12600, Житомирська область, смт.Брусилів, вулиця Лермонтова, 41/6
телефон (04162)31033, http://bs.zt.court.gov.ua
Справа № 275/519/17
20 грудня 2017 року смт. Брусилів Житомирської області
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
за наслідками судового розгляду у кримінальному провадженні №275/519/17,
номер у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12017060130000161
за обвинуваченнямОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Пелинівки Могільов-Подільського району Вінницької області, громадянки України, українки, освіта середня, не працевлаштованої, не заміжньої, що не має неповнолітніх дітей, раніше судимої: -20 листопада 2009 року Брусилівський районним судом Житомирської області за ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнена умовно-достроково 01 червня 2012 року на 1 рік 3 місяці 8 днів, -25 березня 2016 року Шевченківським районним судом міста Києва за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від покарання на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 3 роки,
зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1
фактичне місце мешкання: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.
1.Формулювання висунутого обвинувачення
1.1.Органом досудового розслідування ОСОБА_5 пред'явлене кримінальне обвинувачення у тому, що вона будучі особою, раніше судимою за злочин проти власності, на шлях виправлення не стала та під час іспитового строку повторно вичинила умисний злочин проти власності за наступних обставин. 26 травня 2017 року, близько 17.30 годин ОСОБА_5 перебувала у будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , де допомагала останній по господарству. Під час перебування в одній з кімнат будинку, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, а саме грошей ОСОБА_4 . Діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе, ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу відкрила дверцята шафи, та з кишені піджака таємно умисно, повторно викрала гроші в сумі 400 гривень двома купюрами номіналом 200 гривень. В подальшому ОСОБА_5 грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд. Згідно висунутого обвинувачення, своїми умисними діями ОСОБА_5 завдала потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 400 гривень.
1.2.Виходячи з вищевказаних обставин, ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.
2.Позиція обвинуваченої
2.1.Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала і пояснила суду, що 26 травня 2017 року, приблизно з 10.00 годин вона дійсно перебувала в будинку ОСОБА_4 де разом з ОСОБА_7 допомагали ОСОБА_8 по господарству. Вони й раніше, починаючи з квітня 2017 року декілька разів приходили до ОСОБА_8 і допомагали по господарству: працювали в огороді, доглядали за будинком, прибирали в будинку. ОСОБА_8 іноді платила їм гроші. Того дня, 26 травня 2017 року вона їм гроші не платила. Під вечір пішли додому. По дорозі ОСОБА_7 зізналась їй, що викрала у ОСОБА_8 гроші. Того ж дня на вулиці їх зупинили поліцейські, затримали і доставили до Брусилівського районного відділення поліції. У відділенні поліції їх допитували в окремих кабінетах. Поліцейські на неї кричали, погрожували відправити у слідчий ізолятор, вимагаючи зізнатись у крадіжці грошей у ОСОБА_8 . Тоді вона обмовила себе у крадіжці та віддала поліцейським 400 гривень, які мала при собі і які напередодні їй дала її мати ОСОБА_9 зі своєї пенсії для купівлі харчових продуктів. У подальшому, перебуваючи під тиском поліції та ОСОБА_7 , вона надала показання, якими також обмовила себе у вчиненні крадіжки. Але крадіжку у ОСОБА_4 вона не вчиняла, винною себе не визнає та наполягає, що вилучені в неї грошові кошти належали її матері ОСОБА_9 , яка 23 травня 2017 року отримала пенсію.
3.Докази обвинувачення
Показання:
3.1.Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона за віком та станом здоров'я не може самостійно поратись по господарству. Тоді знайома запропонувала їй на допомогу двох дівчат, одна з яких - обвинувачена ОСОБА_10 . Ці дівчата неодноразово приходили до неї додому, допомагали в огороді та в будинку. Вона іноді розраховувалась з ними грошима. 26 травня 2017 року вони прийшли до неї та прибирали в будинку, після чого пішли. Як дівчата пішли, вона виявила, що з кармана піджаку, який висів в шафі, де вона зберігала гроші, зникла купюра номіналом 500 гривень. Там ще були гроші номіналом по 200 гривень, але скільки їх було та скільки зникло вона не знає, бо не перераховувала ті купюри. Вона викликала поліцію і поліція затримала дівчат, а згодом їй сказали, що ті визнали крадіжку. Зокрема, ОСОБА_10 в її присутності показувала поліції як вона викрала з шафи 400 гривень двома купюрами по 200 гривень.
