ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 грудня 2017 року справа № 813/4092/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Витвицька В.П.,
за участю:
представники позивача ОСОБА_1,
представник відповідача Квасниця Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2017 № 0094651307, № 0094571307, № 0094601307.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період 01.01.2015 по 31.12.2015 Головним управління ДФС у Львівській області проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на дохід фізичних осіб та військового збору. У результаті перевірки складено акт від 03.08.2017 № 115513-07/НОМЕР_4 відповідно до якого ОСОБА_3 порушила вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) та Закону України від 28.12.2014 № 74-V-II «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а саме: несвоєчасно подала податкову декларацію про майновий стан і доходи до Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, не сплатила податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого дарунку у вигляді грошових коштів. На підставі акту перевірки 03.08.2017 № 115513-07/НОМЕР_4 прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2017 № 0094651307, № 0094571307, № 0094601307. Позивач вважає, що такі податкові-повідомлення рішення прийняті всупереч фактичним обставинам справи та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до договору дарування грошей від 26.02.2015 ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_3, а ОСОБА_3 приймає у дарунок ? частку грошових коштів в сумі 20065,00 доларів США (дорівнює еквіваленту 562743,64 грн), що передані на зберігання до ПАТ «Дельта Банк». 27.01.2016 між дарувальником і обдарованим укладено договір про розірвання договору вказаного дарування. У зв'язку із введенням у ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, ОСОБА_3 фактично не змогла вступити у володіння, користування чи розпорядження грошовим вкладом, тобто не набула права власності на дарунок. А відтак, прийняті податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, просить скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задовольнити повністю. А також зазначав те, що відповідно до положень Податкового кодексу України позивач має право на податкову знижку, адже між нею та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір та договір іпотеки від 27.09.2012. Такі обставини відповідачем всупереч вимогам ПК України перевірені не були та відповідно не взяті до уваги за наслідками перевірки.
Представник відповідача подав до суду заперечення, в якому зазначає, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 не подала до Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію про майновий стан і доходи, не задекларувала дохід отриманий внаслідок прийняття у спадщину чи подарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за 2015 рік, не сплатила податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді спадщини коштів від членів сім'ї не першого ступеня за 2015 рік, відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у запереченні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
26.02.2015 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваною) укладено договір дарування грошей, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. за реєстровим номером № 1268.
Відповідно до умов якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваної, а обдаровувана приймає ту дарунок ? частку грошових коштів у сумі 20065,00 доларів США (що дорівнює еквіваленту 562743,64 грн), що передані на зберігання у публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» згідно договором № 004-13500-270514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 27.05.2014 та знаходяться на зберіганні на вкладному (депозитному) рахунку № 26353111688820.
27.01.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання (припиненя) договору дарування грошей, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. 26.02.2016 в реєстрі за № 1268.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 05.07.2017 № 2797 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Львівській області Бас Наталією Ярославівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт від 03.08.2017 № 115513-07/НОМЕР_4.
Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:
- пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2 ст. 167, пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 1406,60 грн;
- п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, несвоєчасно подано декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп.1.6 п.16 -1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 68.1.2 п.168.1 ст. 168 Закону України від 28.12.2014 № 74-V-II «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік на загальну суму 4220, 60 грн.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 28.08.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0094651307, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 5275,75 грн;
- № 0094571307, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 17585,75 грн;
- № 0094601307, яким ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно пп.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: спадщини, подарунків, виграшів, призів.
Відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 162 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Згідно з п.167.2 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частиною 1 ст. 718 ЦК України встановлено, що предмет договору дарування, тобто дарунком, можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Згідно з ч. 2 ст. 724 Цивільного кодексу України вказує, що обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Стаття 722 ЦК України визначає момент прийняття дарунка, у відповідності до частини першої якої право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, а згідно з частиною четвертою - прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Згідно з ч. 5 ст. 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 (далі - Порядок).
Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій встановлений розділом ІІ вказаного Порядку.
У разі зміни або розірвання нотаріально посвідченого договору нотаріус повинен вчинити дії у відповідності до вимог пункту 7 розділу ІІ Порядку, яким передбачено наступне.
Згідно з пп. 7.1 п. 7 Порядку, договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.
Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою (пп. 7.2).
Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 27.01.2016 укладено договір про розірвання (припиненя) договору дарування грошей, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. 26.02.2016 в реєстрі за № 1268.
За змістом п. 6. договору дарування грошей, сторони визначили, що «право власності Обдаровуваної на дарунок (грошові кошти), згідно статті 722 Цивільного кодексу України, виникає з моменту його прийняття».
Пунктом 1 договору про розірвання (припинення) договору дарування грошей передбачено, що сторони цього Договору за взаємною згодою домовились розірвати (припинити) Договір дарування грошей.
Судом встановлено, що реальної передачі коштів від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в дарунок, а також повернення дарунку не було, оскільки 03.03.2015 на підставі постанови правління Національно банку України про віднесення ПАТ "Дельта Банк"до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку. Тимчасову адміністрацію запроваджено на строк 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича. З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування набула всі повноваження органів управління та органів контролю банку і розпочала здійснювати заходи для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна, захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.
Відповідно до ст. 2 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За приписами п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не прийняла у дарунок кошти, оскільки такі залишалися на рахунку дарувальника, крім цього договір за яким позивача обдаровано було розірвано 27.01.2016, а відтак у позивача не виникло доходу, який підпадає під оподаткування в порядку, визначеному розділом IV ПК України, а тому, відповідно, і обов'язку щодо подання декларації про доходи та майновий стан за 2015 рік, а отже у контролюючого органу не було правових підстав для визначення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації про доходи та майновий стан за 2015 рік.
Щодо посилань позивача на те, що контролюючим органом при проведенні перевірки не досліджено підстави для податкової знижки у позивача суд зазначає таке.
Згідно з п. 166.1.1 ст. 166 ПК України платник податку мас право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року;
Відповідно до п. 166.1.2 ст. 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Згідно з пп. 2.3.2.1 п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395 результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.
Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються):
Судом встановлено, та підтверджено у судовому засіданні представником позивача, що ОСОБА_3 не подавала податкової декларації за наслідками звітного податкового року та документальне підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, а отже не реалізувала права на податкову знижку.
Враховуючи, те що позивач не скористалася правом на податкову знижку, у контролюючого органу відсутні підстави наводити дані про наявність та результати перевірки пільг, оскільки податкова знижка ОСОБА_3 надана не була.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 28.08.2017 № 0094651307, № 0094571307, № 0094601307.
3. Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Костецький Н.В.