ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2017 р. Справа № 809/1663/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Грицюка П.П.,
при секретарі судового засідання Ткачук І.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кузика І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2017 р. та про опис та арешт майна від 23.11.2017 р.,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області Кузика Івана Івановича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2017 р. та про опис та арешт майна від 23.11.2017 р.
Ухвалою суду від 13.12.2017 року замінено відповідача головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області Кузика Івана Івановича належним відповідачем - Івано-Франківським міським відділом ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області (а.с. 42-44).
Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області протиправно відкрито виконавче провадження від 22.11.2017 року на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича № 21440 від 04.10.2017 року, в якому не вказано код ЄДРПОУ стягувача та з пропущенням трьох річного строку пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа, чим порушено вимоги законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив. Вказав, що дії державного виконавця відповідають нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача на його думку є необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Зазначив, що на підставі заяви стягувача - ТОВ "Кредитні ініціативи" від 20.11.2017 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса від 04.10.2017 року та постановою описано та накладено арешт на майно, а тому виконавчий документ пред'явлений до примусового виконання до спливу трьох річного строку. Пояснив, що у виконавчому документі були зазначені всі дані, необхідність зазначення яких передбачена Законом України "Про виконавче провадження".
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
20 листопада 2017 року ТзОВ "Кредитні ініціативи", направлено заяву Начальнику Івано-Франківського міського відділу ДВС, з вимогою про примусове виконання виконавчого напису № 21440 від 04.10.2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягувач ТзОВ "Кредитні ініціативи" просив одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, винести постанову про накладення арешту нам все майно належне ОСОБА_3, яку надіслати на виконанням органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. До заяви було додано оригінал іпотечного договору від 26.11.2007 р., оригінал виконавчого напису № 21440 від 04.10.2017 року, копію довіреності представника та квитанцію про сплату авансового внеску (а.с. 32-41).
Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області Кузиком І.І. 22.11.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 04.10.2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру №23 загальною площею 24,5 кв.м., житлова площа 11,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яку направлено на адресу ОСОБА_3 листом від 22.11.2017 року № 24011 (а.с. 8, 9-10).
23.11.2017 року Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області Кузиком І.І. описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3, а саме: на квартиру № 23 загальною площею 24,5 кв.м., житлова площа 11,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яку направлено на адресу боржника листом від 23.11.2017 року № 25017 (а.с. 11, 12- 14).
При вирішенні даної справи суд керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Законом України "Про виконавче провадження" вiд 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 13 Закону, передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 1 статті 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Законом України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі такого виконавчого документа, як виконавчий напис нотаріуса.
Згідно частини 1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 12 Закону, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Згідно частини 5 статті 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 7 статті 27 Закону, передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Статтею 56 Закону, передбачено, арешт і вилучення майна (коштів) боржника:
1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
5. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Представник позивача в судовому засіданні стверджує, що дії відповідача щодо відкриття даного виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса є неправомірними, а відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню з тих підстав, що у виконавчому написі не вказано код ЄДРПОУ стягувача, пропущено строк подання виконавчого документа до примусового виконання, а також, вважає, що зазначена адреса стягувача місто Івано-Франківськ у постанові про відкриття виконавчого провадження не відповідає адресі реєстрації юридичної особи.
Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача з наступних підстав.
Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що 04.10.2017 року виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., вирішено звернути стягнення на: квартиру номер 23, площею 24,5 кв.м., житловою площею 11,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. (предмет іпотеки) та вказано, що виконавчий напис має бути пред'явлено до виконання до відділу ДВС відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з дня його вчинення.
У виконавчому написі від 04.10.2017 року зазначена: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (а.с. 38).
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем 20.11.2017 року подано заяву про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 22.11.2017 року постановою відкрито виконавче провадження та 23.11.2017 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника.
Отже, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника є належним заходом примусового виконання в разі невиконання боржником зобов'язання в добровільному порядку.
Щодо посилання представника позивача, як на підставу скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із спливом трьох років з дня виникнення права вимоги, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 статті 12 Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Виконавчий напис від 04.10.2017 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., пред'явлено до виконання 22.11.2017 року в межах трьох років, а тому, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено.
Враховуючи вищенаведені норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали виконавчого провадження суд приходить до висновку про правомірність дій, на момент їх вчинення, відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП 55222941 про примусове виконання виконавчого напису від 04.10.2017 року приватного нотаріуса Чуловського В. А. та відсутність підстав щодо відмови у відкритті виконавчого провадження. Як наслідок не встановлено підстав і для скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 23.11.2017 року ВП № 55222941.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 18.12.2017.