Справа № 168/426/17
Провадження № 2/168/159/17
08 грудня 2017 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Назарука О.В.,
секретар судових засідань - Островерха Т.С.,
з участю:
представника органу опіки й піклування - Комісарик М.С.,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка цивільну справу за позовом органу опіки й піклування Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,
Орган опіки й піклування Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області звернувся в суд з позовом, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачі перебувають на обліку у служби у справах дітей Старовижівської РДА Волинської області з 25 серпня 2015 року, як сім'я, що опинилась у складних життєвих обставинах. За час перебування на обліку служби у справах дітей відповідачі ухилялися від виконання обов'язків по вихованню дітей, зловживали спиртними напоями, неодноразово залишали дітей без нагляду та продуктів харчування, не цікавилися життям дітей, жорстоко з ними поводилися, матеріально їх не утримували, залишали без нагляду, вдавалися до експлуатації дітей. Зазначено, що з відповідачами неодноразово проводилась профілактична робота щодо забезпечення належного виховання дітей, створення їм відповідних умов для проживання, однак відповідачі належних висновків не зробили. Органом опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області 29 червня 2017 року складено висновок, яким визнано за доцільне позбавити ОСОБА_7, ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
В судовому засіданні представник позивача Комісарик М.С. позов підтримала з підстав наведених в ньому. Також зазначила, що за час перебування даної сім'ї на обліку, службою у справах дітей неодноразово здійснювались виїзди по місцю проживання. Актами обстежень підтверджується, що в будинку відсутні відповідні умови для належного проживання: холодно та брудно, відсутні продукти харчування, засоби для гігієни. Батько вдається до насильства, після негайного відібрання дітей відповідач ОСОБА_7 23 липня 2017 року, у зв'язку з необережним поводженням з вогнем, спричинив пожежу, внаслідок якої знищено житловий будинок ОСОБА_7.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просила суд не позбавляти її батьківських прав та пояснила, що з ОСОБА_7 шлюб розірвано, працює провідником депо на залізниці в м.Ковель, винаймає житло по АДРЕСА_1. Вказує, що житло на даний час не є таким, що повністю забезпечить належні умови проживання дітей, однак вкладає кошти у благоустрій з метою спільного проживання з дітьми.
Відповідач ОСОБА_7 з'явився в судове засідання лише один раз (02 жовтня 2017 року), хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином через органи місцевого самоврядування, через засоби масової інформації, зокрема газету «Волинь-Нова», через заклади охорони здоров'я, телефонограмами. Про причини неявки суд не повідомляв, здійснював лише телефонні дзвінки з погрозами працівникам суду.
В процесі розгляду справи 02 жовтня 2017 року, в присутності практичного психолога Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей - ОСОБА_8, начальника служби у справах дітей Старовижівської РДА - ОСОБА_9, було опитано неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 Зокрема, наймолодший син ОСОБА_10, під час розмови показував нецензурні жести, які за його словами навчив показувати тато. Середній син ОСОБА_11 пояснив, що хоче жити з бабусею (ОСОБА_12 - мама відповідача ОСОБА_7.), оскільки бабуся привозить їм іграшки та продукти харчування, ніколи не кричить та не сварить на внуків. Крім цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказали, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_4 та не пускав його до хати, оскільки на їх думку, не любить його, а також діти вказали, що тато часто бив маму.
В процесі розгляду справи 16 листопада 2017 року, в присутності практичного психолога ОСОБА_8 та представника органу опіки й піклування Старовижівської РДА було опитано ОСОБА_4, який вказав, що хоче жити з мамою. Крім того зазначив, що тато його бив, відправляв в магазин по спиртні напої. Школу відвідував інколи, оскільки тато не хотів супроводжувати. За час перебування у центрі тато відвідував та казав, що ОСОБА_4 заберуть «в дурдом» (дослівно).
