11 грудня 2017 року Житомир справа № 806/2942/17
категорія 6.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Липи В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 червня 2016 року, якими учаснику АТО ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він направив до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району. Проте, листом від 23 червня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, повідомило про те, що згідно поданих графічних матеріалів неможливо встановити орієнтовне місце розташування земельної ділянки, а також міститься пропозиція повторно звернутися із заявою та сформувати пакет документів.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з мотивів, викладених в письмових запереченнях.
Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району.
Листом від 23.06.2017 №Д-3459/0-6700/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача, що згідно поданих ним графічних матеріалів неможливо встановити орієнтовне місце розташування земельної ділянки. Також позивачу запропоновано повторно звернутися із заявою та сформувати пакет документів (а.с.7).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно зі ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У абзаці першому частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме викопіювання з публічної кадастрової карти України (а.с. 10).
В свою чергу, ч. 1 ст.79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.
Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
З наданих графічних матеріалів вбачається конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, а саме з викопіювання публічної кадастрової карти України Житомирського району Житомирської області, Іванівська сільська рада (а.с.10).
Відтак, суд зазначає, що додані позивачем до заяви викопіювання слід розцінювати, як належні графічні матеріали в розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України.
Крім того, судом з'ясовано, що до клопотання позивача було додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій, копію викопіювання.
Таким чином, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам, встановленим Земельним кодексом України.
Згідно ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зазначені у листі відповідача підстави не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що полягають у не видачі позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району згідно клопотання від 01.03.2017 р. підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району, суд зазначає наступне.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо передачі в оренду земельних ділянок.
Отже, задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.
Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.71, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1, оформлені листом від 23.06.2017 №Д-3459/0-6700/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Житомирського району.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа