Справа № 163/1975/17
Провадження № 1-кп/163/130/17
12 грудня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12017030150000262, що надійшло з Ковельської місцевої прокуратури Волинської області з обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця місто Любомль Волинської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 08 червня 2011 року Любомльським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років 6 місяців, з іспитовим строком на 2 роки;
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.2 ст.342 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Томашівка Брестського району Брестської області, Республіки Білорусь, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, інваліда 3 групи, з повною загальною середньою освітою, одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.2 ст.342 КК України,
29.06.2017 року близько 07 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно із ОСОБА_5 , який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в місті Любомль, на автомобільній дорозі навпроти будинку АДРЕСА_4 , біля місця проживання ОСОБА_8 та її сина ОСОБА_9 , умисно, почали пошкоджувати належний останньому автомобіль марки «Ауді 100», темно-синього кольору, реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , який знаходився припаркованим на узбіччі дороги навпроти вказаного будинку. Їхні незаконні протиправні дії були виявлені ОСОБА_8 , яка зателефонувала на лінію «102» та викликала поліцію.
По виклику ОСОБА_8 , негайно та оперативно, у вказане місце, на службовому автомобілі марки «RENAULT DOKKER», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , прибула група реагування патрульної поліції № 2 сектору реагування патрульної поліції № 2 Любомльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в складі інспектора капітана поліції ОСОБА_10 та інспектора старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , які перебували при виконанні службових обов'язків, у форменому одязі зі знаками розрізнення. По прибуттю працівників поліції, ОСОБА_8 , яка знаходилась біля автомобіля, вказала на ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , які стояли навпроти через дорогу, що це особи, які пошкодили даний автомобіль. Останні, почали словесно виражатись в адресу поліцейських та ОСОБА_8 образливими, нецензурними словами, показувати непристойні жести. На законні вимоги поліцейських ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , заспокоїтись, не порушувати громадський порядок та тишу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не реагували, продовжували не виконувати законні вимоги поліцейських.
Після прийняття поліцейськими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою припинення правопорушення, рішення про здійснення адміністративного затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою доставлення в Любомльський відділ поліції, на їх вимоги заспокоїтись та добровільно проїхати до вказаного місця вказані особи відмовились та почали чинити фізичний опір. В ході чинення активних дій щодо опору, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в порядку, передбаченому ст. 42, 43, 44 Закону України «Про Національну поліцію», спробували застосувати до вказаних осіб фізичну силу, однак вказані особи почали чинити ще більший фізичний опір. В ході припинення активних протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останній чинячи сильний фізичний опір, почав наносити удари по тілу поліцейського ОСОБА_10 , шарпав його за однострій, тобто формений одяг в області грудей, чим пошкодив йому формену футболку вартістю 180 гривень. В ході активних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_4 також чинив фізичний опір відносно поліцейських, відштовхуючи в тому числі їх від ОСОБА_5 , якого намагались помістити в спеціальний відсік службового автомобіля, в ході чого пошкодив з зовнішньої та внутрішньої сторони дверцята відсіку автомобіля, у вигляді вм'ятин та подряпин, вартістю відновлених робіт 2 700 гривень. В ході даних подій, інспектором поліції ОСОБА_11 по радіозв'язку на допомогу було викликано ще одну групу реагування патрульної поліції № 2 сектору реагування патрульної поліції № 2 Любомльського відділу поліції Головного управління Національної поліції, які перебували при виконанні службових обов'язків, в складі інспектора начальника сектору майора поліції ОСОБА_12 та