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з 2008 року вона є депутатом Мизівської сільської ради, а з 2010 року - сільським головою Мизівської сільської ради. Сім'я ОСОБА_4 переїхала з м.Керч Автономної Республіки Крим та проживає на території сільської ради з 2008 року. За час проживання на території сільської ради відповідачі характеризуються негативно: умови проживання незадовільні, у будинку холодно, брудно, відсутні продукти харчування, засоби гігієни, постільна білизна, туалет, відповідач ОСОБА_7 примушував дітей виносити відро, яке слугувало туалетом для всієї сім'ї. Під час обстеження житлових умов, відповідачі неодноразово перешкоджали проведенню актів обстеження, житлові умови не придатні для поживання дітей. Відмітила, що з моменту обрання її на посаду голови сільської ради до моменту звернення органом опіки й піклування Старовижівської РДА до суду із даним позовом, житлові умови сім'ї ОСОБА_7 суттєво погіршились. Крім того зазначила, що ОСОБА_7 повідомляв, що коли припиняться соціальні виплати по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, ОСОБА_3 буде народжувати ще одну дитину, щоб мати джерело доходів. При цьому, ОСОБА_3 на облік у ФАП у зв'язку із вагітністю ставала на пізніх стадіях вагітності, лише після неодноразових попереджень працівниками ФАПу про притягнення до відповідальності. На прохання медичних працівників провести огляд дітей, згоди не надавала. ОСОБА_3 на місяць часу залишала своє місце проживання та дітей з батьком, який зловживає спиртними напоями. Старший син ОСОБА_4 відвідував школу, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дошкільний навчальний заклад не відвідували. Підсобного господарства сім'я не утримує, земельні ділянки не обробляє. Продуктами харчування двічі на місяць сім'ю ОСОБА_3 забезпечувала бабуся ОСОБА_12, яка також погашала заборгованість за комунальні платежі. 23 червня 2017 року під час чергового обстеження житлово-побутових умов було виявлено, що ОСОБА_4 побитий, а тому його доставили у Старовижівську ЦРЛ. 23 липня 2017 року ОСОБА_7 спалив будинок, в якому проживав.
Свідок ОСОБА_14 - працівник Мизівського ФАПу, підтвердила показання свідка ОСОБА_13 щодо постановлення сім'ї ОСОБА_7 на облік. Крім цього зазначила, що батьки не цікавились станом здоров'я дітей, огляд дітей проводився лише тоді, коли ОСОБА_7 звертався за медичною допомогою у зв'язку із погіршенням стану його здоров'я. Під час проведення профілактичних оглядів дітей с.Мизове відповідач ОСОБА_7 медичних працівників до своїх дітей не допускав.
Свідок ОСОБА_15 - директор Старовижівського районного центру соціальних служб для сім'ї та молоді (далі - РЦСССДМ), пояснив, що сім'я ОСОБА_7 перебуває у РЦСССДМ на обліку з 21 грудня 2015 року. ОСОБА_7 має алкогольну залежність, на контакт з працівниками РЦСССДМ йшов неохоче. У листопаді 2016 року ОСОБА_7 надав згоду на проходження курсу лікування від алкогольної залежності, у зв'язку з чим начальником РЦСССДМ було вжито усіх необхідних заходів щодо забезпечення такого лікування, однак ОСОБА_7 на проходження лікування не з'явився, лікування не пройшов. Крім цього, зазначив, що на виконання програм для неблагополучних сімей, для сім'ї ОСОБА_7, в тому числі, були виділені кошти для придбання дров на зимовий період. Під час перевірки цільового використання зазначених коштів було встановлено, що дрова не були закуплені, Кузьмичі не змогли пояснити, на які потреби використали кошти. Вказав, що за повідомленням сільського голови - ОСОБА_13 23 червня 2017 року приймав участь у відібранні дітей та підтвердив факт направлення ОСОБА_4 до Старовижівської ЦРЛ у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є працівником ювенальної поліції. Зазначив, що неодноразово виїжджав на виклики за адресою проживання ОСОБА_4, неодноразово проводив з ОСОБА_7 профілактичні бесіди про неналежне виконання ним батьківських обов'язків та у зв'язку із притягненням останнього до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї. У зв'язку із повідомленням із приймального відділення ЦРЛ за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ним, як працівником ювенальної поліції, була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що виявлені на тілі ОСОБА_4 тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_7 Свідок вказав, що матеріали перевірки передано слідчому Старовижівського ВП для прийняття процесуальних рішень.
Свідок ОСОБА_8 - практичний психолог Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей пояснила, що діти, після прибуття до Центру були тривожні, налякані, замкнуті, рівень розвитку низький, не знали встановлених соціальних норм поведінки, на контакт ішли дуже обережно, мали емоційні проблеми. При цьому зауважила, що серед трьох дітей ОСОБА_4 є найбільш проблемним в психологічному плані. Вказала, що психологічний висновок було зроблено на основі спостережень та проведених психологічних тестів. За час перебування дітей у закладі матір відвідувала дітей 6 разів, батько - двічі. Після відвідувань батька діти були налякані.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Статтею 18 Конвенції про права дитини регламентовано, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей..., зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом даної норми закону, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. При цьому зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Пунктом 16 абзацу 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснень пункту 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з'ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.
