Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 503/2259/17
2/503/1020/17
14.12.2017 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Гури А.І.
при секретарі Поліковській О.І.,
особи, які приймають участь у справі: позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_2 Вал.П.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1, 15 листопада 2017 року, звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка, Кодимського району, Одеської області.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив наступне. 03 листопад 2017 року він придбав у відповідачів житловий будинок з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка, Кодимського району, Одеської області. Ціна угоди склала 3000 доларів СШАП або в еквіваленті - 81000 грн.. Умови угоди були такі. Він сплатив відповідачам всю обумовлену суму грошей за будинок і після цього ті передали йому будинок. Про отримання грошей брати ОСОБА_4 написали розписку. Після цього вони усно погодили оформити договір купівлі-продажу нотаріально. Нотаріус відмовила в оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку, посилаючись на те, що не надані документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку н якій розташований будинок. Намагання його і відповідачів довести, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності Слобідської селищної ради, а власникам будинку земля під будинком передана в оренду, бажаного результату не дали. Єдиним способом захисту свого права залишилося звернення до суду. Незаперечним є факт перебування відчужуваного домоволодіння у власності відповідачів. Це підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка Кодимського району Одеської області.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі, в судове засідання не з'явилися, надавши до суду, до початку розгляду справи по суті, письмову заяву про визнання заявлених позивачем позовних вимог. В цій же заяві просили розглянути справу без їх участі.
Згідно з ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, вправі заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, у зв'язку з цим вважає можливим розглянути вказану цивільну справу без участі представника відповідача.
Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши вимоги позивача та надані сторонами письмові докази, суд, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує законних прав і охоронюваних інтересів сторін і інших осіб, у відповідності з вимогами ч.4 ст.174 ЦПК України, вважає можливим позов задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права.
У статті 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, окрім іншого, є договори та правочини, а також інші юридичні факти (п.п.1,4 ч.2 ст.11 ЦК).
Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови №5 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" роз'яснив, що встановлюючи позовні вимоги, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.
Зокрема, у позивача з'ясовується предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).
З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.
При цьому, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у позовній заяві, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
З позовної заяви вбачається, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з другого боку, позивачеві було продано житловий будинок №79 з надвірними спорудами по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка Кодимського району Одеської області, погодженою сторонами вартістю 3000 долари США.
Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення вказаних правочинів виникли відповідні цивільні права та обов'язки.
Так, відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.2 ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом (або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії) у відповідності до закону України „Про нотаріат ” шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Невиконання цих умов відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для визнання договору нікчемним.
При звернення до нотаріуса з приводу оформлення зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони отримали відмову в цьому з огляду на те, що не надано документів, які підтверджують право власності відчужувачів на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок (лист Державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори №1627 від 08 листопада 2017 року).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом установлено, що 03 листопада 2017 року відповідачі продали, а позивач купив житловий будинок з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка Кодимського району Одеської області вартістю 3000 долари США або в еквіваленті - 81000 грн.. Сторони погодили всі істотні умови купівлі-продажу спірного нерухомого майна, зокрема, були погоджені: сам факт купівлі-продажу нерухомого майна, визначена його ціна, порядок його передачі. За придбане майно позивач сплатив обумовлену договором купівлі-продажу суму.
Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при розгляді справ такої категорії суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення договір може бути визнано дійсним з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні, власниками спірного майна є ОСОБА_3 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий Державним нотаріусом ОСОБА_5, Кодимська державна нотаріальна контора, 10 грудня 2013 року, номер витягу 14320126) та ОСОБА_4 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий Державним нотаріусом ОСОБА_5, Кодимська державна нотаріальна контора, 10 грудня 2013 року, номер витягу 14310556).
Земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодіння має площу 0,1500 га, встановлені межі земельної ділянки та присвоєний кадастровий номер - 5122555500:02:001:0393 (Витяг є Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5105210522017 від 27 вересня 2017 року).
Як убачається з дослідженого в судовому засіданні рішення Слобідської селищної ради №193 від 06 жовтня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (н місцевості) у спільне часткове користування на умовах оренди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Слобідської селищної ради Кодимського району Одеської області за адресою: смт. Слобідка, вулиця Вокзальна, буд.79» передано ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер: 5122555500:02:001:0393) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) за адресою: смт. Слобідка Кодимського району Одеської області вулиця Вокзальна буд. 79.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що державний нотаріус, відмовляючи в посвідченні договору купівлі-продажу домоволодіння, не було враховано, що відповідно до ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
З огляду на зазначені приписи Закону, не передбачено імперативної умови права власності відчужувача житлового будинку на земельну ділянку, якій він розташований, а надає можливість відчуження будинку і користувачу земельної ділянки.
До того ж, судом установлено, що сторони правочину (продавець і покупець) досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, зокрема погодили сам факт його купівлі-продажу, визначили його ціну, здійснили його передачу покупцеві, який прийняв його у своє володіння, та сплатив обумовлену договором грошову суму, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.
Отже, враховуючи, що укладений між сторонами правочин є консенсуальним, тобто права і обов'язки сторін виникають в момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення немає, а здійсненню нотаріального посвідчення перешкоджає відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно.
З огляду на викладене суд констатує, що захист порушеного права позивача можливий лише в судовому порядку, а обраний ним спосіб захисту цього порушеного права відповідає положенням ст.16 ЦК України.
Підсумовуючи викладене, суд прийшов до переконання, що договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка Кодимського району Одеської області між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід визнати дійсним, визнавши за ОСОБА_1 право власності на зазначений житловий будинок. .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити в повному обсязі.
Визнати таким, що відбувся та дійсним укладений 03 листопада 2017 року договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка Кодимського району Одеської області між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами №79 по вулиці Вокзальній в смт. Слобідка Кодимського району Одеської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.І.Гура