поліцейського сектору старшого сержанта поліції ОСОБА_13 . Після прибуття підмоги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою перешкоджання законній діяльності поліцейських, ігноруючи їх законні вимоги, усвідомлюючи, що перед ними перебувають працівники поліції, продовжували далі чинити відносно них фізичний опір, словесно виражаючись в їх адресу образливими, нецензурними словами, всіляко принижуючи. Спільними зусиллями поліцейських із застосуванням фізичного впливу та спеціальних засобів, а саме кайданок, було припинено протиправні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та доставлено останніх в Любомльський відділ поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу, під час виконання ними службових обов'язків, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 29.06.2017 року близько 06 год. 30 хв. спільно з ОСОБА_5 повертались з нічного магазину, де вживали спиртні напої. Проходячи повз домоволодіння потерпілої ОСОБА_14 , в той час коли ОСОБА_5 ішов попереду розмовляючи зі своєю дружиною по мобільному телефону, він переліз паркан господарства потерпілої, проте чи зрізав там квіти не пам'ятає. Після того, як переліз паркан та опинився на дорозі, вибігла потерпіла та почала кричати, у зв'язку з чим він намагався втекти, однак спіткнувся. Відбігши декілька метрів зрозумів, що на місці падіння згубив кепку, коли по неї повернувся то вона вже перебувала в руках потерпілої, але він її вирвав та втік. Зазначив, що коли зривав троянди, потерпілої не було та вона його не бачила, а побачила коли він переліз паркан та перебував на відстані 3-4 метрів від нього. Щодо опору працівникам поліції вказав на те, що після того як він втік від ОСОБА_14 , вони з ОСОБА_5 прийшли в спільний двір, де вживали ще алкогольні напої. Пізніше, велосипедами поїхали в магазин по пиво, оскільки перебував в сильному стані алкогольного сп'яніння, тому погано пам'ятає що відбувалось. Однак, показав, що кидали з ОСОБА_5 камінням по автомобілю, після чого прибули працівники поліції та намагались посадити ОСОБА_5 в службовий автомобіль, при цьому останній вигукував, що йому боляче та пробував звільнитись від фізичного прийому працівників поліції, а він в йому в цьому намагався допомогти. При цьому, ОСОБА_4 неодноразово змінював свою позицію щодо інкримінованих йому злочинів, то визнавав факт крадіжки та не визнавав факт опору працівникам поліції, то навпаки, в остаточному варіанті свою вину визнав частково в частині обвинувачення у вчиненні опору працівникам поліції, в іншій частині обвинувачення у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у сховище своєї вини не визнав.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 29.06.2017 року близько 06 год. 30 хв. спільно з ОСОБА_4 повертались з нічного магазину, де вживали спиртні напої. Проходячи повз домоволодіння потерпілої ОСОБА_14 він ішов попереду, розмовляючи зі своєю дружиною по мобільному телефону, ОСОБА_4 в полі його зору в цей час не було. Пізніше він почув якісь крики, при цьому зрозумів, що це пов'язано з ОСОБА_4 та в подальшому побачив в провулку його з ОСОБА_14 . Будь-яких квітів в руках ОСОБА_4 не бачив. Після цього, вони з ОСОБА_4 пішли в двір за місцем свого проживання, де продовжили вживати алкогольні напої. Однак в подальшому, вирішили поїхати з ОСОБА_4 велосипедами в магазин ще по пиво. Проїжджаючи повз магазин, що знаходиться на розвилці, він відчув, як йому в ногу хтось кинув камінь. Зрозумівши, що це якісь неповнолітні діти, зупинився, як в свою чергу і Ващук, і почав з останнім кидати каміння у відповідь. За короткий проміжок часу під'їхали працівники поліції та вказали йому з ОСОБА_4 проїхати з ними у відділ поліції. Оскільки вони не розуміли в зв'язку з чим така вимога, тому її не виконували. Після чого працівники поліції застосували фізичну силу, наділи йому кайданки, при цьому сильно їх стиснувши, що завдавало йому фізичного болю, внаслідок чого він намагався звільнитись від кайданок та здійснював фізичний опір працівникам поліції, які намагались помістити його в службовий автомобіль, ОСОБА_4 в цей час також допомагав йому звільнитись від працівників поліції. Вказав, що свою вину у вчинені опору працівникам поліції визнає частково, при цьому в чому саме пояснити не зміг, щодо інкримінованого обвинувачення у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у сховище своєї вини не визнав.
Незважаючи на такі покази, винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу, під час виконання ними службових обов'язків, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом огляду місця події від 29.06.2017 року, за результатами якого виявлено, що на автомобілі марки «Ауді 100», темно-синього кольору, реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , який припаркований на узбіччі дороги навпроти будинку АДРЕСА_4 , і який належить ОСОБА_8 , а саме на його криші, знаходиться глиняно-бетонний камінь, такий же камінь знаходиться на грунті біля автомобіля. Також виявлено механічні пошкодження автомобіля, а саме: пошкодження капоту автомобіля у вигляді двох вм'ятин з лівої сторони від водія; вм'ятини на задніх дверях від водія, потертості переднього бампера; праве крило автомобіля має вм'ятини біля бризговика з переду; переднє праве колесо спущене; двоє передніх дверей заднього виду пошкоджені; щітка для миття заднього скла вигнута;
- протоколами серії АА №109628 та №109629 від 29.06.2017 року про адміністративне затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- консультативним висновком спеціаліста №252 від 29.06.2017 року, яким доводиться та обставина, що ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп'яніння;
- консультативним висновком спеціаліста №251 від 29.06.2017 року, яким доводиться та обставина, що ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння;
- протоколом огляду місця події від 29.06.2017 року, де об'єктом огляду був службовий автомобіль марки «RENAULT DOKKER», білого кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , і в ході якого було виявлено дві вм'ятини на задніх дверях; сліди підошв взуття на стелі та на правій боковій стінці автомобіля, в частині спеціально обладненого місця для транспортування затриманих;
- протоколом огляду речей від 30.06.2017 року, де об'єктом огляду була формена футболка Національної поліції України, і в ході якого на останній було виявлено пошкодження у вигляді розірваності матерії в області верхньої зони живота (надчеревної);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2017 року, за участю статиста та потерпілого ОСОБА_10 , під час якого останній розповів та показав обставини та механізм чинення йому фізичного опору під час виконання ним службових обов'язків;
- показаннями потерпілого ОСОБА_10 , інспектора поліції, який в судовому засіданні показав, ним, спільно з інспектором СРПП № 2 ОСОБА_11 близько 07 години 29.06.2017 року за вказівкою чергового Любомльського ВП ГУНП Волинській області здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_5 . Прибувши місце події, він виявив пошкодженим автомобіль марки «АУДІ», темно синього кольору з державними реєстраційними номерними знаками Республіки Польща, який був припаркований на узбіччі вулиці Вокзальна, безпосередньо навпроти будинку заявниці ОСОБА_8 , яка також там перебувала. Крім того, на вказаному місці, через дорогу, ними було виявлено візуально знайомих громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з боку яких, по вищевказаному автомобілю було кинуто камінь. Вийшовши з службового автомобіля, заявниця почала кричати, що саме ці особи пошкодили автомобіль. Підійшовши До ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перед ними було поставлено вимогу прослідувати в приміщення Любомльського ВП ГУНП у Волинській області для з'ясування усіх обставин справи. На їх вимогу ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 відреагували вкрай збуджено, почали нецензурно лаятися, всіляко обзивати непристойними, образливими репліками. На неодноразові вимог припинити чинити протиправні дії ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 не реагували, а навпаки ще сильніше лаялися. Останніх було попереджено про те, що в разі неприпинення чинити хуліганські дії до них будуть застосовані заходи примусу. При спробі застосування до ОСОБА_5 сили у вигляді загинання руки за спину, щоб таким чином посадити його в службовий автомобіль, ОСОБА_5 почав чинити сильний фізичний опір, намагався вирватися, при цьому наносити йому по тілу удари, шарпавши за одяг, внаслідок чого порвав йому футболку. При цьому ОСОБА_4 також чинив фізичний опір, відштовхував його та ОСОБА_11 від ОСОБА_5 , та службового автомобіля, внаслідок чого пошкодив задні ліві та внутрішні двері службового автомобіля. Тоді ОСОБА_11 було прийнято рішення про виклик додаткового наряду, по прибутті якого, спільними зусиллями протиправні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було припинено;
- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , інспектора поліції, який в судовому засіданні дав показання аналогічні показанням ОСОБА_10 ;
- показаннями потерпілого ОСОБА_12 , інспектора поліції, який в судовому засіданні показав, що близько 08.00 години 29.06.2017 року, в той час, коли він перебував в добовому наряді, від інспектора поліції ОСОБА_11 по радіозв'язку надійшов запит про надання допомоги при припиненні фізичного опору, який чинили невідомі особи за адресою: АДРЕСА_5 . Ним, спільно з поліцейським ОСОБА_15 , негайно було здійснено виїзд за вищезазначеною адресою. Прибувши на місце події, він побачив пошкоджений автомобіль марки «АУДІ», темно - синього кольору з державними реєстраційними номерними знаками Республіки Польща, котрий був припаркований на узбіччі вулиці Вокзальної, а також службовий автомобіль. Біля автомобіля перебували інспектори СРПП №2 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також візуально знайомі громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Між працівниками поліції та останніми відбувався фізичний конфлікт, від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в адресу ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , лунали всілякі непристойні образливі репліки. На неодноразові вимоги припинити чинити протиправні дії - ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 не реагували, а навпаки ще сильніше лаялися та обзивали усіх. Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово попереджалися пре те, що в разі неприпинення чинити хуліганських дій до них будуть застосовані заходи примусу. Спільними зусиллями з застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів - наручників, фізичний опір ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було припинено та поміщено їх в службовий автомобіль і в подальшому доставлено в приміщення ТМС Любомльського та Шацького районів для проведення медичного огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння. Під час вищевказаного інциденту тілесних ушкоджень йому спричинено не було, однак ОСОБА_10 заподіяно фізичний біль та пошкоджено однострій. Крім того, правопорушниками було пошкоджено задні ліві та внутрішні двері службового автомобіля;
- показаннями потерпілого ОСОБА_13 , інспектора поліції, який в судовому засіданні дав показання аналогічні показанням ОСОБА_12 .