3.2.Свідок ОСОБА_11 , який працює оперативним уповноваженим Брусилівського відділення поліції пояснив, що 26 травня його направили по заяві ОСОБА_4 про крадіжку. ОСОБА_8 розповіла про двох жінок, які були в неї вдома. Обох цих жінок він знав і того ж дня їх знайшли в Брусилові і запросили до районного відділення поліції. Там він провів бесіду з ОСОБА_5 . Під час бесіди ОСОБА_10 спочатку заперечувала свою причетність до крадіжки, аж потім визнала свою вину і видала викрадені гроші - 400 гривень купюрами по 200 гривень. Він не вчиняв на неї тиск, не погрожував і не примушував до свідчень. Другою жінкою, на яку вказала ОСОБА_8 , була ОСОБА_12 , яка теж визнала, що викрала у потерпілої 500 гривень.
3.3.Свідок ОСОБА_13 , який є слідчим Брусилівського відділення поліції надав аналогічні показання, додавши, що коли ОСОБА_5 доставили до районного відділеня поліції, вона добровільно написала заяву про видачу коштів, викрадених у ОСОБА_8 та видала 400 гривень.
3.4.Свідок ОСОБА_14 , яка є слідчим Брусилівського відділення поліції, пояснила, що реєстрацію відомостей про крадіжку у ОСОБА_4 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань здійснено 27 травня 2017 року, після чого досудове розслідування здійснювала вже вона. Тиск на ОСОБА_5 зі свого боку заперечила.
3.5.Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що був запрошений в якості понятого, коли ОСОБА_5 у присутності потерпілої ОСОБА_8 показувала як викрала 400 гривень з кишені піджаку.
3.6.Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 26 травня 2017 року вони з ОСОБА_5 прийшли до ОСОБА_4 , де допомогли ОСОБА_8 прибратись по господарству. Після цього, ОСОБА_5 показала їй піджак у шафі, де ОСОБА_4 зберігала гроші. Тоді вона в тому місці, що їй показала ОСОБА_10 , взяла 500 гривень собі. Її ніхто не примушував, вона сама вирішила вкрасти ці гроші. Коли вони пішли додому, то зайшли в магазин. В магазині ОСОБА_10 їй зізналась, що теж брала гроші в тому місці у ОСОБА_8 , але не казала скільки і гроші не показувала. На вулиці їх зустріли поліцейські і доставили у райвідділ, де почали допитувати окремо по кабінетах. Їй також відомо, що мати ОСОБА_10 отримала пенсію напередодні - 23 травня 2017 року.
Протоколи слідчих дій та інші докази
3.7.Протокол огляду місця події від 26.05.2017 року, розпочатого о 19.00 годин, закінченого о 19.20 годин, з фото-таблицею, встановлює, що у вказані день та час слідчим ОСОБА_13 було проведено огляд місця події в будинку ОСОБА_4 . Згідно цьому протоколу, у приміщенні кімнати, визначеному слідчим, як «кімната №3» знаходиться шафа, в якій висить зелений піджак, в кишені якого, з участю потерпілої ОСОБА_4 виявлено відсутність грошових коштів в сумі 900 гривень (аркуш справи 57-62).
3.8.Письмова рукописна заява від імені ОСОБА_5 на ім'я слідчого ОСОБА_13 , датована 26 травня 2017 року про добровільну видачу поліцейським грошових коштів в сумі 400 гривень купюрами по 200 гривень (аркуш справи 63).
