ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 грудня 2017 року справа № 813/6646/14
16:48 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Бугара М.Р.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період з 30.08.2007 року по 17.01.2008 року.
Ухвалою від 29.09.2014 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 20.10.2014 року залишено без розгляду дану позовну заяву. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року залишено без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.07.2017 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суд від 14.01.2015 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 року прийнято справу до провадження.
Ухвалою від 04.10.2017 року у задоволенні заяви позивача про відвід судді Карп'як О.О. відмовлено.
Ухвалою від 04.10.2017 року підготовче провадження у справі закінчено, призначено справу до судового розгляду на 18.10.2017 року о 14:00, витребувано у Головного управління МВС України у Львівській області довідку про розмір середнього грошового забезпечення ОСОБА_2, зобов'язано подати докази до 17.10.2017 року.
Ухвалою від 01.11.2017 року задоволено клопотання представника позивача, повторно витребувано у відповідача докази, позивачу запропоновано подати довідки про отримані ним доходи у період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року, провадження у справі зупинене до 01.12.2017 року.
Ухвалою від 06.12.2017 року поновлено провадження у справі.
04.10.2017 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління МВС України у Львівській області;
- стягнути з Головного управління МВС України у Львівській області належну заробітну плату ( кошти невиплаченого грошового забезпечення) в користь ОСОБА_2 за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року;
- зобов'язати Головне управління МВС України у львівській області перерахувати та виплатити різницю заборгованості в користь ОСОБА_2 за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року та подати відповідні довідки у Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області для подальшого перерахунку та виплати ОСОБА_2 за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року до щомісячної пенсії та у подальшому, із урахуванням до неї протизаконно не виплаченої різниці заборгованості, належної невиплаченої заробітної плати (коштів невиплаченого грошового забезпечення) в користь ОСОБА_2 за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року з моменту призначення пенсії, тобто з 30.06.2011 року;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання ГУ МВС України у Львівській області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у адміністративній справі №813/6646/14.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2008 року у справі №2-а-26/08 позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у Львівській області про поновлення на роботі задоволено, ОСОБА_2 поновлено на посаді помічника дільничного інспектора міліції Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області з 30.08.2007 року. Вказане рішення набрало законної сили. Рішення суду було виконано 15.10.2008 року, відповідачем видано наказ про поновлення його на посаді №340 о/с від 15.10.2008 року. Тому просить стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року, оскільки питання щодо стягнення такого не розглядалось при вирішення справи про його поновлення на посаді.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить позов задовольнити повністю.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, доказів на вимогу суду не надав, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заперечень на позов не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується наступним.
Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2008 року у справі №2-а-26/08 позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у Львівській області про поновлення на роботі задоволено, ОСОБА_2 поновлено на посаді помічника дільничного інспектора міліції Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області з 30.08.2007 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 року апеляційну скаргу представника Головного управління МВС України у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2008 року змінено та викладено в наступній редакції: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Львівській області від 30.08.2007 року №330 в частині звільнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 з посади помічника дільничного інспектора міліції відділення інспекторів міліції Червоноградського міського відділу ГУМВС, з 30.08.2007 року за п. «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновити ОСОБА_2 на посаді помічника дільничного інспектора міліції Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області з 30.08.2007 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2008 року касаційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 року - залишено без змін.
Рішення суду було виконано відповідачем 15.10.2008 року, видано наказ №340 о/с «По особовому складу» (а.с.27).
Відповідно до наказу від 30.06.2011 року №190 о/с «По особовому складу», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «а» (за віком) старшого прапорщика міліції ОСОБА_2, міліціонера водія сектору ресурсного забезпечення Червоноградського міського відділення ГУМВС, з 30.06.2011 року.
Водночас, як зазначає позивач та встановлено судом з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_2 з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до суду не звертався.
Крім того, судом також встановлено, що суд розглядаючи адміністративну №2-а-26/08 та приймаючи рішення про поновлення позивача на роботі питання щодо виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішував.
Враховуючи, що грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивачу після поновлення на посаді в добровільному порядку виплачено не було, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова норма закріплена і в спеціальному законодавстві, що регулює спірні правовідносини, зокрема, в пункті 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114. Так приписами вказаної норми передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
У свою чергу, статтею 238 Кодексу законів про працю України передбачена можливість ухвалення рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Суд звертає увагу, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 34 постанови № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
У свою чергу, судом також встановлено, що станом на час розгляду даної справи позивач грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року не отримав.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_2 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.
Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.
Ухвалою від 04.10.2017 року витребувано в Головного управління МВС України у Львівській області довідку щодо розміру середньомісячної заробітної плати позивача. Однак відповідач вимог суду не виконав.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок про грошове забезпечення за 2007 рік ОСОБА_2 (а.с.24), у липні йому виплачено грошове забезпечення 1478,94 грн, у серпні 1238,24 грн. (з врахуванням виплат до Пенсійного фонду й прибуткового податку). Враховуючи кількість робочих днів за ці два місяці роботи по 30.08.2007 року - становить 43 робочі дні. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення становитиме 63,2 грн. (1478,94 грн.+1238,24 грн)/43).
Відтак, розмір середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року становитиме 18012 грн. (285 робочих дні*63,2 грн.).
Звертаючись за судовим захистом, позивач в цій частині позову просив зобов'язати відповідача нарахувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути середній заробіток на його користь за той же час.
Суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу та заробітна плата, невиплачена при звільненні, мають різну правову природу.
Пунктом 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 17 «Про судове рішення в адміністративній справі» передбачено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати.
В той же час, при вирішенні позовних вимог про зобов'язання роботодавця нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за фактично відпрацьований час, суд не може перебирати на себе повноваження органу, до компетенції якого відноситься таке нарахування.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним для повного захисту прав вийти за межі вимог адміністративного позову та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року у розмірі 18012 грн. та зобов'язати його ж перерахувати і подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про отримані позивачем доходи з врахуванням суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року для подальшого перерахунку пенсії.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду щодо стягнення на користь ОСОБА_2 суми середнього грошового забезпечення допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1390,4 грн.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З урахуванням встановлених по справі обставин, перебування відповідача в процедурі ліквідації, суд вважає за доцільне застосовувати в даному випадку положення ст. 267 КАС України та встановлювати судовий контроль за виконанням цього судового рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 256, 267 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління МВС України у Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) 18012 грн. середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року.
3. Зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області (адреса:79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3) подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про отримані позивачем доходи з врахуванням суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 30.08.2007 року по 15.10.2008 року для подальшого перерахунку пенсії.
4.Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління МВС України у Львівській області (адреса:79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 1390,4 грн.
5. Зобов'язати Головне управління МВС України у Львівській області (адреса:79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3) подати протягом одного місяця з дня набрання судовим рішення законної сили звіт про його виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Карп'як О.О.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 18.12.2017 року.