03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 753/7495/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/12396/2017Головуючий у суді першої інстанції - Комаринцева Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
13 грудня2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
секретар Майданець К.В.,
за участю:
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідачів
ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
У жовтні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили права користування жилим приміщенням, а саме АДРЕСА_1.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі, однак у ній не проживають, особистих речей відповідачів у квартирі не має, витрати по утриманню квартири не несуть, тому позивач просила суд визнати відповідачів таким, що втратили право користування житловим приміщенням.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.11.2016 позов задоволено (а.с. 41-42).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2017 вказане заочне рішення, було скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку(а.с. 104-105).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.10.2017 позовні вимоги ОСОБА_6 залишено без задоволення (а.с. 165-167).
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що відповідачі зареєстровані незаконно та фактично у квартирі не проживають, не беруть участь в її утриманні, що спричиняє незручності власниці квартири у вигляді додаткових витрат на комунальні послуги.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.
Колегія суддів, визнала за можливе розглянути справу за відсутності позивача та її представника, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_3 та представника відповідачів, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості заявлених вимог та відсутності порушення прав позивача відповідачами.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням Дарницької РДА в місті Києві від 03.03.2016 № 130 включено у склад службової житлової площі 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1.
08.04.2016 зазначену квартиру, згідно розпорядження Дарницької РДА в місті Києві від 08.04.2016 № 241, надано двірнику ЖЕД-202 «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_3
Відповідно до п. 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 (далі - Положення про службові жилі приміщення) на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.
ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_3 08.04.2016, видано ордер № 011890 на право зайняття службового жилого приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
11.04.2016 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєструвались у вказаній квартирі.
Згідно довідки форми № 3 від 06.05.2016 у спірній квартирі зареєстровано лише дві особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Відповідно до довідки форми № 3 від 19.10.2016 наданої позивачем, ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована.
11.04.2016 відповідачами подано заяву до Дарницького управління ГУНП у м.Києві про вчинення злочину щодо їх майна, оскільки після реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, відповідачі не змогли потрапити до належної їм службової квартири, оскільки невідомими особами було змінено вхідні двері до помешкання.
В ході розгляду заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 та запиту депутата Київської міської ради ОСОБА_10, який також звертався до Дарницької РДА з листом щодо факту наявності шахрайських дій, спрямованих на заволодіння нерухомим майном, стало відомо, що згідно інформаційної довідки № 61807446 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що 27.04.2016 о 11:20:16 год. приватним нотаріусом КМНО Синицею Т.В., проведено державну реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 та здійснено запис № 14398763, згідно якого власником спірної житлової площі є ТОВ «Золотий Остап».
Підставою виникнення права власності на вказану квартиру, згідно відомостей з реєстру є акт прийому-передачі майна, серія та номер: бн, виданий 22.04.2016.
Первина реєстрація права власності за інформацією з реєстру здійснена 18.03.2016 о 13:37:15 год., державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_12, підставою виникнення права власності стало свідоцтво про право власності на житло №12319, видане Державною адміністрацією Дарницького району м. Києва від 07.08.1996.
Рішення про державну реєстрацію права власності №28905330 на ОСОБА_13 по квартирі АДРЕСА_1 прийнято 24.03.2016 о 10:47:25 год. державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_12, однак вказане рішення проведено вже після включення спірної квартири до рахунку службової КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», тобто вже на невільну житлову площу в порушення чинного законодавства.
Відповідно до акту прийому-передачі майна від 22.04.2016, який став фактично єдиною підставою для реєстрації права власності ТОВ «Золотий Остап» на спірну квартиру, учасник товариства ОСОБА_13 передав, а ТОВ «Золотий Остап» прийняло квартиру загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Інших правовстановлюючих документів на спірну квартиру, сторони до державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Хиби А.В. не подавали.
30.06.2016 комісією ЖЕД-202 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» було складено акт, яким зафіксовано факт неможливості використання службової квартири № 211 ОСОБА_4 для особистого проживання, оскільки їй чиняться перешкоди зі сторони ТОВ «Золотий Остап».
05.07.2016 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» звернулось із заявою про злочин до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві у зв'язку з фактами незаконного заволодіння службовою квартирою підприємства та порушенням житлових прав двірника ЖЕД-202.
Відповідно до вимог статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності зі ст. 9 ЖК Україниніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Виселити працівників підприємства та членів його сім'ї із службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення можливо лише відповідно до п. 34 Положення у випадку припинення трудових відносин з підприємством (за винятками, встановленими п. 35); відповідно до п. 37 Положення передбачає виселення без надання іншого жилого приміщення наймача, членів його сім'ї або інших осіб, які проживають у службовому приміщенні у випадках, передбачених ст. 116 Житлового кодексу (виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення можливе якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.); відповідно до п. 38 Положення особи, які самоправно зайняли службове жиле приміщення; відповідно до п. 39 Положення у разі визнання ордеру на службове жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер.
При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачі маючи ордер, не можуть вільно користуватися спірною квартирою та проживати в ній, у зв'язку з незаконними діями невстановлених осіб. Крім того, матеріали справи містять дані про те, що у зв'язку з неможливістю потрапляння у спірну квартиру, відповідачі звертались до правоохоронних органів з приводу чинення перешкод.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи апелянта про те, що відповідачі в спірній квартирі не проживають за власною волею, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, апелянт посилався на те, що ордер на спірну квартиру відповідачам було видано в порушення прав позивача, однак вказані доводи є безпідставними, оскільки вказаний ордер недійсним не визнано, його чинність в судовому порядку не оспорено.
Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що відповідачі набули право користування квартирою у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог обгрунтованими.
Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вірно застосувавши норми закону, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про залишення позову без задоволення.
З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
В.А.Шебуєва