Справа №278/3159/16-ц
14 грудня 2017 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Дубовік О .М.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук І. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар Валентин Володимирович про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, стягнення судових витрат, -
У наведеному позові ОСОБА_1 просить визнати удаваним договір дарування земельної ділянки площею 0,15 га в с. Сонячне, Житомирського району, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як такий, що фактично є договором купівлі-продажу; визнати цю ділянку об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із одночасним визнанням за позивачем 1/2 цієї земельної ділянки.
Вимоги, з посиланням на ст.ст. 235, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 60, 70-71 СК України, мотивовані тим, що ОСОБА_2, реалізуючи спільне із позивачем волевиявлення саме на купівлю землі, виїхала до України, де без відома позивача уклала із ОСОБА_3 договір дарування земельної ділянки площею 0,15 га із кадастровим номером НОМЕР_2 в с. Сонячне, сплатила останньому позичені ОСОБА_5 у ОСОБА_6 4000 доларів США та зареєструвала за собою право власності на ділянку, тобто стала її одноосібним власником. З огляду на безпідставність нібито безкоштовної передавачі в дар ОСОБА_3 відповідачу земельної ділянки та отримання ним за це грошових коштів, вважає, що даний договір є удаваним і за своєю природою становить договір купівлі-продажу. Оскільки на час укладання оскаржуваного договору позивач із ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, вважає, що спірна земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та просив поділити її, визнавши за ним 1/2 земельної ділянки.
Представник позивача у суді позовні вимоги підтримала, з наведених у позові підстав, просила задовольнити їх.
Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідачі до суду не прибули та не зверталися із заявами про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. вважав за можливе розглядати справу без його участі (а.с. 94).
Суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 197 ЦПК України.
З договору дарування від 08.06.2015 року (а.с. 8-9), посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В., вбачається, що ОСОБА_3 безоплатно передав (подарував) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,15 га із кадастровим номером НОМЕР_2 в с. Сонячне, Житомирського району, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 97). Цього ж дня за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на цю земельну ділянку (а.с. 13-14).
За рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 03.08.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02.11.2016, шлюб між позивачем і ОСОБА_2 розірваний (а.с. 26-28, 125-130).
Відповідно до договору грошового займу від 27.03.2015 ОСОБА_6 позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000 доларів США (а.с. 10-11).
У наданій копії розписки ОСОБА_6 про отримання займу від 02 листопада 2016 року зазначено, що останній отримав від ОСОБА_1 у повному об'ємі повернення займу в розмірі 4000 доларів США згідно з договором займу від 27 березня 2015 року (а.с. 12).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що позичив ОСОБА_1 4000 доларів США для купівлі земельної ділянки і в подальшому останній повернув йому кошти.
Разом з тим ні наведений договір, ні розписка про повернення коштів не містить даних про мету займу позивачем грошей, тобто намір позивача саме на придбання земельної ділянки.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Наведена норма закону не містить вимог щодо наявності між сторонами договору дарування родинних, дружніх чи інших близьких стосунків, а тому безпідставним є посилання позивача на удаваність оскаржуваного договору з огляду на те, що ОСОБА_3 є сторонньою особою для ОСОБА_2
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Удаваним у розумінні ст. 235 ЦК України є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Верховний Суд України у п. 25 Постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 роз'яснив, що, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.
За ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Отже основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести, зокрема спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Разом з цим змістом договору дарування спростовується твердження позивача щодо його удаваності, оскільки відповідачі підтвердили добровільність здійснення дарування та усвідомлення значення своїх дій.
З огляду на викладене суд дійшов виноску, що на момент укладення відповідного правочину, його сторони підтвердили бажання укладення саме договору дарування земельної ділянки із безоплатною її передачею ОСОБА_2 у власність, без проведення будь-яких грошових розрахунків, які б свідчили про наміри укласти та укладення оплатного договору, тобто договору купівлі-продажу.
Позивач у суді не обґрунтував удаваність вчиненого договору дарування приховуванням договору купівлі-продажу земельної ділянки, який насправді мав місце; не надав належних доказів, які б спростовували наявність у сторін наміру укладати договір дарування та підтверджували спрямованість їхньої волі на виникнення цивільно-правових відносин, що випливають із договору купівлі-продажу; а також не представив жодних доказів про передачу ОСОБА_2 ОСОБА_3 коштів за оспорюваним договором в якості вартості спірної земельної ділянки.
За таких обставин вимога позивача про визнання оскаржуваного договору дарування земельної ділянки не підлягає задоволенню. Суд також відмовляє у задоволенні решти вимог позивача, як похідних від первісної, а також з огляду на положення п.2 ч.1 ст. 57 СК України, за яким особистою приватною власністю дружини є, у тому числі, майно, набуте нею за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно із ч. 4 ст. 154 ЦПК України суд може одночасно із ухваленням рішення скасувати заходи забезпечення позову.
Відтак, підлягає скасуванню арешт, накладений відповідно до ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року в справі № 278/3159/16-ц на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Сонячне, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись: ст.ст. 3, 15, 16, 202, 203, 216, 235, ЦК України, ст. ст. 3, 10, 31, 57 - 60, 61, 154, 212-215, 218, 224 ЦПК України, ст. 57 СК України суд,-
Відмовити за недоведеністю у задовленні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар Валентин Володимирович про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, стягнення судових витрат.
Скасувати заходи забезпечення позову, а саме арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Сонячне, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його отримання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів із дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня його отримання.
Суддя О. М. Дубовік