Справа № 22-12272 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір С.І.
Унікальний № 760/6563/17 Доповідач - Пікуль А.А.
13 грудня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Ратнікової В.М.
секретар Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про надання дозволу на безстроковий виїзд малолітньої дитини за межі України з матір'ю на постійне місце проживання за кордон без згоди і супроводу батька,-
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 (відповідач у справі) про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за кордон в супроводі дорослих ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Печерської РДА в м. Києві, про надання дозволу на безстроковий виїзд малолітньої дитини за межі України з матір'ю на постійне місце проживання за кордон без згоди і супроводу батька
Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити (а.с.38-42).
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_3 та представник третьої особи не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення ОСОБА_2 та його представника, ОСОБА_5, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 (відповідач у справі) про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за кордон в супроводі дорослих ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання законної сили рішенням у даній цивільній справ, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано необхідності застосування обраного виду забезпечення позову та не надано доказів, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначені ч.1 ст.152 ЦПК України. Такого виду забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, указаною нормою ЦПК України не передбачено.
Водночас, відповідно до положень ч.2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову крім тих, які визначені частиною першою цієї статті.
При цьому, положеннями ч.3 ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до змісту позовної заяви, предметом позову є надання дозволу на виїзд дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з України до Франції на постійне місце проживання з матір'ю ОСОБА_3 у її супроводі без згоди батька, ОСОБА_2, та його супроводу (а.с.1-8).
Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на наведене, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька, вимоги заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - заборони виїзду за кордон дитини, які за своєю суттю є взаємовиключними, відсутні підстави для забезпечення позову у спосіб, обраний відповідачем.
Крім того, аналізуючи судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховний Суд України дав наступні роз'яснення.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII (Пункт 8 частини першої статті 6 виключено на підставі Закону N 888-VIII (888-19) від 10.12.2015) передбачено можливість обмеження виїзду з України громадян, щодо яких подано цивільний позов до суду, до закінчення провадження у справі. При розгляді цивільних справ мають місце випадки, коли суди ототожнювали питання тимчасового обмеження боржників у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, не беручи до уваги, що повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваженнями щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК. Серед видів такого забезпечення у ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний відповідачем, є законними та обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є по суті викладенням змісту заяви відповідача про забезпечення позову та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інших доводів на спростування указаних висновків суду апеляційна скарга не містять.
Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
В.М. Ратнікова