Всі вищенаведені письмові докази з врахуванням показів свідків та самих обвинувачених, в своїй сукупності, беззаперечно підтверджують факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння, за обставин викладених в протоколі огляду місця події від 29.06.2017 року, та вчинення обвинуваченими протиправних дій відносно працівників поліції з огляду на їх першочергову кількість, та відповідно прибуття додаткової групи реагування.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , що його дії щодо опору працівникам поліції були викликані сильним фізичним болем, у зв'язку з сильним затягуванням кайданок, суд вважає нічим іншим, як намагання будь-яким шляхом виправдати свої неправомірні дії.
Таким чином, винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу, під час виконання ними службових обов'язків, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України доведена в повному обсязі.
Поміж цього, згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінується те, що ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, 29.06.2017 року о 06 год. 30 хв. в місті Любомль Волинської області, керуючись корисливим мотивом та реалізовуючи умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою вчинення крадіжки, проникнув через бетонний паркан на територію господарства ОСОБА_14 , що по АДРЕСА_6 , та став зрізати квіти «троянди звичайної» білого, рожевого, темно-рожевого та оранжево-жовтого (цегельного) кольорів, та зрізавши десять стебел, передавав їх ОСОБА_5 , який стояв на вулиці біля паркану, в результаті чого останні заподіяли ОСОБА_14 майнової шкоди на загальну суму 300 гривень.
Після цього, під час спроби покинути місце події з викраденими квітами, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 були виявлені потерпілою ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що вони були помічені під час вчинення крадіжки, своїх злочинних дій не припинили та, діючи відкрито, реалізовуючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, ображаючи нецензурною лайкою потерпілу ОСОБА_14 , покинули місце події та розпорядились в подальшому вказаними квітами.
Дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 186 КК України, як протиправні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у сховище, ОСОБА_5 , за ч. 3 ст. 186 КК України, як протиправні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у сховище.
Проте, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку, що таке пред'явлене ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого об'єктивного підтвердження з таких підстав.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.06.2017 року, ОСОБА_14 , яка попереджена про кримінальну відповідальність згідно ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, заявила, що 29.06.2017 року о 06 год. 30 хв. в АДРЕСА_6 , двоє невстановлених осіб, проникнувши через огорожу на територію її господарства, відкрито викрали квіти сорту троянди, що росли на клумбі, чим заподіяли їй матеріальної шкоди на загальну суму 300 гривень.
Протоколом огляду місця події від 29.06.2017 року, де об'єктом огляду було домогосподарство, що по АДРЕСА_6 , підтверджується, що на клумбі, де ростуть кущі троянд білого, рожевого та темно-рожевого кольорів, та інші види квітів, було виявлено свіжі зрізи окремих стебел троянд; біля паркану та за парканом, на дорозі, - пелюстки троянд білого, рожевого та темно-рожевого кольорів, а також на дорозі - дрібні бутони троянд.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.06.2017 року потерпіла ОСОБА_14 серед пред'явлених їй для впізнання осіб, впізнала особу ОСОБА_4 , який 29.06.2017 року о 06 год. 30 хв. проник до неї на подвір'я та відкрито заволодів її майном, а саме трояндами.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.06.2017 року потерпіла ОСОБА_14 серед пред'явлених їй для впізнання осіб, впізнала особу ОСОБА_5 , який 29.06.2017 року о 06 год. 30 хв. разом із ОСОБА_4 відкрито заволодів її майном, а саме трояндами.
Протоколом огляду місця події від 29.06.2017 року встановлено, що у квартирі ОСОБА_16 , що по АДРЕСА_2 , а саме на кухні, у відрі для сміття, знаходились два стебла троянди рожевого та темно-рожевого кольорів, які за словами останньої, їй подарував син ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_14 , в судовому засіданні показала, що 29 червня 2017 року, близько 06:20 ранку, вона, перебуваючи в літній кухні, що по АДРЕСА_6 , почула чоловічий голос. Вийшовши на вулицю, побачила, що через її паркан, перелазить на дорогу невідомий чоловік. Коли вона вибігла на дорогу та підійшла до того чоловіка, то впізнала в ньому ОСОБА_17 , який явно перебував в стані алкогольного сп'яніння. В руках у останнього був ніж, а по дорозі порозкидані бутони якихось квітів, в його руках троянд вона не бачила. На її запитання, що він тут робить, ОСОБА_18 почав виражатися нецензурною лайкою. Після цього вона схопила його за кепку. Поки вона спілкувалася з ОСОБА_19 , то побачила, що під сусідським парканом стоїть ОСОБА_20 , який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, та в руках у якого були троянди, однак не з її клумби. Згодом, ОСОБА_21 вирвав кепку з її рук, та з ОСОБА_22 пішов у невідомому напрямку. Вказала, що два стебла троянд, які були пред'явлені для впізнання у відділі поліції їй не належать.
