Справа № 489/4850/17 13.12.2017 13.12.2017 13.12.2017
Номер провадження: 33/784/507/17
.
Апеляційний суд Миколаївської області
Справа № 33/784/507/17 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП суддя Коваленко І.В.
Суддя Апеляційного суду
ОСОБА_1
13 грудня 2017 року м. Миколаїв
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області Чебанова-Губарєва Н.В.,
за участю секретаря Луговенко К.С.,
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3
розглянула апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2017 року відносно
ОСОБА_2, який народився 18 листопада 1990 року, в смт. Братське Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1,
визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
За постановою судді, відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 077058 від 04.10.2017 р., водій ОСОБА_2, 04.10.2017 р. о 23.20 год., рухаючись у м. Миколаєві по вул. Будівельників, 22, керував транспортним засобом Мітсубісі, реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи та про порушення суддею норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, із закриттям справи, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення та порушення поліцейськими процесуальних норм при складання протоколу.
Зазначає, що від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 не відмовлявся. У протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського.
Стверджує, що суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб апелянт має пройти на вимогу поліцейського.
На думку апелянта, звинувачення є незрозумілими, адже воно складається, по-перше, з двох частин: 1) керував з ознаками алкогольного сп'яніння; 2) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (якого саме не зазначено). Таким чином, стає незрозумілим, у чому саме обвинувачується водій: керуванні з ознаками наркотичного сп'яніння чи відмові від проходженні огляду (невідомо якого), а тому правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист. Вважає, що твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Вказує, що на порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, а посилання у протоколі на порушення апелянтом п. 2.5 Правил дорожнього руху не ґрунтується на законі, адже цей пункт передбачає відмову від проходження огляду на стан сп'яніння працівника міліції у той час, як сам протокол складав поліцейський.
Звертає увагу на те, що у своїх письмових поясненнях свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вказують на те, які візуальні ознаки сп'яніння були наявні у ОСОБА_2, що ставить під сумнів показання цих свідків, у зв'язку з чим, на думку апелянта, їх не можна вважати достатнім і достовірним доказом.
Зазначає, що в порушення вимог п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при наявності суперечливих показань свідків суд не викликав і не допитав цих осіб в судовому засіданні, у зв'язку з чим, такі письмові пояснення не можна вважати доказами. Натомість суд розглянув справу поверхово і формально, не допитавши свідків в судовому засіданні.
Вказує, що рішення суду про правопорушення прийнято на підставі протоколу серії БР № 077058 від 04.10.2017 р., який складений з грубими порушеннями, оскільки працівниками поліції не дотримано вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1376 щодо вручення під розписку протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, посадовою особою, щодо роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав в адміністративному протоколі зроблено запис - «Від підпису відмовився», що не відповідає дійсності, до протоколу внесені недостовірні дані у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол», у графі «за що передбачена відповідальність» наявне виправлення щодо кваліфікації правопорушення з ч. 1 ст. 130 КУпАП на ч. 2 ст. 130 КУпАП, у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» правоохоронці не внесли необхідні відомості, ОСОБА_2 не пропонувалось надати свої пояснення та у протоколі також зроблено неправдивий запис - «Від підпису відмовився».
Вважає, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, судом було порушено вимоги ст. ст. 7, 245 КУпАП, що призвело до незаконного рішення суду.
Звертає увагу на відсутність документів, які свідчать про виклик ОСОБА_2 на слухання справи Ленінським районним судом м. Миколаєва 25.10.2017 р. та 14.11.2017 р. Таким чином, ОСОБА_2 не мав можливість жодним чином захистити свої права, надавши пояснення суду першої інстанції, чим грубо порушені його законні права та інтереси.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252 КУпАП, під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, при розгляді провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані не були.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 встановлено наступне.
Обґрунтовуючи свої висновки про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд послався на данні протоколу про адміністративне правопорушення та письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4
ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду стверджував, що працівники поліції його не зупиняли, підійшли до нього, коли транспортний засіб не рухався.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 04.10.2017 р., водій ОСОБА_2, 04.10.2017 р. о 23.20 год. керуючи транспортним засобом «Mitsubishi pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1, м. Миколаєві по вул. Будівельників, 22, мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Водію у встановленому законом порядку у присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки та в медичному закладі, на що він категорично відмовився. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2016 р. на нього накладено стягнення за ч. 2 ст. 130 КПК України. Водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При цьому в частині кваліфікації дій ОСОБА_2 протокол містить виправлення.
За письмовими пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 04.10.2017 р., ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та від огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Між тим, допитана у судовому засіданні інспектор Управління патрульної поліції у м. Миколаєві ОСОБА_7 пояснила, що входила до складу групи, яка виявила порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху та складала протокол про адміністративне правопорушення. Стверджувала, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2, був зупинений саме на вимогу працівників поліції за допомогою гучномовця. Після зупинки водій відмовився від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. У зв'язку з тим, що вона під час складання протоколу з'ясувала, що ОСОБА_2 раніше двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, вона відносно нього склала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Хто вніс в протокол виправлення в частині кваліфікації дій ОСОБА_2, пояснити не могла.
З відеозаписів, наданих працівниками Управління патрульної поліції у м. Миколаєві, вбачається, що даних на підтвердження обставин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 саме на вимогу працівників поліції шляхом застосування технічних засобів відеозаписи не містять, як не містять і дати та часу здійснення запису.
Не містять даних про обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 і письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Крім того, з відеозапису вбачається, що протокол відносно ОСОБА_2 складався інспектором патрульної поліції ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, про що повідомлялись і ОСОБА_2, і свідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Правове значення протоколу про адміністративне правопорушення полягає в тому, що він не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, постановленого особі у провину, а також відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 р. не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, та оцінюючи зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить наступного.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 має виправлення, а тому не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Наявні в матеріалах справи інші докази не містять даних щодо обставин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 на вимогу працівників поліції.
Отже, враховуючи, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи судом першої інстанції буди допущені істотні порушенням вимог закону, що призвело до постановлення необґрунтованого та незаконного рішення, матеріали справи не містять належних доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, підлягає задоволенню, постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247, ст. 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Миколаївської області ОСОБА_1