ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.12.2017Справа №910/17560/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромінвест ЛТД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ГК УКРГАЗ"
про стягнення 85 288 628,13 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Гаврилова І.А.(дов. від 05.10.2017)
Від відповідача: Рогізний А.А.(дов. від 24.04.2017)
09.10.2017 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/06-16 від 31.05.2016 у розмірі 85 288 628,13 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2017 порушено провадження у справі №910/17560/17 та призначено до розгляду на 02.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 вжито заходів забезпечення позову.
Судове засідання 02.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2017 розгляд справи призначено на 21.11.2017.
Представник відповідача в судове засідання 21.11.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 21.11.2017 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 07.12.2017.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 07.12.2017 з'явилися, дали пояснення по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача не заперечував проти наявності заборгованості та задоволення позову.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
31.05.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД» (позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Укргаз» (відповідач, покупець) укладений договір № 13/06-16 (далі - Договір № 1).
Згідно п. 1.1 Договору № 1, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ у віртуальній точці (ВТП), надалі - Газ.
Пунктом 1.3 Договору № 1 передбачено, що обсяг Газу, який Продавець зобов'язується передати у віртуальній точці (ВТП), а Покупець прийняти та оплатити у травні 2016 року, складає 7 900, 000 тис. куб. м. (сім мільйонів дев'ятсот тисяч кубічних метрів).
Відповідно до п. 1.4 Договору № 1, загальна вартість Газу, який Продавець передає Покупцю, визначається загальною вартістю обсягу фактичного переданого Газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в п. 3.3 Договору.
Згідно п. 2.1 Договору № 1, ціна 1000 куб. м., що передається у звітному місяці - травень 2016 року, складає 4 916 грн. 67 коп., а разом з ПДВ - 5900 грн. 00 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот гривень).
Загальна вартість Газу складає 38 841 693, 00 грн., а разом з ПДВ - 46 610 031, 60 грн. (сорок шість мільйонів шістсот десять тисяч тридцять одна грн. 60 коп.) (п. 2.2 Договору № 1).
Пунктами 2.4, 2.5 Договору № 1 сторонами узгоджений наступний порядок оплати загальної вартості газу:
- 70% загальної вартості Газу частками - 30.06.2016;
- 30% загальної вартості Газу частками - до 10.07.2016.
Остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, які вказано у п. 3.3 Договору, в яких зазначається фактично переданий обсяг Газу та його загальна вартість, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання таких Актів обома Сторонами, але не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 3.3 Договору № 1, передача фактичного обсягу Газу за звітний місяць оформляється Сторонами Актом прийому-передачі Газу.
Відповідно до п. 2.6 Договору № 1, розрахунки за Газ здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на розрахунковий (поточний) рахунок Продавця, який вказано у розділі 9 цього Договору, або на будь-який інший розрахунковий (поточний) рахунок в Україні, про реквізити якого Продавець зобов'язаний своєчасно повідомити Покупця.
Прямим обов'язком Покупця, згідно п. 4.3.2 Договору 3 1, є оплата загальної вартості Газу, що передається, на умовах згідно з п. 2.4 та 2.5 цього Договору.
На виконання п. 3.3 Договору № 1 Позивачем та Відповідачем підписаний 31.05.2016 акт прийому-передачі природного газу в обсязі 7900,000 тис. куб.м. (сім мільйонів дев'ятсот тисяч куб.м.).
Таким чином, відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6, 3.3 Договору № 1, Покупець мав перерахувати Позивачу за отриманий газ:
- не пізніше 30.06.2016 - 70 % від вартості поставленого газу в розмірі 46 610 031, 60 грн., що складає 32 627 022,12 грн.;
- не пізніше 10.07.2016 - 30 % від вартості поставленого газу в розмірі 46 610 031, 60 грн., що складає 13 983 009, 48 грн.
Однак, в порушення перелічених умов Договору Відповідач здійснив оплату лише частково 8 208 333,33 грн. із спливом більше року після отримання газу відповідно до акту приймання-передачі.
Решта суми оплати в розмірі 38 401 698, 27 грн. є заборгованістю Відповідача, яка на даний час не сплачена.
