Дата документу Справа № 314/3352/17
Єдиний унікальний №314/3352/17 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1725/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
07 грудня 2017 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження з клопотанням засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання в ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Своє рішення суд мотивував тим, що до теперішнього часу засуджений ОСОБА_6 не проявив себе як такий, що довів своє виправлення та перевиховання, а встановлені дані у своїй сукупності не можуть свідчити про його виправлення та перевиховання.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити його клопотання. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що він є особою пенсійного віку, при цьому бере активну участь у житловій кімнаті, допомагає іншим. Також зазначає, що він не працевлаштований через відсутність роботи, та не бере участі ні в яких заходах, через упущення адміністрації виправного центру, які жодного разу до нього з приводу вказаного питання не підходили.
Згідно з ухвалою, засуджений ОСОБА_6 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 своє клопотання підтримав, та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк, на підставі ст.81 КК України, оскільки він є пенсіонером.
Прокурор та представник адміністрації установи відбування покарання заперечували проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 , оскільки останній не довів своє виправлення.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 щодо умовно-дострокового його звільнення від відбування покарання, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах провадження і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
З матеріалів провадження вбачається, що за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 03 травня 2017 року ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст.121, ст.69 КК України до 5 років обмеження волі, із зарахуванням на підставі ч.5 ст.72 КК України, строку його попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, та відбуває покарання у ДУ «Дружелюбівський виправний центр №1».
Згідно з матеріалами, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6 , останній, за час відбування покарання, характеризується посередньо, не працевлаштований, стягнень та заохочень не має. У відношенні з іншими засудженими не конфліктний, підтримує стосунки із засудженими подібного собі світогляду. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Роботи із самообслуговування не виконує, оскільки не має достатнього рівня необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться посередньо. Участі в самодіяльних організаціях не приймає, як і у програмах диференційовано-виховного впливу на засуджених. Бібліотеку установи не відвідує, чим не підвищує свій загальноосвітній рівень (а.п.6).
28 липня 2017 року комісією установи засудженому відмовлено в умовно-достроковому звільненні, відповідно до вимог ст.81 КК України, оскільки він не довів свого виправлення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Наявні в матеріалах провадження відомості не можуть свідчити про те, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, його поведінка за весь час відбування покарання не була стабільно позитивною та активною, на що обґрунтовано вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, та вважає, що останній не проявив себе як такий, що довів своє виправлення та перевиховання, а тому умовно-дострокове звільнення є передчасним, і не досягне мети, визначеної у ч.2 ст.50 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі, правильність вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування вищевказаної ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4