Судом встановлено, що відповідачі є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (аркуш справи 6-8). На час звернення із позовом до суду сім'я проживала в ІНФОРМАЦІЯ_4 (аркуш справи 40).
З 30 липня 2015 року відповідачі перебувають на обліку в Мизівській сільській раді Старовижівського району Волинської області, як сім'я, що опинилась у складних життєвих обставинах (аркуш справи 9). З 25 серпня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перебувають на обліку в службі у справах дітей Старовижівської РДА Волинської області, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, у зв'язку із тим, що батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
Згідно з розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області № 257 від 23 червня 2017 року «Про негайне відібрання дітей», малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відібрано у батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та тимчасово влаштовано дітей до Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей (аркуш справи 14, 25).
З пояснень представника позивача, свідків встановлено, що підставою відібрання дітей у відповідачів була загроза їх життю та здоров'ю у будинку, де знаходились діти, зокрема встановлення факту заподіяння батьком ОСОБА_7 своєму малолітньому синові ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 23 червня 2017 року, множинних забоїв м'яких тканин, синців, у зв'язку з чим малолітній ОСОБА_4 потрапив на приймальне відділення Старовижівської ЦРЛ.
Рішенням Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області № 691/30/2-17 від 29 червня 2017 року затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_7, ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (аркуш справи 30-32).
З актів обстеження відвідування сім'ї/особи (аркуш справи 11, 13,17-20, 23-24), характеристики по місцю проживання в с. Мизове (аркуш справи 12, 27, 28, 71), а також інформації, здобутої в порядку підготовки справи до розгляду встановлено, що відповідачі ухилялися від виконання обов'язків по вихованню дітей, зловживали спиртними напоями, неодноразово залишали дітей без нагляду та продуктів харчування, з відповідачами неодноразово проводилась профілактична робота щодо забезпечення належного виховання дітей, створення їм відповідних умов для проживання, відсутні елементарні санітарні умови, а саме: відсутній санвузол, водопровід, місце для гігієнічних процедур. ОСОБА_7 схильний до хуліганських дій, вчиняв насильство в сім'ї, внаслідок чого діти налякані, старший син ОСОБА_4 неодноразово втікав з дому; відповідач ОСОБА_7 постійно погрожував працівникам поліції, ФАПу, сільської ради.
Як випливає з психологічного висновку Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 поступили до закладу у хворобливому стані, стривожені, з низьким рівнем пізнавальних та інтелектуальних здібностей (аркуш справи 78).
З характеристики, наданої класоводом ОСОБА_4 - ОСОБА_18 встановлено, що ОСОБА_4 за час навчання виявив низький рівень знань, неорганізований, емоційно вразливий. Батьки за роки навчання жодного разу не були присутніми на батьківських зборах у зв'язку із зайнятістю матері та хворобою батька, за словами останніх (аркуш справи 74).
З акту про пожежу від 23 липня 2017 року встановлено, що ОСОБА_7 в житловому будинку АДРЕСА_2, спричинив пожежу, внаслідок якої знищено 80% будинку (аркуш справи 72).
З пояснень представника ювенальної поліції та здобутих в процесі розгляду справи доказів, встановлено, що ОСОБА_7 протягом 2015 - 2016 років неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов'язків.
Наведені докази у їх сукупності беззаперечно підтверджують факт невиконання відповідачем ОСОБА_7 своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_7 не турбується про належне виховання дітей, не цікавиться їхнім здоров'ям, розвитком, навчанням та вихованням, їх успіхами та досягненнями, не надає жодних коштів на утримання дітей, вдається до погроз, насильства, експлуатації дітей. Доказів на спростування встановлених вище фактів, суду не надано.
Крім того, неодноразова неявка відповідача ОСОБА_7 в судові засідання без поважних причин, який був повідомлений про дату, час та місце проведення таких судових засідань, на глибоке переконання суду, свідчить про небажання відповідача заперечувати проти позову належними та допустимими доказами, доводити суду ті обставини, що свідчать про належне виконання ним батьківських обов'язків, та на думку суду, свідчать про байдужість відповідача до долі своїх дітей.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача ОСОБА_7 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Частиною 3 статті 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частин 2, 3 статті 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнені з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України в редакції, що діяла на час звернення позивача із позовом до суду, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З 08 липня 2017 року набула чинності нова редакції зазначеної статті, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 184 СК України встановлено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» визначає, прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги матеріальне становище відповідача, який не працює, доказів того, що є непрацездатним суду не надав, тому розмір аліментів необхідно визначити у твердій грошовій сумі з врахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору.
