14 грудня 2017 року м.Житомир справа № 806/3113/17
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Матвєєва В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 15407,12 грн.,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якому просить стягнути 15407,12 грн. грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 13.10.2017 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , проте розрахунок з ним у повному обсязі на момент звернення до суду не був проведений. Оскільки вартість недоотриманого ним речового майна складає 15407,12 грн., які відповідач йому не виплатив по причині відсутності коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задоволити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно мають лише військовослужбовці, тому підстави для застосування частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" та п.3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні, у зв'язку з тим, що вказані положення регулюють виключно забезпечення військовослужбовців і жодним чином не стосуються звільнених осіб, які перебувають у запасі, або у відставці. Вказав, що інтереси та права позивача не порушені у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов здійснення речового забезпечення військовослужбовців регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N2011-XII (далі - Закон N2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами статті 9-1 Закону N2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. N 178 (далі - Порядок N 178).
Пунктом 3 Порядку N178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2017року №212 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, звільненого з військової служби наказом командувача Національній гвардії України від 24.07.2017 №100 о/с у запас Збройних Сил України за станом здоров'я. (а.с.9).
Тобто, відповідно до вимог п.3 Порядку N178 звільнення позивача з військової служби в Національній гвардії України свідчить про виникнення у нього права на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
За приписами п.5 Порядку N178 Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року
Відповідно до наданої позивачем Довідки №237 від 13.10.2017 року вартість речового майна, що належала до видачі позивачу на час його звільнення відповідає розміру позовних вимог, тобто складає 15407,12 грн. (а.с.10).
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що право на таку грошову компенсацію належить виключно військовослужбовцям, а не особам звільненим з військової служби. Такі доводи є наслідком помилкового трактування правових норм Закону N2011-XII та Порядку N178.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що дійсно лише військовослужбовці мають право на речове забезпечення, але право на грошову компенсацію недоотриманого речового майна виникає лише у разі звільнення з військової служби або загибелі (смерті) військовослужбовця.
Крім того, листом від 08.11.2017 за вих. №1/47-997 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність видатків на грошову компенсацію за неотримане речове майно, у зв'язку з чим до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України було надіслано запит від 25.05.2017 №1/27-820 з клопотанням перед вищестоящим командуванням про виділення коштів на виплату вищевказаної грошової компенсації, чим фактично відповідач визнавав наявність у позивача права на виплату вищевказаної грошової компенсації за неотримане речове майно, виплата якої не була здійснена по причині відсутності коштів (а.с.12).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ,
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 15407,12 грн. грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 18 грудня 2017 р.