АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
14 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
У серпні 2015 року позивач звернувся із зазначеним позовом, зменшивши в подальшому позовні вимоги, зазначив, що він, відповідачка ОСОБА_2 (мати позивача) та ОСОБА_5 (сестра позивача) є співвласниками в рівних частинах квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана квартира, загальною площею 70,90 кв.м. складається з трьох жилих кімнат 17,2 кв.м., 12,3 кв.м. та 12,1 кв.м., а також кухні - 8,4 кв.м., ванної кімнати - 3,0 кв.м., вбиральні - 1,3 кв.м.
Позивач проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, наданій його дружині як службове, проте вказує, що існує реальна загроза втрати вказаного житла.
Враховуючи викладене та посилаючись на неможливість у позасудовому порядку дійти згоди з відповідачами у вирішенні житлового питання, позивач просив визначити порядок користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділення йому в користування кімнати 12,1 кв.м. з балконом, в користуванні відповідачів залишити кімнати 12,3 кв.м. та 17,2 кв.м. з балконом, залишити в загальному користуванні підсобні приміщення: коридор, туалет, ванну кімнату, кухню, вбиральню, а також просив зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод в користуванні зазначеною квартирою. (а.с.2-4, 36-37)
Відповідачі проти позову заперечували, зазначали про відсутність перешкод позивачу у користуванні квартирою, в останній фактично проживають п'ять осіб.(а.с.29-30)
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року позов задоволено, встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, за якого в користування ОСОБА_3 виділено кімнату площею 12,1 кв.м. з балконом, в користування ОСОБА_2, ОСОБА_4 виділено кімнати площею 12,3 кв.м. та 17,2 кв.м. з балконом. Коридор, туалет, ванну кімнату, кухню та вбиральню залишено в спільному користуванні співвласників. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.(а.с.59, 61-62)
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалась на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначила, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо порушення прав позивача і між сторонами відсутній спір. Вказує, що при розгляді справи судом не було залучено Службу у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки у квартирі АДРЕСА_1 мешкає п'ять осіб, одна з яких неповнолітня. Крім того, судом не враховано розташування кімнат у даній квартирі, а саме те, що кімната площею 17,2 кв.м. є прохідною до кімнати з площею 12,1 кв.м. (а.с.70-72)
В судовому засіданні 16 листопада 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 підтримав скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_3, його представник - ОСОБА_7 заперечували проти скарги і просили її відхилити про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання. За клопотання представників сторін по справі було оголошено перерву до 14 грудня 2017 року. (а.с.145-146)
В судовому засіданні 14 грудня 2017 року ОСОБА_3, його представник - ОСОБА_7 підтримали раніше надані заперечення проти скарги.
Інші особи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_2, ОСОБА_4 були сповіщені направленням повістки за адресою місця проживання та врученням повістки представнику ОСОБА_6 під особистий підпис. Представник ОСОБА_6 подав письмову заяву з проханням відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість в інших справах, проте доказів поважності причин до суду не надав. (а.с.147-150, 156)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 р. у справі N 6-1500цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.
Судом встановлено, що за свідоцтвом про право власності на житло від 24 січня 2000 року, свідоцтвом про право на спадщину - позивач ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 (мати позивача) та відповідач ОСОБА_4 (сестра позивача) є співвласниками в рівних частках квартири за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.13, 17, 20-22)
Вказана квартира, загальною площею 70,90 кв.м. складається з трьох жилих кімнат 17,2 кв.м. з лоджією 3.6 кв.м., 12,3 кв.м. та 12,1 кв.м. з лоджією 3.6 кв.м., а також кухні - 8,4 кв.м., ванної кімнати - 3,0 кв.м., вбиральні - 1,3 кв.м. (а.с.14-16)
Позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, площею 19.8 кв.м., за ордером № 126 від 22.11.1993 року вказана кімната в гуртожитку була надана дружині позивача - ОСОБА_8 (а.с.40)
В позасудовому порядку сторони не дійшли згоди щодо користування спірною квартирою. (а.с.41-42)
Посилання апелянта на стан здоров'я та фактичне проживання у спірній квартирі інших осіб, які не є співвласниками вказаної квартири не має правового значення для предмету доказування по справі, тому колегія суддів їх відхилила. (а.с.43-55)
На виконання положень частини 4 ст. 10 ЦПК України, колегія суддів забезпечила право апелянта надати докази на які ОСОБА_2 посилалась в обґрунтування скарги, зокрема, що кімната площею 17.2 кв.м. є прохідною до кімнати площею 12.1 кв.м., у т.ч. роз'яснила сторонам право заявити про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, проте таких доказів до суду не надано. ЦПК України, в редакції Закону чинній на час розгляду справи судом, не передбачає права апеляційного суду призначити таку експертизу з власної ініціативи.
Представником позивача наданий технічний паспорт складений ФОП ОСОБА_9 05 грудня 2017 року, який має кваліфікацію експерта та право виконувати технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна. За змістом технічного паспорту вбачається, що хоча експерту не був наданий доступ до двох кімнат квартири, проте, усі три кімнати спірної квартири є ізольованими та мають окремі виходи до коридору квартири.(а.с.151-155)
Тому, за умови, що спірна квартира належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_4 в рівних частках, встановлення порядку користування спірною квартирою із виділенням позивачу ОСОБА_3 меншої за жилою площею кімнати, із виділенням кімнат площею 12.3 кв.м. та 17.2 кв.м. у користування інших двох співвласників та залишенням коридору, вбиральні, ванної кімнати та кухні в спільному користуванні співвласників, не порушуватиме прав інших співвласників квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Доводи позивача про перешкоджання йому, як співвласнику, у вселенні у спірну квартиру знайшли підтвердження наявними у справі доказами, яким районним судом дана належна оцінка.
Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва Б.Б.Левенець
ОСОБА_10
ОСОБА_11
Справа № 22-ц/796/9578/2017
Унікальний номер 754/13165/15-ц
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_12
Доповідач Левенець Б.Б.