Справа № 1506/4418/2012
Провадження № 4-с/496/20/17
05 грудня 2017 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Богдан Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2,
ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, в якій просить поновити їй строк звернення зі скаргою до суду, скасувати постанови головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 30 червня 2016 року про повернення стягувачу виконавчого листа № 1506/4418/2012, виданого Біляївським районним судом Одеської області 22 липня 2013 року та поновити виконавчі провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 366609,60 грн., з урахуванням пені у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення в сумі 14906,31 грн. та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 27329,99 грн., а всього 408845,90 грн. Також вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3219 грн. 22 липня 2013 року на виконання зазначеного судового рішення видано два виконавчих листа, які пред'явлено до примусового виконання. Постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 відкрито виконавчі провадження № 39127837 та № 39127493. В ході примусового виконання зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем витребувано інформацію про майновий стан боржника, оголошено розшук майна боржника (транспортного засобу марки ВАЗ модель 2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_1), накладено арешт на все майно божника, проведено опис майна боржника та проведено оцінку арештованого майна. 30 жовтня 2014 року в рамках примусового виконання виконавчих листів надано заявку на реалізацію арештованого майна. Однак, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 14 вересня 2017 року, заявниці стало відомо, що майно боржника не було реалізовано. Більш того, постановами головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 30 червня 2016 року виконавчий лист № 1506/4418/2012, виданий 22 липня 2013 року Біляївським районним судом Одеської області повернуто стягувачу. Із матеріалів виконавчого провадження, наданих їй для ознайомлення вбачається, що головний державний виконавець Олефір С.В. надіслав на її адресу лист за номером № 16667/03 від 13 травня 2016 року, згідно з яким запропонував їй, як стягувачу, у 20-ти денний строк з моменту отримання даного листа здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій в сумі 3000 грн. Вказує, що даний лист вона не отримувала та на її адресу такого листа не надходило, що підтверджується відсутністю в матеріалах виконавчого провадження відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в зв'язку з чим вона не мала можливості виконати вимоги державного виконавця, визначені у листі. Вважає дії державного виконавця, які полягають у винесені оскаржуваних постанов від 30 червня 2016 року про повернення виконавчого листа, неправомірними, постанови - незаконними та такими, які порушують права стягувача.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, але від її представника ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій він вказав, що скаргу підтримує у повному обсязі та просить розглянути її у його відсутність та відсутність заявниці.
Головний державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але направив до суду заперечення на скаргу, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги, а також розглянути скаргу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 366609,60 грн., з урахуванням пені у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення в сумі 14906,31 грн. та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 27329,99 грн., а всього 408845,90 грн. Також вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3219 грн.
22 липня 2013 року Біляївський районний суд Одеської області, відповідно до ст. 368 ЦПК України, видав стягувачу два виконавчих листа, які останній пред'явив до примусового виконання до виконавчої служби.
Постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 на підставі вказаного виконавчих листів відкрито виконавчі провадження № 39127837 та № 39127493.
В ході примусового виконання зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем витребувано інформацію про майновий стан боржника, оголошено розшук майна боржника (транспортного засобу марки ВАЗ модель 2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_1), накладено арешт на все майно божника, проведено опис майна боржника та проведено оцінку арештованого майна.
30 жовтня 2014 року в рамках примусового виконання виконавчих листів надано заявку на реалізацію арештованого майна.
ОСОБА_1 в своїй скарзі вказує, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 14 вересня 2017 року їй стало відомо, що майно боржника реалізовано не було, а постановами головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 30 червня 2016 року виконавчі листи № 1506/4418/2012, видані 22 липня 2013 року Біляївським районним судом Одеської області повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Із матеріалів справи вбачається, що головний державний виконавець Олефір С.В. надіслав лист за номером № 16667/03 від 13 травня 2016 року на адресу стягувача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), згідно з яким запропонував стягувачу у 20-ти денний строк з моменту отримання даного листа здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій в сумі 3000 грн.
Скаржниця зазначає, що такого листа не отримувала, що підтверджується відсутністю в матеріалах виконавчого провадження відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в зв'язку з чим не мала можливості виконати вимоги державного виконавця визначені у листі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з вимогами статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV встановлено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ № 512/5 від 2 квітня 2012 року (п.3.14) передбачено, що авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на відповідний рахунок органу ДВС. Суму коштів, яку необхідно внести на відповідний рахунок органу ДВС, стягувач визначає за погодженням з державним виконавцем з урахуванням необхідних витрат для проведення робіт.
Таким чином, з наведеного слідує, що у стягувача виникає саме право, а не обов'язок на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. Крім того, стягувач має сплатити певну суму для необхідних витрат виключно за погодженням з державним виконавцем.
Законом України «Про виконавче провадження» передбачається повернення виконавчого документа саме за нездійснення погодженого авансування витрат.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. 4.2 даної статті передбачено, що за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.
Дані положення знайшли підтвердження також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 2 квітня 2012 року, у п. 3.19 якої встановлено, що надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями статті 31 Закону. За письмовою заявою учасника виконавчого провадження інформаційні повідомлення щодо складання документів виконавчого провадження можуть надсилатися йому каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, смс-повідомленням. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснене частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Необхідною умовою для застосування державним виконавцем вказаної норми матеріального права є встановлення ним факту отримання стягувачем листа з пропозицією здійснити авансування витрат, і не виконання цієї пропозиції у визначений державним виконавцем строк, а також попередження про повернення виконавчого документа державним виконавцем у разі відмови у авансуванні таких витрат у визначений судом строк.
При цьому, державним виконавцем не надано доказів про отримання ОСОБА_1 відповідного листа з пропозицією здійснити авансування витрат, а лише надана копія квитанції про відправлення останній вже постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Частинами 1-2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (ч. 1 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
Дана стаття повністю кореспондується зі ст. 383, 384 ЦПК України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
З матеріалів справи вбачається, що про оскаржувані постанови заявниці стало відомо 14 вересня 2017 року.
Пунктом 16 Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що строк для подання скарги є процесуальним та може бути поновленим за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Таким чином, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання скарги.
У відповідності до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
При таких обставинах, скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 210, 383-387 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. ст. 1, 5 11, 42, 47, 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанов від 30 червня 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу.
Скасувати постанови головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 30 червня 2016 року про повернення стягувачу виконавчих листів № 1506/4418/2012 ВП №39127493 та ВП №39127837, виданих Біляївським районним судом Одеської області 22 липня 2013 року.
Поновити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 1506/4418/2012, виданих Біляївським районним судом Одеської області 22 липня 2013 року.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області ОСОБА_5