12 грудня 2017 року о 15 год. 10 хв.Справа № 808/2857/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Вільнянська ОДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2016 №773-13.
В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік. На думку позивача, норми ст.267 ПК України в новій редакції можуть застосовуватись не раніше нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017, оскільки зазначене узгоджується з приписами пп.4.1.9 п..4.1 ст.4 Податкового кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначеного транспортний податок за 2016 рік, вважає передчасним та протиправним. Крім того, позивач посилається на помилковість висновків контролюючого органу про те, що вартість автомобіля перевищує 1 033 500,00 грн., оскільки відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано пробіг автомобіля та тип коробки передач, чим порушено вимоги Методики визначення середньоринкової вартості автомобілів.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що контролюючим органом отримано інформацію з бази даних ІС «Податковий блок», з якої встановлено, що позивач є власником транспортного засобу, який підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в відповідно до ст.267 Податкового кодексу України в редакції, викладеної Законом № 909. У зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку та направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що відповідачем правомірно та своєчасно прийнято та направлено на адресу позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
В судове засідання прибув представник відповідача Дейкун Д.В., який підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. Фіксація судового засідання за допомогою технічного не здійснювалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.09.2015 є власником транспортного засобу AUDI Q7, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 2967, рік випуску 2015, тип палива - дизель, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11).
29 червня 2016 року Вільнянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №773-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон №71, яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України введено новий місцевий податок у складі податку на майно - транспортний податок.
Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України в редакції Закону № 71 визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп.267.6.1, 267.6.2 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України).
Підпунктом 267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що транспортний податок сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
В редакції Закону №909 у пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Щодо твердження позивача про те, що транспортний податок не може справлятися раніше ніж 01.01.2017, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Також пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України задекларовано принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно із п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.
При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючи органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
У спірному випадку предметом спору є правомірність рішення податкової служби щодо визначення податкових зобов'язань, а не законність прийняття Верховною Радою України правового акту, яким змінено об'єкт оподаткування транспортним податком чи порядку введення в дію нормативно-правового акту.
З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для визначення контролюючим рішення податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, зокрема, об'єкта оподаткування, то підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, з наведених позивачем підстав, не існує.
Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю прийнятого податкового повідомлення - рішення, з огляду на наступне.
Об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі середньоринкова вартість яких перевищувала 1 033 500,00 грн. (1378,00 мінімальна заробітна плата станом на січень 2016 х 750 = 1 033 500,00 грн.).
При цьому, суд зазначає, що саме на контролюючий орган покладено обов'язок встановлення щодо фізичних осіб обставин чи підпадає належний їм транспортний засіб під об'єкт оподаткування визначений статтею 267 ПК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).
Відповідно до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 12 Методики визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Як встановлено під час судового розгляду адміністративної справи, контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не було належним чином встановлено тип коробки переключення передач, а також фактичний пробіг транспортного засобу, а лише взято за основу нормативний середньорічний пробіг автомобілів, доказів протилежного суду не надано.
В свою чергу, без встановлення всіх коефіцієнтів за якими здійснюється визначення середньоринкової вартості автомобіля, серед іншого фактичного пробігу транспортного засобу, не можливо встановити середньоринкову вартість автомобіля та встановити чи підпадає такий транспортний засіб під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.
Також, ухвалою суду від 21.11.2017 від Вільнянської ОДПІ було витребувано докази у справі, а саме розрахунок на підставі якого контролюючий орган дійшов висновку про те, що транспортний засів, що належить позивачу, підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.
Разом з тим, контролюючим органом до матеріалів справи не надано розрахунку, з якого можливо було б встановити, що вартість транспортного засобу на момент прийняття спірного податкового повідомлення - рішення перевищувала 1 033 500,00 грн.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на лист Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України, оскільки за вказаним листом надано інформацію щодо транспортних засобів вартість яких при першій реєстрації перевищує 1 000 000,00 грн., а не 1 033 500,00 грн., як було передбачено у податковому повідомленні - рішенні.
Крім того, як вже наголошувалось судом вище, саме на контролюючий орган покладено обов'язок щодо встановлення чи підпадає автомобіль під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, а підрозділи МВС України надають лише загальну інформацію щодо транспортних засобів та їх власників, які можуть підпадати під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком. Проте, вказана інформація повинна бути перевірена контролюючим органом із застосуванням Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.
Відповідачем не надано доказів здійснення відповідної перевірки з урахуванням положень Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, а лише зроблено припущення, що вартість автомобіля у 2016 році перевищувала 1 033 500,00 грн., проте, рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв'язку з чим його необхідно скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.06.2016 №773-13.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко