Справа № 185/8862/16-ц
Провадження № 2/185/1866/17
04 грудня 2017 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого - судді Палюх Т.Д., за участю секретаря - Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом товариства Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки і піклування Павлоградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки
02 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором№0320/0908/45-034 від 19.-09.2008року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 58,8 кв. м, житловою - 41,4 кв. м. шляхом проведення прилюдних торгів за початковою вартістю, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки предмета іпотеки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 11571,02 дол. США, що складається з 11388,74 дол. США - заборгованість за кредитом, 182,28 дол. США - заборгованість за відсотками.
Позов обґрунтовано тим, що згідно кредитного договору №0320/0908/45-034 від 19 вересня 2008 року відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» було надано кредит у розмірі 25000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном повернення до 19 вересня 2018 року
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 19 вересня 2008 року було укладено іпотечний договір №0320/0908/45-034-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Відповідач припинив виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з чим станом на 26.09.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 11571,02 дол. США
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги в т.ч. за кредитним договором №0320/0908/45-034 від 19.09.2008 та іпотечним договором №0320/0908/45-034-Z-1 від 19.09.2008, що укладені між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1.
15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги в т.ч. за кредитним договором №0320/0908/45-034 від 19.09.2008 та іпотечним договором №0320/0908/45-034-Z-1 від 19.09.2008, що укладені між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1.
У судове засідання сторони та третя особа не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач наполягав на задоволенні позову, відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на письмові заперечення, третя особа просила врахувати інтереси дитини, надала висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого орган опіки та піклування не може надати дозвіл на відчуження спірної квартири.
Відповідач у запереченнях посилався на те, що при відступленні прав вимоги не було дотримано нотаріальної форми договору, не було внесено змін до іпотечного договору, а також те, що заборгованість у розмірі 12200, 67 дол. США з неї вже було стягнуто за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2016 у цивільній справі №185/3457/16-ц. Крім того, відповідач посилався на те, що рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2012 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, який у вказаній квартирі зареєстрований.
Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 вересня 2008 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» з ОСОБА_1 уклали кредитний договір №0320/0908/45-034, відповідно до якого відповідач отримав 25000 доларів США грн. зі сплатою 12,50 % за користування кредитом до 19 вересня 2018 року на купівлю житлової нерухомості, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.81-85).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем 19 вересня 2008 року був укладений іпотечний договір №0320/0908/45-034-Z-1, відповідно якого відповідач надала в іпотеку належне їй на праві власності майно, яким є квартира АДРЕСА_1, що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 58,8 кв. м, жилою - 41,4 кв. м., предмет іпотеки сторони оцінили в 145328,00 грн. (а.с. 99-101).
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги в т.ч. за кредитним договором №0320/0908/45-034 від 19.09.2008 та іпотечним договором №0320/0908/45-034-Z-1 від 19.09.2008, що укладені між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1( а.с.53-69).
15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги в т.ч. за кредитним договором №0320/0908/45-034 від 19.09.2008 та іпотечним договором №0320/0908/45-034-Z-1 від 19.09.2008, що укладені між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (а.с.71-79). Передача прав вимоги за іпотечним договором також підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) від 27.07.2012 №37105711 (а.с. 106).
Свої зобов'язання відповідач належним чином за кредитним договором не виконав, що й не оспорюється останнім, у зв'язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 11571,02 дол. США, яка складається з суми заборгованості станом на 26.09.2016: 11388,74 дол. США - заборгованість за кредитом, 182,28 дол. США - заборгованість за відсотками (а.с. 109). Заборгованість за вказаним кредитним договором також підтверджена та встановлена рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2016. (а.с. 121)
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Як передбачає ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання і при цьому порушенні наступають правові наслідки встановлені договором або законом.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частин 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорі іпотеки зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Відповідно п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави/іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч.1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись : загальний розмір вимог та всі його складові , що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іподекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації ( при цьому суд може зазначити , що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1080цс15 звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Враховуючи наведене, суд не приймає доводи відповідача, викладені ним у запереченнях, відносно того, що з неї вже була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором на підставі рішення суду від 06.10.2016, оскільки в даному випадку позивач просить забезпечити саме виконання зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом ч.2 ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці зобов"язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника звільнити житлове приміщення протягом одного місяця.
Однак у спірний квартирі зареєстрований та проживає неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно із ст. 8, ст. 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 16 Конвенції про права дитини жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Згідно із ч. 3 ст. 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожний має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" наголосив на загальних принципах, а саме: що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла( 41). Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного і безпечного місця в суспільстві(44).
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2012 у справі №2-784/2011 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 138-140).
ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства другої групи безстроково(а.с.144), неповнолітній ОСОБА_2 страждає на захворювання органів зору( а.с.141).
Відповідно до довідки №10361 від 28.03.2017 про реєстрацію та склад сім'ї ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 зареєстровані у вказаній квартирі(а.с. 142).
Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Відповідно до ч.5 цієї статті орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Павлоградської міської ради щодо можливості відчуження житла від 27.10.2017 вих.№ 3441/0/2-17 орган опіки та піклування не може надати дозвіл на відчуження квартири АДРЕСА_1 (Іскровська) у місті Павлограді, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 221). Суд вважає вказаний висновок достатньо обгрунтованим і таким, що не суперечить інтересам дитини.
Враховуючи відсутність згоди органу опіки та піклування на відчуження спірної квартири, наявність рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2012 у справі №2-784/2011, яким визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірній квартирі, яке є обов'язковим до виконання, а також те, що першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд доходить висновку, що вказаний позов підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 16, 27 Конвенції про права дитини, ст. 19 СК України, ст.ст.10, 60, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні позову товариства Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання його копії.
Суддя Т. Д. Палюх