В подальшому, товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД» (Новий кредитор) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» (Первісний кредитор) 02.10.2017 Договір відступлення права вимоги № 015-1/17.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно умов Договору про відступлення права вимоги № 015-1/17 від 02.10.2017, товариством з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» передано товариству з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД» право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю ГК «Укргаз» (Відповідач) стосовно виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 1001506, укладеним 31.05.2016 ТОВ «Скела Терциум» та ТОВ ГК «Укргаз» (Основний договір).
TOB «Газпромінвест ЛТД» є новим кредитором за зобов'язаннями ТОВ ГК «Укргаз» у сумі 14 415 027,40 (чотирнадцять мільйонів чотириста п'ятнадцять тисяч двадцять сім гривень сорок копійок), що випливають з вищевказаного договору № 1001506 від 31.05.2016.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
У відповідності до вимог ст. 517 ЦК України за актом прийому-передачі від 02.10.2017 року первісний кредитор ТОВ «Скела Терциум» на дату підписання цього акту передав, а новий кредитор ТОВ «Газпромінвест ЛТД» прийняв наступні документи, що підтверджують дійсне право вимоги до ТОВ ГК «Укргаз» у сумі 14 415 027,40 грн: належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу природного газу № 1001506 від 31.05.2016, акту прийому-передачі природного газу від 31.05.2016, акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Скела Терциум» та ТОВ ГК «Укргаз» за договором № 1001506 від 31.05.2016, акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.08.2016.
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п 1.3 Договору відступлення права вимоги № 015-1/17 від 02.10.2017, за цим Договором Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника реального та належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, що існують на момент укладення даного Договору, а також сплати усіх штрафних санкцій (пені, штрафу, відсотків річних тощо) та інфляційних втрат, що передбачені Основним договором та законодавством України та пов'язані з невиконанням Боржником зобов'язань за Основним договором.
Стаття 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Ураховуючи вказані вимоги законодавства, ТОВ «Скела Терциум» направлене Відповідачу відповідне повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.
Як встановлено судом, заборгованість Відповідача за договором купівлі-продажу природного газу № 1001506 від 31.05.2016 (надалі -Договір № 2) виникла за наступних обставин.
Згідно п. 1.1 Договору № 2, ТОВ «Скела Терциум» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ ГК «Укргаз» (Покупець), а Покупець - прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ у віртуальній точці (ВТП), надалі - Газ.
Пунктом 1.3 Договору № 2 передбачено, що обсяг Газу, який Продавець зобов'язується передати у віртуальній точці (ВТП), а Покупець прийняти та оплатити у травні 2016 року, складає 15 467, 126 тис. куб. м. (п'ятнадцять мільйонів чотириста шістдесят сім тисяч сто двадцять шість кубічних метрів).
Відповідно до п. 1.4 Договору № 2, загальна вартість Газу, який Продавець передає Покупцю, визначається загальною вартістю обсягу фактичного переданого Газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в п. 3.3 Договору.
Згідно п. 2.1 Договору № 2, ціна 1000 куб. м., що передається у звітному місяці - травень 2016 року, складає 4 916 грн. 67 коп., а разом з ПДВ - 5900 грн. 00 коп. (пять тисяч дев'ятсот гривень).
Загальна вартість Газу складає 76 046 754, 39 грн., а разом з ПДВ - 91 256 105, 27 грн. (дев'яносто один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч сто п'ять грн. 27 коп.) (п. 2.2 Договору № 2).
Пунктами 2.4, 2.5 Договору № 2 сторонами узгоджено, що розрахунки за природний газ можуть здійснюватись заліком взаємних боргових зобовязань, або у грошовій формі наступними плановими платежами:
70% загальної вартості Газу частками до 3 0.06.2016;
30% загальної вартості Газу частками - до 10.07.2016.
Остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, які вказано у п. 3.3 Договору, в яких зазначається фактично переданий обсяг Газу та його загальна вартість, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання таких Актів обома Сторонами, але не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 3.3 Договору № 2, передача фактичного обсягу Газу за звітний місяць оформляється Сторонами Актом прийому-передачі Газу.