3.9.Згідно протоколу огляду речей від 26 травня 2017 року, з 19.45 до 19.55 годин слідчий у відділенні поліції в смт. Брусилів вилучив у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 400 гривень купюрами по 200 гривень, які опечатав у конверті та вилучив (згідно позначки у протоколі) до Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП України в Житомирській області (аркуші справи 64-67).
3.10.Згідно постанови слідчого ОСОБА_14 від 07 червня 2017 року, у кримінальному провадженні №12017060130000161, внесеному до ЄРДР 27 травня 2017 року, призначено захисника за рахунок держави для захисту ОСОБА_5 , яка виявила бажання скористатись послугами захисника, але не має коштів для того, щоб самостійно забезпечити його участь (аркуш справи 68-69).
3.11.Згідно доручення центру надання вторинної правової допомоги від 07 червня 2017 року, згідно постанови слідчого, ОСОБА_5 призначено захисника ОСОБА_6 (аркуш справи 71).
3.12.Згідно письмової заяви від імені ОСОБА_5 на ім'я слідчого ОСОБА_14 , датованої 07 липня 2017 року, ОСОБА_5 зазначила: «Не заперечую від слідчого експерименту за моєю участю без мого захисника» (аркуш справи 73).
3.13.Протокол слідчого експерименту від 07 липня 2017 року, складений рукописним шрифтом, важко розбірливим почерком, що не дозволяє в повній мірі ознайомитись з його змістом. Проте фрагментарно можна встановити, що ОСОБА_5 під час слідчого експерименту надала показання про те, що вона раніше бачила звідки ОСОБА_4 діставала гроші, коли розраховувалась з ними за виконану роботу. Крім того, з протоколу можна зрозуміти, що ОСОБА_10 вказала на шафу, розташовану у приміщенні веранди будинку, пояснивши, що звідти дістала 400 гривень (аркуші справи 74-80).
3.14.Два вироки судів: Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2009 року і Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року підтверджують наявність судимостей у ОСОБА_5 .
4.Докази сторони захисту
4.1.Свідок ОСОБА_9 - мати обвинуваченої пояснила, що 23 травня 2017 року вона отримала пенсію. З отриманих грошей, 400 гривень вона надала ОСОБА_5 для купівлі харчових продуктів. Згодом ці гроші у ОСОБА_5 вилучила поліція. Пенсію отримувала, зокрема, купюрами по 100, 200, 500 гривень.
5.Оцінка суду
5.1.Згідно ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
5.2.Згідно ст.86 КПК України, допустимим вважається доказ, отриманий в порядку, визначеному цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень.
5.3.Згідно статті 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
5.4.Згідно статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
5.5.Тому з початку суд вважає за необхідне проаналізувати допустимість кожного з наданих сторонами доказів, після чого, докази, які будуть визнані допустимими і належними, оцінити в їх сукупності.
5.6.Надаючи оцінки показанням потерпілої суд зазначає, що вони не містять ознак недопустимості і свідчать про те, що потерпіла дійсно 26 травня 2017 року виявила крадіжку належних їй грошових коштів. Однак, надаючи показання суду, потерпіла зазначила, що виявила лише крадіжку 500 гривень однією купюрою, а чи були викрадені купюри номіналом по 200 гривень вона не знала, бо їх не перераховувала і взагалі не знала скільки в неї було таких купюр. Про викрадення цих грошей їй стало відомо від поліції. Потерпіла визнала, що вона була знайома з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 і раніше розраховувалась з ними грошима за надану їй допомогу. Потерпіла також пояснила, що ОСОБА_5 визнавала свою вину у крадіжці і просила в неї вибачення, але це відбувалось в присутності поліцейських під час слідчого експерименту. Суд не має підстав для сумніву у добросовісності показань потерпілої, тому приймає їх до уваги.
5.7.Окрім показань потерпілої, стороною обвинувачення пред'явлено показання п'яти свідків, троє з яких є поліцейськими.
