13 грудня 2017 року Житомир
справа № 806/3073/17
категорія 2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горовенко А.В.,
суддів Попової О.Г. та Черноліхова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Галайби І.Б.,
позивач та представник відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я України в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання відповіді на звернення від 25.09.2017 та зобов'язати відповідача надати відповідь на звернення від 25.09.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його звернення від 25.09.2017 по суті розглянуто не було та не надано чіткої відповіді на поставлене ним питання, а тому вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить суд зобов'язати його надати відповідь, відповідно до законодавства.
Позивач у судове засідання не прибув, подав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі.
Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, у прохальній частині письмових заперечень на позов просить розглянути справу за його відсутності.
За змістом поданих письмових заперечень просить у задоволенні позову відмовити з тих мотивів, що звернення позивача від 25.09.2017 було направлено листом від 10.01.2017 до Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Департамент охорони здоров'я ЖОДА). У листі за №670 від 03.11.2017 Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради позивачу була надана відповідь з приводу порушених у його заяві питань.
Зазначає, що Міністерство охорони здоров'я України діяло у межах повноважень, а тому оскільки права позивача не порушені, вважає позов безпідставним та необгрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, врахувавши письмові пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, зазначає наступне.
Встановлено, що позивачем на адресу Міністерства охорони здоров'я України (далі -МОЗ України) направлено заяву від 25.09.2017, у якій він просить надати ефективне лікування для відновлення працездатності (а.с.7).
Згідно з даними реєстраційної картки заява ОСОБА_1 зареєстрована 29.09.2017 за реєстраційним номером Д-19234 (а.с.42).
10 жовтня 2017 року МОЗ України відповідно до листа за №03-4-05-Д-19234/15605-зв повідомило позивача, що відділом експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності Медичного департаменту МОЗ України розглянуто його звернення щодо встановлення групи інвалідності та направлено до Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації з проханням розглянути порушені у звернені ОСОБА_1 питання та про результати повідомити заявника в термін, визначений законодавством (а.с.44).
У відповідь на лист МОЗ України за №03-4-05-Д-19234/15605-зв від 10.10.2017 Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради у листі №670 від 03.11.2017 повідомлено, що за інформацією обласного центру МСЕ громадянин ОСОБА_1, 1967 р.н. вперше, 05.01.2015 був оглянутий на міській МСЕК №2 та інвалідом не визнаний. Внаслідок незгоди з рішенням міської МСЕК №2 22.01.2016 був оглянутий на обласній МСЕК №1, де підтверджено рішення міської МСЕК №2. ОСОБА_1 було проведено додаткове стаціонарне обстеження у Вінницькому НДІ РІ: відповідно до висновку №537 від 22.06.2016 підстав для встановлення групи інвалідності недостатньо.
Також повідомлено, що для проведення ефективного лікування ОСОБА_1 необхідно звернутися до лікуючого лікаря, а у випадку потреби в обласну клінічну лікарню (а.с.45).
Позивач зазначає, що відповідач розглянув його звернення з порушенням строків та по суті поставленого питання не надав обґрунтованої відповіді, тому звернувся до суду для захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Закон).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Положеннями ст.3 Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно зі ст.20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Зміст зазначених норм свідчить, що заяви (клопотання) громадян, розглядаються і вирішуються по суті у місячний термін з наданням заявнику письмової відповіді про результати розгляду звернення, окрім тих, які не потребують додаткового вивчення, для яких законом встановлений строк розгляду - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
При цьому відповідно до положень ст.7 Закону, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу МОЗ України направлено заяву від 25.09.2017, яку відповідач, згідно з даними реєстраційної картки, отримав 29.09.2017 (а.с.42).
Водночас, до Департаменту охорони здоров'я ЖОДА звернення ОСОБА_1 направлено за належністю лише 10.10.2017 року (а.с.44).
Таким чином, відповідачем при розгляді звернення позивача порушено строки, визначені ч.3 ст.7 Закону, оскільки за належністю воно направлене зі спливом 5-ти денного терміну, визначеного Законом.
Разом з тим, зміст відповіді МОЗ України на звернення позивача, викладеній в листі за №03-4-05-Д-19234/15605-зв від 10.10.2017, свідчить, що його звернення від 25.09.2017 не розглянуто, оскільки не надано відповіді на поставлене у ньому питання щодо надання ефективного лікування для відновлення працездатності (а.с.44).
Згідно з положеннями ст.15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Отже, розгляд і вирішення звернень громадян передбачає вчинення відповідних дій щодо опрацювання та з'ясування змісту звернення, підготовку обґрунтованої та змістовної відповіді на нього, реєстрацію відповіді у відповідному журналі і безпосередньо надіслання відповіді адресату в межах строку, передбаченого законодавством.
Всупереч вказаним вимогам Закону питання, зазначене позивачем в його зверненні залишилося без належного розгляду.
Судом встановлено, що позивач у своєму зверненні до МОЗ України просив надати ефективне лікування для відновлення працездатності, але відповідач при направленні звернення до Департаменту охорони здоров'я Житомирської ОДА за належністю вказав, що розглянув звернення ОСОБА_1 з приводу встановлення групи інвалідності, що не відповідає змісту поставленого питання у заяві позивача від 25.09.2017.
З огляду на викладене, аналізуючи зміст звернення ОСОБА_1 від 25.09.2017 та листа за №03-4-05-Д-19234/15605-зв від 10.10.2017, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано на нього відповіді.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Отже, зважаючи на встановлені у справі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 24, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 25 вересня 2017 року.
Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 25 вересня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 640 (шістсот сорок) грн 00 (нуль) коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 13 грудня 2017 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя А.В. Горовенко,
судді О.Г. Попова,
С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2017 року.