Відповідно до п. 2.6 Договору № 2, розрахунки за Газ здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на розрахунковий (поточний) рахунок Продавця, який вказано у розділі 9 цього Договору, або на будь-який інший розрахунковий (поточний) рахунок в Україні, про реквізити якого Продавець зобов'язаний своєчасно повідомити Покупця.
Прямим обов'язком Покупця, згідно п. 4.3.2 Договору № 2, є оплата загальної вартості Газу, що передається, на умовах згідно з п. 2.4 та 2.5 цього Договору.
На виконання п. 3.3 Договору № 2 ТОВ «Скела Терциум» та Відповідачем підписаний 31.05.2016 року акт прийому-передачі природного газу в обсязі 15 467, 126 тис. куб. м. (п'ятнадцять мільйонів чотириста шістдесят сім тисяч сто двадцять шість кубічних метрів).
Таким чином, відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6, 3.3 Договору № 1, Покупець мав перерахувати ТОВ «Скела Терциум» за отриманий газ:
- не пізніше 30.06.2017 70 % від вартості поставленого газу в розмірі 91 256 105, 27 грн., що складає 63 879 273, 69 грн.;
- не пізніше 10.07.2017 - 30 % від вартості поставленого газу в розмірі 91 256 105, 27 грн., що складає 27 376 831, 58 грн.
Однак, в порушення перелічених умов Договору Відповідач оплату за отриманий від ТОВ «Скела Терциум» газ не здійснив, погасив свою заборгованість лише частково, в тому числі 04.08.2016 на суму 50 841 077, 88 грн. на підставі акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.08.2016, та шляхом часткового перерахування коштів.
Решта суми оплати в розмірі 14 415 027,40 грн. є заборгованістю Відповідача перед ТОВ «Скела Терциум», яка на даний час не сплачена і право вимоги оплати якої та відповідних санкцій у зв'язку з простроченням оплати передане Позивачу за Договором відступлення права вимоги.
Отже, станом на станом на день розгляду справи за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем по договору № 1 та договору № 2 в розмірі - 52 816 725,67 грн.
Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача підлягає стягненню основна заборгованість по договору № 1 та договору № 2 в розмірі 52 816 725,67 грн.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13 352 902,74 грн. та штраф в сумі 5 760 254,74 грн. по договору № 1 та пеню в сумі 2 901 915,36 грн. і штраф в сумі 2 162 254,11 грн. по договору № 2.
Пунктом 5.11 Договору № 1 сторони встановили позовну давність на стягнення неустойки (пені, штрафу), передбачених даним розділом Договору, строком у 2 (два) роки.
Сторонами погоджено в п. 5.4 Договору № 1, що за порушення Покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно п. 2.4 та п. 2.5 Договору Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу та додатково - штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від суми простроченого платежу.
Пунктом 5.10 Договору № 2 сторони встановили, що пеня, передбачена даним Розділом Договору, нараховується за увесь період прострочення виконання зобов'язання.
Сторонами Договору № 2 погоджено в п. 5.4 Договору, що за порушення Покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно п. 2.4 та п. 2.5 Договору Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу та додатково - штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання(ч.2 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Отже, з огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу задовольняються повністю, а саме пеня в загальній сумі 16 254 818,10 грн. та штраф в загальній сумі 7 922 508,85 грн.
Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 002 017,56 грн. та 6 292 557,95 грн. інфляційних.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу Українивстановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 2 002 017,56 грн., інфляційні витрати 6 292 557,95 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромінвест ЛТД" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГК УКРГАЗ" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, поверх 11, код ЄДРПОУ 39320386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромінвест ЛТД" (01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 14/1, офіс 222, код ЄДРПОУ 39908899) основний борг в сумі 52 816 725 (п'ятдесят два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 67 коп., пеню в сумі 16 254 818(шістнадцять мільйонів двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 10 коп., штраф в сумі 7 922 508(сім мільйонів дев'ятсот двадцять дві тисячі п'ятсот вісім) грн. 85 коп., інфляційні втрати в сумі 6 292 557(шість мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) 95 коп., 3% річних в сумі 2 002 017(два мільйони дві тисячі сімнадцять) грн. 56 коп. та судовий збір в розмірі 240 000(двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 14.12.2017