Справа № 495/9207/17
18.12.2017 м. Білгород - Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський клопотання заступника директора Департаменту-начальника управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права представника за довіреністю ОСОБА_4 про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд,-
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання заступника директора Департаменту-начальника управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права представника за довіреністю ОСОБА_4 про приведення вироку суду Російської федерації у відповідність із законодавством України, яке обґрунтовано тим, що 25.10.2017 року наказом Міністерства юстиції України № 3316/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком Російського суду громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської федерації від 20.06.2017 року № 06-72531/17. ОСОБА_5 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року до покарання у виді 6 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.3 статті 30, пунктом «г» частини 4 статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_5 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Івановській області»; кінець відбуття строку покарання - 28.09.2021 рік. Останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
У судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, у клопотанні міститься прохання про розгляд клопотання без участі представника Міністерства юстиції України.
Прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Просив кваліфікувати дії ОСОБА_5 за ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.3 КК України та з урахуванням положень КПК України та КК України визначити, що громадянин України ОСОБА_5 на території України повинен відбувати покарання за злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна. Також просив суд врахувати положення статті 72 ч.5 КК України.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Виконуючи вищевказані вимоги , а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 25 травня 1970 року, які ратифіковані Україною 22 вересня 1995 року та 26 вересня 2002 року відповідно.
Згідно із ст. 9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.
Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.
Згідно із п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.
Разом з цим, положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 610 КПК України передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення,суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Положеннями ч. 1 ст. 610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.
Міністерством юстиції України питання про передачу громадянина України ОСОБА_5 , засудженого вироком Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року для відбуття покарання в Україні погоджено з Міністерством юстиції Російської Федерації.
Відповідно до ч.2 ст. 610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.
Як вбачається з клопотання та додатків до нього, ОСОБА_5 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту на ім'я ОСОБА_5 (серії НОМЕР_1 , виданого 13.03.1998 року Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, останнім місцем його реєстрації в Україні є АДРЕСА_1 .
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_5 від 27.04.2017 року він просить перевести його для подальшого відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року в Україну.
Відповідно до довідки з місця відбування покарання від 27.04.2017 року засуджений ОСОБА_5 відбув строк кримінального покарання - 1 рік 6 місяців та 28 днів. Невідбута частина покарання складає 4 роки 5 місяців та 2 дні. Зазначене покарання ОСОБА_5 відбуває в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Івановській області». Кінець строку відбуття покарання - 28.09.2021 року.
Діяння ОСОБА_5 за вироком Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року кваліфікуються за ч.3 ст. 30 п. «г» ч.4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, яка передбачає відповідальність за замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі. За вказаною статтею ОСОБА_5 призначено покарання із застосуванням ст. 64 КК РФ у виді 06 років позбавлення волі без штрафу та обмеження волі з відбуттям у виправній колонії суворого режиму.
Відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Санкція частини 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
З тексту вироку Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року також вбачається, що при призначенні покарання було застосовано ст. 64 КК РФ, яка передбачає призначення покарання більш м'якого, чим передбаченого за даний злочин.
Відповідно до положень ст. 69 Кримінального Кодексу України передбачено призначення покарання більш м'якого, ніж передбаченого законом.
Законодавство України передбачає таке додаткове покарання, як конфіскація майна засудженого, за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.
Проте, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особи державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року у відповідність до законодавства України до ОСОБА_5 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.
Враховуючи, що Кримінальним кодексом України максимальний строк позбавлення волі за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307 КК України є більшим, ніж покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року, суд дотримується строку, визначеного вироком Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року та вважає за необхідне визначити, що громадянин України ОСОБА_5 при продовженні відбування покарання на території України, повинен відбувати покарання за злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року , ст.ст.6, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.ст. 606-610 КПК України, суд,-
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Костроми від 06.10.2016 року, яким громадянина України ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 30 п. «г» ч.4 ст. 228.1 КК Російської Федерації до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, без штрафу і обмеження волі з відбуванням у виправній колонії суворого режиму, привести у відповідність із законодавством України.
Визначити, що громадянин України ОСОБА_5 при продовженні відбування покарання на території України, повинен відбувати покарання за злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 06.10.2016 року. В строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати час перебування під вартою в період з 29.09.2015 року по 06.10.2016 року включно.
Відповідно до ст. 72 ч.5 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, тобто з 29.09.2015 року по 06.10.2016 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайоний суд Одеської області протягом семи днів.
Суддя ОСОБА_1