5.8.Показання свідка ОСОБА_11 (пункт 3.2. вироку), який є оперативним уповноваженим поліції, частково стосувались доведення суду змісту отриманих ним пояснень ОСОБА_5 . В цій частині показання свідка слід визнати недопустимим доказом в силу прямої вказівки на це у частині 7 статті 97 КПК України. В іншій частині, щодо обставин доставлення ОСОБА_5 до відділення поліції та перебування там, показання можуть бути визнані допустимими. Водночас, ці показання, на думку суду, не свідчать на користь обвинувачення. Так, обвинувачена пояснила, що була затримана поліцейськими 26 травня 2017 року і доставлена до відділення поліції, де на неї чинився тиск з метою примусити до визнання вини. Надаючи показання суду свідок ОСОБА_11 хоч і заперечив вчинення насильства відносно ОСОБА_5 , проте фактично визнав, що вона була ним доставлена до відділення поліції для "бесіди", без участі захисника. Тобто, маючи конкретну підозру у вчиненні крадіжки щодо ОСОБА_10 , поліцейський вжив заходів, не передбачених кримінальним процесуальним законодавством, без належного фіксування цієї "бесіди", без можливості підтвердити роз'яснення особі права не свідчити проти себе, без забезпечення можливості користуватись послугами захисника та у поза процесуальному порядку. Крім того, суду не зрозуміло, чому після того, як ОСОБА_10 заперечила свою причетність до крадіжки на початку цієї «бесіди», поліцейським не було вжито подальших заходів до припинення поза процесуального спілкування за зачиненими дверима без застосування передбачених КПК України засобів фіксації? Натомість внаслідок продовження такого спілкування ОСОБА_10 врешті визнала свою причетність до крадіжки, про що зазначив сам свідок. Таким чином, показання обвинуваченої про вчинення тиску на неї не лише не спростовані цим доказом, а навпаки, опосередковано, підтверджено ним. При цьому захисника обвинуваченій було призначено лише 07 червня 2017 року (пункт 3.10 вироку).
5.9.Показання свідка ОСОБА_13 (пункт 3.3. вироку), який є слідчим поліції, частково стосувались доведення суду змісту отриманих ним показань ОСОБА_5 . В цій частині показання свідка слід визнати недопустимим доказом в силу прямої вказівки на це у частині 7 статті 97 КПК України. В іншій частині, щодо обставин вилучення у ОСОБА_5 грошових коштів, показання свідка стосуються змісту складеного ним, як слідчим, протоколу вилучення грошових коштів у ОСОБА_5 , отже їх оцінка цілком залежить від оцінки відповідного письмового доказу.
5.10.Згаданий протокол огляду речей від 26 травня 2017 року (пункт 3.9. вироку), складений слідчим ОСОБА_13 на думку суду, не може бути визнаний допустимим доказом в силу декількох причин. По-перше, цей протокол складений 26 травня 2017 року, тобто за добу до внесення відомостей про вчинену крадіжку до Єдиного реєстру досудових розслідувань (пункти 3.4., 3.10. вироку). Однак, згідно ч.3 ст.214 КПК України, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заборонено, окрім невідкладного проведення огляду місця події. Цей протокол не стосувався огляду місця події, був складений у приміщенні відділення поліції, отже отриманий з суттєвим порушення норм кримінального процесуального законодавства. По-друге, під час цього огляду ОСОБА_5 не було забезпечено ефективного доступу до реалізації права на захист, оскільки інформація про роз'яснення її права не свідчити проти себе не зафіксована, а захисник їй був призначений лише 07 червня 2017 року (пункт 3.10. вироку). Слід взяти до уваги також, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, згідно ч.2 ст.8 КПК України, відмова затриманому в доступі до адвоката впродовж першого часу допитів поліцією у ситуації, коли праву на захист могло бути завдано непоправної шкоди (якою б не була підстава такої відмови), є несумісним із правами обвинуваченого, передбаченими підпунктом «с» ч.3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного королівства» від 08 лютого 1996 року). Зважаючи на суттєве значення цього протоколу у структурі доказів сторони обвинувачення, а також беручи до уваги що самі вилучені купюри суду в якості речових доказів не представлені, суд не може визнати цей доказ допустимим і не бере його до уваги в контексті тверджень обвинувачення.