У зв'язку з наведеним з відповідача ОСОБА_7 в дохід держави слід стягнути 640 гривень судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 02 грудня 2012 року, слід застосовувати рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.
Такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.
Згідно з частиною 4 статі 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, матері, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
У матеріалах справи наявний висновок Старовижівської РДА Волинської області, який визначає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
В судовому засіданні встановлено, що висновок наданий на підставі матеріалів, зібраних органом опіки та піклування, обґрунтований результатом обстеженням місця проживання сім'ї ОСОБА_6 в с.Мизове, однак при цьому не враховано думку дітей та відповідачки щодо її участі у вихованні дітей.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що хоч і не цілком належно відносилася до своїх батьківських обов'язків через певні життєві обставини, проте на сьогоднішній день вона бажає відновити стосунки з дітьми та брати участь у їх вихованні, створює умови для переїзду дітей до м.Ковель, у квартиру, яку винаймає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не проживає з ОСОБА_7, шлюб між ними розірвано рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року, працює, має регулярний дохід, по місцю роботи характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків не притягувалася. Також встановлено, що вона постійно підтримує контакти з дітьми і останні хотіли б бути разом з нею.
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи відповідача про те, що вона, хоч і не цілком належно виконувала свої батьківські обов'язки по відношенню до дітей, зважаючи на життєві обставини, однак і не нехтувала ними, залишала дітей на батька, оскільки працювала, щоб забезпечувати сім'ю.
Ті обставини, що ОСОБА_3 з двома дітьми, Валетином та ОСОБА_4, вибула в с.Колодяжне в житловий будинок, в якому проживали особи, хворі на туберкульоз (аркуш справи 21), та на які посилається позивач, як на одну з підстав обґрунтування своїх позовних вимог, не можуть бути достатньою підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки дана обставина не свідчить про ухилення нею від батьківських обов'язків. Крім цього, в судовому засіданні з'ясовано, що такі дії матері ОСОБА_3 були вимушеними, у зв'язку із застосуванням фізичного насильства відносно неї та дітей відповідачем ОСОБА_7
Виходячи з таких обставин справи, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому суд вважає, що позов в частині позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав є передчасним, а тому позовні вимоги Старовижівської РДА Волинської області до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав до задоволення не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
З огляду на обставини справи та вказані норми закону, суд вважає неможливим повернення дітей ОСОБА_3 у зв'язку із встановленими в судовому засіданні фактів порушення останньою виконання своїх батьківських обов'язків та відсутністю в ОСОБА_3 житлового приміщення (на праві власності або користування) з належними умовами для проживання дітей. Разом з тим, суд вважає правильним відібрання дітей у відповідача ОСОБА_3 із роз'ясненням останній про необхідність змінити свою поведінку щодо дітей та необхідність вчинити дії щодо забезпечення дітей належними умовами проживання, виховання та розвитку.
Відповідно до частини 4 статті 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги матеріальне становище відповідача, яка працює, має регулярний дохід, тому розмір аліментів на дітей необхідно визначити відповідно до вимог частини 2 статті 183 СК України - у єдиній частці від заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у період з дати звернення органу опіки й піклування з позовом до суду, а починаючи з 08 липня 2017 року (з дати набрання чинності нової редакції статті 182 СК України) - не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення найстаршою дитиною повноліття, на особовий рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до статті 88 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави слід 320 гривень судового збору.
Керуючись статтями 164- 167, 170, 171, 182-184 СК України, 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд
Позов органу опіки й піклування Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягувати із ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, аліменти, починаючи з 04 липня 2017 року, на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі по 900 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у період з 04 липня 2017 року по 07 липня 2017 року, а починаючи з 08 липня 2017 року - не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підлягають індексації відповідно до закону, до досягнення кожною дитиною повноліття, на особовий рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.
Відібрати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, від матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає без реєстрації в АДРЕСА_3, без позбавлення батьківських прав та передати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, органу опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації для подальшого їх влаштування.
Стягувати із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 аліменти, починаючи з 04 липня 2017 року, на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частки від її сукупного доходу щомісяця, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у період з 04 липня 2017 року по 07 липня 2017 року, а починаючи з 08 липня 2017 року - не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення найстаршою дитиною повноліття, на особовий рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України.
В позові органу опіки й піклування Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору.
Попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Зобов'язати орган опіки й піклування Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області відкрити особисті рахунки дітей, кожному зокрема, у відділенні Державного ощадного банку України в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду для перерахування аліментів.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2017 року.
Суддя О.В. Назарук