Аналізуючи покази потерпілої ОСОБА_14 , суд дійшов висновку, що вони суперечать змісту її заяви про вчинене кримінальне правопорушення, оскільки виходячи з його змісту на територію її домогосподарства проникли дві особи, в судовому засіданні ОСОБА_14 повідомляє лише про одну особу, яка проникла на територію її домоволодіння. Крім того, ОСОБА_14 вказала, що два стебла роз, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 та визнані речовими доказами, їй не належать. При цьому, під час виявлення ОСОБА_4 , вона в його руках належних їй роз не бачила. Відповідно такі покази потерпілої ОСОБА_14 повністю спростовують факт відкритого викрадення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належних їй роз.
У відповідності до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, твердження прокурора, що потерпіла ОСОБА_14 під час досудового слідства давала інші покази, ніж в судовому засіданні, не заслуговують на увагу, як такі, що не відповідають вимогам КПК України.
Крім того, потерпіла ОСОБА_14 при поданні заяви про вчинене кримінальне правопорушення була повідомлена про кримінальну відповідальність згідно статті 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, разом з тим прокурором не надано відомостей про те, що відносно ОСОБА_14 внесені відомості до ЄРДР за ознаками ст. 383 КК України, а відповідно й ставити під сумнів її покази надані безпосередньо в суді.
В сукупності з дослідженими доказами та показами потерпілої ОСОБА_14 , суд розцінює протоколи пред'явлення особи для впізнання від 29.06.2017 року, лише як факт підтвердження перебування обвинувачених по АДРЕСА_7 , біля домоволодіння потерпілої ОСОБА_14 , та, як факт проникнення ОСОБА_4 на територію домогосподарства потерпілої.
Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.
При розгляді даного кримінального провадження суд дотримується закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь.
Таким чином, на думку суду досудовим слідством не здобуто, не встановлено та не представлено в ході судового слідства державним обвинуваченням жодного доказу в підтвердження обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбачено ч. 3 ст. 186 КК України. Дане обвинувачення побудоване лише на припущеннях, а тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід виправдати за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Обираючи покарання, суд враховує щодо кожного обвинуваченого ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх особи, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання та у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів.
На підставі зазначених положень закону, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину за ч.2 ст.342 КК України, який, згідно ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, має постійне місце проживання, де характеризується негативно, не працевлаштований, тому суд дійшов висновку, що найбільш доцільним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших правопорушень з його боку, є призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України , у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 , має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, не працевлаштований, являється інвалідом ІІІ групи, тому суд дійшов висновку, що найбільш доцільним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших правопорушень з його боку, є призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України , у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
Такі визначені покарання, на думку суду, будуть відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Разом з тим, суд вважає, що заявлене захисником обвинуваченого ОСОБА_5 клопотання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» є підставним і підлягає до задоволення.
Статтею 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» визначено, що амністія - це повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
П. г ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» встановлено, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи..
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 , згідно довідки до акта огляду медико-соцівальної комісії серії 12 ААА № 741201 є інвалідом з дитинства ІІІ групи.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, який не є особливо тяжкими, на день набрання даним Законом чинності, є інвалідом ІІІ групи , не входить до визначеного ст.9 вказаного Закону та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» переліку осіб, до яких амністія не застосовується і підтримав заявлене захисником відповідне клопотання, суд вважає за необхідне на підставі п. г ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного даним вироком покарання.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набранням вироку законної сили слід залишити попередній - домашній арешт, оскільки умов вказаного запобіжного заходу як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду кримінального провадження він не порушував.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування не обирався, клопотання про обрання такого заходу не надходили.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п. г ст. 1Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного судом покарання.
Речові докази:
-два стебла квітів троянда звичайна, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Любомльського відділу поліції ГУНП у Волинській області - знищити;
-формену футболку Національної поліції України, яка зберігаються в камері зберігання речових доказів Любомльського відділу поліції ГУНП у Волинській області - знищити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - домашній арешт.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1