медичної картки потерпілого.
Доказів того, що експертиза була проведена не за медичними документами потерпілого ОСОБА_10 в суді першої інстанції та в апеляційному суді захисником не надано.
Клопотання щодо проведення повторної чи додаткової експертизи стороною захисту в судовому засіданні місцевого суду також не заявлялося.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що висновок СМЕ №142 від 13.05.2016 року є неналежним та недопустимим доказом в даному кримінальному провадженні, оскільки доказів, які б свідчили про його неналежність або недопустимість стороною захисту не надано.
Не зазначення в протоколах огляду місця події від 08.05.2016 року та від 13.05.2016 року місця події де було скоєно злочин, а зазначено - салон карети швидкої допомоги та салон автомобіля відповідно, не можуть слугувати підставою для визнання цих доказів недопустимими. Вказані огляди проводились з додержанням норм ст.ст. 104, 105, 106, 223, 234, 237 КПК України. За результатами оглядів були вилучені предмети які використані як докази факту і обставин кримінального провадження та визнані речовими доказами.
Доводи апеляційної скарги захисника про невірну кваліфікацію кримінального правопорушення та наявність підстав для кваліфікації скоєного обвинуваченим ОСОБА_8 злочину за ст. 123 КК України апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах кримінального провадження висновком судово-психіатричної експерта №195-2016 від 16.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_8 розуміє протиправність своїх дій активно захищається, відтворюючи свою версію події. Під час вчинення інкримінованих дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в стані фізіологічного афекту не знаходився (а.п. 135-137).
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції не спростував нанесення ножового поранення потерпілому, давши показання з яких слідує про часткове визнання своєї вини у вчиненні злочину.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, судом першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який працездатного віку, має двох неповнолітніх дітей, по місцю роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра або нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Також, судом враховано обставини, що пом'якшують покарання: каяття у вчиненому, сприяння в розкритті злочину. Обставиною, що обтяжує покарання судом визнано вчинення злочину у стані сп'яніння.
На підставі викладеного, місцевий суд дійшов висновку про можливість застосування до покарання ч.1 ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_8 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст. 121 КК України.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Проте, встановлені судом першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання: каяття у вчиненому, сприяння в розкритті злочину, зазначені в п.1 ч.1 ст. 66 КК України та являються однією обставиною, що пом'якшує покарання, а тому не дає права для застосування ст. 69 КК України.
Таким чином, ухвалюючи вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому в частині призначення покарання він підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційним судом враховано особу обвинуваченого; обставину, що пом'якшує покарання: каяття у вчиненому та сприяння в розкритті злочину; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані сп'яніння.
Також, апеляційний суд враховує позицію потерпілого, який наполягав на суворому покаранні, причини, які зумовили вчинення протиправних дій та вважає, що виправлення ОСОБА_8 не можливо без ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 121 КК України.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку в цій частині.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_8 в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Судді: