06 грудня 2017 р. Справа № 804/7457/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
10.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 947-13 від 31.07.2017 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 31.07.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 947-13 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 18750,00 грн. за платежем: "транспортний податок з фізичних осіб". Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави винесення вказаного податкового повідомлення - рішення, оскільки автомобіль марки Lexus, моделі LX 450, об'ємом двигуна 4461 куб. см, відсутній у «Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортного податку у 2017 році», який згідно статті 267 Податкового кодексу України щорічно опубліковує на офіційній сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. На підставі викладеного позивач вважає, що автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, а позивач у такому разі не є платником вказаного податку, а податкове повідомлення - рішення № 947-13 від 31.07.2017 року підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав та просив із викладених у ньому підстав задовольнити
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про виклик. Причину неявки в судове засідання суду не повідомив, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.
З огляду на приписи ст.41, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Lexus, модель LX 450, легковий універсал-В, сірого кольору, об'єм двигуна 4461 куб. см, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Вказаний автомобіль був зареєстрований за позивачем 12.04.2017 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого залучена до матеріалів справи.
31 липня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 947-13, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 18 750 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно якого статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції.
Так, пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування, у відповідності до п.п.267.3.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Підпунктом 267.6.6 пунктом 267.6 статті 267 ПК України також передбачено, що за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишились до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що із набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 року щодо об'єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 66 від 18.02.2016 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
За пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
В силу пункту 11 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів.
Згідно з пунктом 12 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі, коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункти 13, 14 Методики).
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2017 становить 3 200 гривень.
Таким чином, враховуючи норми Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", середньоринкова вартість автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) станом на 1 січня податкового (звітного) року, на 2017 рік, повинна становити понад 1 200 000 гривень.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з офіційного веб - сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 06.12.2017 року середньоринкова вартість транспортного засобу позивача складає 2 070 238,90 грн., тобто більше ніж 1 200 000 гривень.
З системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення податкового зобов'язання з транспортного податку у 2017 році. Суд також зазначає, що оскільки транспортних засіб було придбано позивачем в квітні 2017 року, контролюючим органом правомірно було визначено податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2017 рік у розмірі 8750,00 грн., що відповідає вимогам п.п.267.6.6 п.267.6 ст.267 ПК України (25000,00:12 місяців=2083,33 гривень; 2083,33 х 9 місяців (квітень-грудень 2017 року) = 18742,00 гривень).
Що стосується посилань позивача на ту обставину, що автомобіль марки Lexus, моделі LX 450, що належить йому на праві власності не входить до «Переліку легкових автомобілів» які підлягають оподаткуванню транспортного податку в 2017 році (далі Перелік) опублікованому на офіційному веб-сайті Міністерства економіки розвитку і торгівлі України, суд зазначає, що критично ставиться до таких тверджень, оскільки автомобіль марки Lexus, моделі LX 450, з року випуску якого виповнилось не більше 5 років, входить до вказаного Переліку. То ж обставина, що в Переліку зазначено лише «тип пального» - бензин, а не дизельне паливо не може суттєво вплинути на середньо ринкову вартість вказаного автомобіля, оскільки інші показники за якими автомобіль позивача було внесено до Переліку відповідають відомостям, що містяться в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і тобто були враховані при визначені його середньо ринкової вартості у відповідності до Методики визначення середньо ринкової вартості автомобіля, яку застосувало Міністерство економіки розвитку і Торгівлі України при формуванні Переліку на 2017 рік.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи не було встановлено порушення з боку контролюючого органу при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева