Справа № 183/6489/17
№ 2-з/183/214/17
18 грудня 2017 року м.Новомосковськ
Новомосковського міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: Приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, Відділу реєстрації Новомосковської районної державної реєстрації,
встановив:
14 грудня 2017 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: Приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, Відділу реєстрації Новомосковської районної державної реєстрації про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, у відповідності до якого позивач просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06 червня 2017 року зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3 , розміром 0,067 га, що знаходиться за адресою: села Орлівщина, вул. Комінтерна буд. 44 - а, та застосувати наслідки цього; визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 06 червня 2017 року зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3 , розміром 0, 2500 га, що знаходиться за адресою: Орлівщина, вул. Комінтерна буд. 44 - а, та застосувати наслідки цього; визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку від 06 червня 2017 року зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3, загальною площею 69,40 кв. м, що знаходиться за адресою: Орлівщина, вул. Комінтерна буд. 44 - а, та застосувати наслідки цього. Справу передано головуючому судді 18 грудня 2017 року.
До позовної заяви позивачем долучено заяву про забезпечення позову у справі, у відповідності до якої просить застосувати заходи забезпечення позову та:
1) накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вул. О. Кушиіля (колишня Комінтерна), № 44 «а»;
2) накласти арешт на земельну ділянку розміром 0, 0670 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вул. О. Кушіля (колишня Комінтерна), № 44 «а», надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223285000:02:012:0287;
3) накласти арешт на земельну ділянку розміром 0, 2500 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вул. О. Кушіля (колишня Комінтерна), № 44 «а», надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1223285000:02:012:0286;
4) заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб відчужувати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вул. О. Кушіля (колишня Комінтерна), № 44 «а»;
5) заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб відчужувати право власності на земельну ділянку розміром 0, 0670 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вул. О. Кушіля (колишня Комінтерна), № 44 «а», надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223285000:02:012:0287;
6) заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб відчужувати право власності на земельну ділянку розміром 0, 2500 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вул. О. Кушіля (колишня Комінтерна), № 44 «а», надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1223285000:02:012:0286.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що з позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що будинок та земельні ділянки померлого вибули з його власності на підставі сумнівних договорів купівлі продажу. Саме тому позивач просить суд визнати їх недійсними. Однак, юридично, вказане нерухоме майно на момент розгляду даної справи, знаходиться у володінні, користуванні і розпорядженні відповідачки. Воно вільне з під арештів та заборон, а отже, є очевидним, що в момент коли відповідач дізнається про існування даного позову, вона здійснить всі можливі дії для ускладнення виконання рішення суду, а саме - продаж чи дарування третім особам. Якщо спірне майно буде відчужене, а позов в подальшому задоволено, позивачу доведеться звертатись до суду знову. І це вже буде новий позов про витребування майна із володіння. Також звертає увагу, що відповідач в усних переговорах не одноразово зазначала, що вона працює в будинку якогось прокурора. І що, якщо щось, то цей прокурор допоможе їй вирішити будь-які справи. Надати докази цих розмов позивач не має можливості, однак вони були, і це факт. Вважає, що ризик того, що відповідач здійснить низку юридичних дій, які призведуть до повного унеможливлення виконання рішення по даній справі, а саме: зареєструє в ній третіх осіб та малолітніх дітей, а в подальшому здійснить її відчуження за договором дарування чи купівлі-продажу, є обґрунтованим та доведеним.
Заява у відповідності до положень п.11 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільного позову, заяви про забезпечення позову, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до чч.1, 2 ст.149 чинного ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пп.1, 2 ч.1, чч.2, 3, 10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу правомірності правочинів, за яким майно вибуло з володіння особи, щодо якої позивач вказує на своє спадкоємство. З поданих заявником доказів не вбачається, що заходи забезпечення позову, на застосуванні яких наполягає позивач призведуть до порушення прав третіх осіб, які не є стороною у справі та можуть бути перешкодою для господарської діяльності інших осіб. Обсяг позовних вимог відповідає обсягу вимог, вказаних в заяві про забезпечення.
Водночас, суду не надано доказів та не наведено аргументів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Так, позивачем вказано на неправомірність угод з відчуження майна, однак дані обставини не можуть бути предметом дослідження під час з'ясування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки є предметом позовних вимог та повинні бути досліджені під час ухвалення рішення у справі.
Посилання на те, що майно, належне відповідачу, вільне з під арештів та заборон, а отже, є очевидним, що в момент коли відповідач дізнається про існування даного позову здійснить всі можливі дії для ускладнення виконання рішення суду, а саме: продасть чи подарує третім особам; зареєструє в житлових приміщеннях третіх осіб та малолітніх дітей; здійснить відчуження майна за договором дарування чи купівлі-продажу, а також на те, що наявна можливість незаконного впливу відповідача на позивача чи спірне майно через посадових осіб, з якими відповідач перебуває у трудових відносинах - має характер припущень, нічим об'єктивно не підтверджується, не вказує на наявність та створення реальної загрози можливості утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а тому - не може бути прийняте до уваги.
Крім того, вказуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді арешту, позивач не наводить підстав та аргументів на обґрунтування позиції щодо відповідності виду забезпечення позову у вигляді арешту позовним вимогам, оскільки застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна фактично позбавить відповідача права користуватися спірним майном до ухвалення рішення у справі.
Внаслідок викладеного, враховуючи відсутність обґрунтування належності виду забезпечення позову позовним вимогам, відсутність доказів на підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення - в задоволенні заяви належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 260 ЦПК України, суд -
ухвалив:
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Д.О. Парфьонов