5.11.Суд зазначає, що обвинувачена не заперечила в суді те, що вона мала при собі грошові кошти, проте пояснила їх походження від своєї матері ОСОБА_9 , пред'явивши відповідні покази свідка (пункт 4.1. вироку), які не були спростовані стороною обвинувачення.
5.12.Свідок ОСОБА_14 надала показання, якими не визнала покази обвинуваченої щодо вчинення тиску на неї. Однак в частині суті обвинувачення, показання цього свідка про зміст пояснень обвинуваченої на досудовому слідстві не можуть братись до уваги з огляду на імперативну заборону, встановлену ч.7 статті 97 КПК України. Свідок підтвердила, що відомості про краджіжку внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 27 травня 2017 року.
5.13.Показання свідка ОСОБА_15 (пункт 3.5. вироку), які стосувались виключно обставин проведення слідчого експерименту, не містять формальних ознак недопустимого доказу. Однак, з огляду на статус цього свідка, як понятого при проведенні слідчої дії, ці показання слід оцінювати в поєднанні з оцінкою відповідного протоколу слідчого експерименту від 07 липня 2017 року.
5.14.Згаданий протокол слідчого експерименту (пункт 3.13 вироку), містить суб'єктивну (показання ОСОБА_5 ) та об'єктивну (вказані нею дії) складові. Оскільки суд не може посилатись на показання, надані слідчому, оцінці підлягають ті об'єктивні результати слідчої дії, що зафіксовані у протоколі. Однак, по-перше, зміст протоколу, внаслідок особливостей рукописного почерку не є повною мірою доступним до прочитання. По-друге, суд приходить до висновку, що головна об'єктивна обставина, яка в ньому зафіксована - місце викрадення грошей, суперечить обставинам, встановленим під час огляду місця події, зафіксованим у протоколі від 26 травня 2017 року (пункт 3.7. вироку). Так, під час огляду місця події, встановлено, що гроші зникли з шафи, розташованої в кімнаті №3 будинку, тоді як згідно протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_5 вказала на шафу, розташовану не у кімнаті №3, а у веранді того ж будинку. Будь-яких креслень, схем або інших документів, що дозволили б перевірити релевантність результатів обох слідчих дій, стороною обвинувачення не надано.
5.15.По-третє, судом встановлено чергове суттєве та грубе порушення права обвинуваченої на захист при проведенні слідчого експерименту. Так, згідно постанови слідчого від 07 червня 2017 року (пункт 3.10. вироку) та доручення центру безоплатної вторинної правової допомоги (пункт 3.11. вироку), станом на дату проведення слідчого експерименту, у кримінальному провадженні брав участь захисник ОСОБА_6 . Проте, слідчий експеримент 07 липня 2017 року проведено без участі захисника, а до протоколу долучено письмову заяву обвинуваченої, датовану 07 липня 2017 року про те, що вона не заперечує про здійснення слідчої дії без участі захисника. Суд зазначає, що по-перше, зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_5 не була ініціатором проведення слідчого експерименту без участі захисника, а лише погодилась на це. По-друге, згідно ч.2 ст.54 КПК України, відмова від захисника може відбутись лише за його участі після проведення конфіденційного побачення з підзахисним. Жодних доказів дотримання цього положення при відмові ОСОБА_5 від захисника стороною обвинувачення не надано. Будь-які докази повідомлення захисника про проведення відповідної слідчої дії теж відсутні. Суду взагалі не зрозуміло через які причини та з яких підстав слідчий вирішив проводити слідчу дію без участі вже призначеного на той час захисника. Згідно п.3 ч.2 ст.87 КПК України, порушення права на захист зобов'язує суд визнати відповідний доказ недопустимим.
