АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
14 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Музичко С.Г., Рейнарт І.М.
при секретарі Юрчуку С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 квітня 2017 року у справі №07/17 за позовом Публічного акціонерного банку "Універсал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамаг ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік Полісся», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року,
встановила:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків №07/17 від 10 квітня 2017 року в частині солідарного стягнення з ТОВ «Керамаг ЛТД», ОСОБА_1, ТОВ «Бобер», ТОВ «Керамік Полісся» на користь ПАТ «Універсал Банк» інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 415 403, 59 грн. з підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.389-5 ЦПК України.
Зазначив, що нарахування інфляційних втрат не охоплювалось третейською угодою, передбаченою п. 8.4. Генерального договору №BL15224 від 30.04.2013 р.
Вимоги ПАТ "Універсал Банк" про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на грошову суму заборгованості, яка стягнута рішенням третейського суду від 19 січня 2015 року, на виконання якого видано виконавчий документ, підлягають розгляду загальними судами відповідно до правил підсудності, передбачених законодавством та не можуть бути предметом розгляду третейського суду, оскільки такі питання виходять за межі третейської угоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки тому, чи вийшов третейський суд при розгляді справи за межі третейської угоди, незважаючи на те, що вказані обставини є підставою для повного або часткового скасування рішення третейського суду. При цьому судом не було досліджено, чи підлягає оскаржуване рішення третейського суду частковому скасуванню з підстав, на які посилався заявник.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Керамаг ЛТД» укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №ВL15224.
Відповідно до п. 8.4 вказаного договору сторони погодили, що всі спори, які виникають при виконанні даного Генерального договору, договорів або у зв'язку з ним/ними, або випливають з нього/них, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
В забезпечення виконання зобов'язань, що виникли з Генерального договору на здійснення кредитних операцій №ВL15224 від 30 квітня 2013 року, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № ВL 15224-П1.
Відповідно до п.5.4 вказаного договору сторони погодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 січня 2015 року по справі №2163/14 задоволено позов ПАТ "Універсал Банк", стягнуто солідарно з ТОВ «Керамаг ЛТД», ТОВ «Бобер», ТОВ «Керамік Полісся», ОСОБА_1 заборгованість станом на 11.11.2014 р. у сумі 6 129 599,73 грн. , а саме: заборгованість за кредитним договором № ВL 15224 від 30.04.2013 р. до Генерального договору у сумі 3 351 896,89грн.; заборгованість за кредитним договором № ВL 15321 від 14.05.2013 р. до Генерального договору у сумі 2 777 702,84 грн.
У зв'язку з тим, що вказане рішення виконано не було, ПАТ "Універсал Банк" звернувся до третейського суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ТОВ «Керамаг ЛТД», ТОВ «Бобер», ТОВ «Керамік Полісся», ОСОБА_1 заборгованість станом на 20.01.2017 р. у сумі 1 288 681,56 грн.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «Керамаг ЛТД», ОСОБА_1, ТОВ «Бобер», ТОВ «Керамік Полісся» на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість станом на 20.01.2017 р. в сумі 1 162 673, 18 грн., у тому числі: прострочену заборгованість за кредитним договором; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 415 403,59 грн.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст.389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішенні питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішенні питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.
ОСОБА_1, звертаючись до суду з завою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 квітня 2017 року в частині солідарного стягнення з ТОВ «Керамаг ЛТД», ОСОБА_1, ТОВ «Бобер», ТОВ «Керамік Полісся» на користь ПАТ «Універсал Банк» інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 415 403, 59 грн., посилався на те, що вказані вимоги виходять за межі третейської угоди.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 квітня 2017 року прийнято у відповідності до вимог Закону України "Про третейські суди", розгляд справи відбувся в межах третейської угоди, яка укладена сторонами у справі, та не визнана компетентним судом недійсною; в матеріалах справи також відсутні докази, які мали підтвердити обставини визнання припиненою поруку, встановлену договором поруки № ВL 15224-П1 від 30 квітня 2013 року; недотримання норм законодавства або недостатня обґрунтованість рішення третейського суду не є підставою для скасування судом такого рішення.
Разом з тим оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування підстав відхилення доводів заявника в тій частині, що третейським судом вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, а саме щодо стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 415 403,59 грн.
Доводи апеляційної скарги у вказаній частині колегія суддів вважає обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи ( рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" від 09 грудня 1994 , заява №18390/91).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення у справі Артіко проти Італії від 13 травня 1980 року, заява №6694/74). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення у справах "Діолоранс проти Франції" від 21 березня 2000 року, заява №34553/97).
За відсутності належного обґрунтування підстав відмови у задоволенні заяви з огляду на викладені в ній доводи, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок щодо законності постановленої у справі ухвали.
Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст.303, 304, 307, 312 - 315 ЦПК України колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді:
Справа №755/8192/17
Апеляційне провадження № 22-ц/796/12727/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.