5.16.Крім того, сторона захисту обґрунтувала обвинувачення посиланням на показання свідка ОСОБА_7 . Показання цього свідка не містять очевидних ознак недопустимості. Однак, ОСОБА_7 не вказала на конкретні обставини вчинення крадіжки, а лише зазначила, що ОСОБА_5 зізналась їй, що «брала гроші у баби». Обвинувачення ґрунтується на цьому доказі головним чином в контексті того, що саме ОСОБА_5 показала ОСОБА_7 , де зберігаються гроші і Мущицька, таким чином, викрала звідти 500 гривень, за що окремо притягується до кримінальної відповідальності (аркуш справи 31-32). Однак, суд зазначає, що ОСОБА_5 пояснила свою поінформованість про місце зберігання грошей тим, що бачила звідки потерпіла брала ці гроші, коли розраховувалась з ними за виконану роботу. Те, що потерпіла сплачувала ОСОБА_10 і ОСОБА_16 гроші визнала і сама потерпіла, надаючи показання суду. Таким чином, поінформованість ОСОБА_5 про місце зберігання грошей пояснена і не спростована стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
5.17.Крім того, прокурором подано в якості доказу обвинувачення два вироки про засудження ОСОБА_5 за вчинення умисних злочинів проти власності. Водночас, можливість посилання на ці докази в контексті доказування обвинувачення обмежене згідно ч.1 ст.88 КПК України.
5.18.Таким чином, докази обвинувачення, які можуть бути визнані допустимими і підлягають оцінці в їх сукупності, зводяться лише до показань свідка ОСОБА_7 , яка і сама обвинувачується у крадіжці грошей у ОСОБА_4 та показань потерпілої ОСОБА_4 , яка натомість, виявила крадіжку лише в межах суми викраденого, інкримінованої ОСОБА_7 . Суд вважає, що такої сукупності доказів не достатньо для визнання вини обвинуваченої поза розумним сумнівом і для надання позитивних відповідей на питання, передбачені у статті 368 КПК України.
5.19.Згідно ст.368 КПК України, суд спершу має відповісти на питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить діяння склад кримінального правопорушення? Відповідаючи на це питання, суд виходить з того, що надані сторонами докази не дозволяють встановити навіть сам факт вчинення крадіжки 400 гривень купюрами по 200 гривень у потерпілої ОСОБА_4 , оскільки сам висновок про крадіжку цих коштів зроблено виключно на самовикриваючих показаннях обвинуваченої, отриманих з порушенням права на захист. Посилання прокурора на добровільність надання показань обвинуваченої під час досудового розслідування не може мати вирішального значення, оскільки суду заборонено використовувати в обґрунтування вироку показання, надані слідчому.
5.20.Крім того, дійсно виявлена потерпілою ОСОБА_4 сума крадіжки - 500 гривень однією купюрою, про що вона пояснила суду, в повній мірі відповідає обвинуваченню, висунутому в іншому кримінальному провадженні ОСОБА_7 і показам свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні .
5.21.Таким чином, суд приходить до висновку про те, що не мало місце діяння, в якому обвинувачується особа.
5.22.На підставі вищевикладеного, згідно пункту 1 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України, за наслідками кримінального провадження має бути винесений виправдувальний вирок.
6.Рішення по інших процесуальних питаннях
6.1.Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.
6.2.Речові докази суду не пред'являлись.
6.3.Згідно ухвали суду від 03 серпня 2017 року запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання продовжено на період судового провадження. З огляду на результат цього провадження, запобіжний захід має бути скасований.
6.4.Доказів наявності процесуальних витрат сторонами не надано.
7.На підставі вищевикладеного, керуючись ст.100, 129, п.1 ч.1 ст.373
Кримінального процесуального кодексу України
7.1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виправдати у пред'явленому обвинуваченні, у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, в якому вона обвинувачується.
7.2.Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_5 скасувати.
7.3.Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження.
7.4.На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7.5.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
7.6.Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб.
Суддя ОСОБА_1