ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.11.2017Справа №910/15921/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІО-ІНВЕСТ"
про стягнення 49 555,66 грн.
Суддя О.В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Янчик М. І., представник, довіреність № б/н від 16.05.2017 р.;
Від відповідача: Коваленко Я.В., адвокат, договір № 29/12/16 від 29.12.2016 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 49 555,66 грн. заборгованості, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, в розмірі 49 555,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15921/17, розгляд справи призначено на 17.10.2017 року.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Однак позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому судом відмовлено у її задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року слухання справи відкладено до 02.11.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 року слухання справи відкладено до 16.11.2017 року.
У судовому засіданні 16.11.2017 р. оголошено перерву у справі до 21.11.2017 р.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.11.2017 р. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/16246/17.
Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не знаходить підстав для його задоволення оскільки встановлені у справі 910/16246/17 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.
У судовому засіданні 21.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІО-ІНВЕСТ" (далі - покупець) було укладено договір на поставку насіння соняшнику №2400169 від 03 березня 2017 року (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язується продати та передати у власність відповідача насіння соняшнику врожаю 2016 року (надалі-товар), а відповідач зобов'язується оплатити та прийняти товар.
Відповідно до п.4.1 договору кількість товару становить 30,00 метричних тонн (надалі -МТ) +/-10% за вибором покупця.
Відповідно п.4.3 Договору загальна вартість Товару, що постачається згідно з цим Договором, складає 282 500,00 грн.. крім того ПДВ - 56 500.00 грн.. разом з ПДВ - 339 000,00 грн., +/-10% з урахуванням положень п.4.1.. пп.2.5.-2.7. Договору.
Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що оплата товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:
- 80% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: поставка відповідної частини товару; визначення якості й кількості частини Товару; пред'явлення рахунку-фактури; підписання сторонами відповідної видаткової накладної на частину товару; підписання сторонами відповідного Акту перерахунку ціни на частину Товару; передача покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Договору.
- 20% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: реєстрація податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних; перевірка покупцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. При цьому положення пп. 9.10. та 9.11. даного Договору діють протягом трьох років з дати поставки товару.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв погоджений договором товар на суму 297 333,97 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 03.03.2017 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на поставку насіння соняшникового №2400169 від 03 березня 2017 року в частині здійснення оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 49 555,66 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено судом вище, у п. 5.1 Договору сторони погодили, що оплата товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:
- 80% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: поставка відповідної частини товару; визначення якості й кількості частини Товару; пред'явлення рахунку-фактури; підписання сторонами відповідної видаткової накладної на частину товару; підписання сторонами відповідного Акту перерахунку ціни на частинуТовару; передача покупцю документів, зазначених у п. 6.1. даного Договору.
- 20% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати останньої з подій, зазначених нижче: реєстрація податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних; перевірка покупцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання покупцем від контролюючих органів підтвердження фактичної реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору на поставку насіння соняшнику від 03.03.2017, позивач за видатковою накладною поставив відповідачу товар на загальну суму 297 333,97 грн.
Крім того, на виконання умов договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження чого останнім долучені до матеріалів справи податкову накладну та витяг з автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" ДФС України.
Відповідачем, на виконання умов договору здійснено часткову оплату товару, у зв'язку із чим, сума боргу становить 49 555,66 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що відповідно до п. 9.11 договору, позивач гарантував, що він правомірно придбав товар згідно з положеннями Податкового кодексу України, а операція за даним Договором, відповідно, підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою.
У випадку невиконання та/або порушення вказаних гарантій та/або зобов'язань, при наданні покупцем постачальнику підтверджуючих документів, а саме, але не обмежуючись: рішення-повідомлення та/або акту контролюючого органу, та/або запиту контролюючого органу про невідповідність даних податкової звітності покупця та постачальника тощо, які свідчать, що покупець був або буде позбавлений права на віднесення сум ПДВ за даним Договором до податкового кредиту та/або відшкодування ПДВ, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю завдані збитки, включаючи, але не обмежуючись: суми ПДВ, сплачені покупцем постачальнику за даним Договором; штрафні (фінансові) санкції (штрафи), пені тощо, застосовані до покупця відповідними контролюючими органами (п. 9.11 Договору).
Станом на 25.05.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становила 49 555,66 грн. В процесі перевірки контролюючих органів було встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок, саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника та отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат зменшення суми податків, що належать сплаті. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач, з урахуванням положень п. 9.11 договору, повинен відшкодувати позивачу збитки у розмірі 7 060 931,28 грн.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з викладеними вище обставинами відповідачем направлено позивачу заяву № 1109 від 11.09.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, за твердженням відповідача, в результаті проведення зарахування, станом на 14.11..2017 борг відповідача перед позивачем відсутній, а провадження у справі підлягає припиненню.
Суд не погоджується із доводами відповідача та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Стаття 204 ЦК України містить норму про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, для якої достатньо заяви однієї сторони. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 06.05.2008 у справі № 08/47, де суд вказав, що для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами. Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.
В пункті 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" роз'яснено господарським судам, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за товар, що був поставлений позивачем відповідачу за договором № 400126 на поставку насіння соняшнику від 01.02.2017. При цьому, жодний пункт договору не ставить строк та порядок оплати в залежність від виконання/невиконання/неналежного виконання позивачем умов п. 9.11 Договору.
Зарахування можливе за наявності таких умов:
- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);
- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;
- звернення з заявою однієї сторони до іншої.
Відповідач просить зарахувати суми, що фактично, за своєю правовою природою, є збитками відповідача.
Заява про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та вимога про сплату залишку боргу після проведеного зарахування направлена відповідачем позивачу 20.09.17 При цьому, жодних доказів того, що станом на 20.09.2017 у позивача вже настав строк виконання зобов'язання перед відповідачем суду не надано.
У судових засіданнях та у письмових пояснення, поданих до суду позивач заперечує будь-яку заборгованість перед відповідачем, у зв'язку з чим зарахування є неможливим.
Таким чином, позивач заперечує проти добровільного виконання вимог відповідача з відшкодування сум ПДВ, на які відповідач втратив право як на податковий кредит, що є свідченням існування між сторонами спору з приводу розміру такого відшкодування та наявності підстав для цього. При цьому такий спір не може бути вирішений в межах предмету спору у даній справі.
Отже, оскільки зустрічні однорідні грошові вимоги відповідача до позивача на суму 49 555,66 грн. не є безспірними, тобто чітко визначеними, щодо таких зобов'язань не допускається їх зарахування в односторонньому порядку.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.02.2016 у справі № 904/6627/15.
При цьому, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись на загальних підставах до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яку вимагає зарахувати на підставі ст. 601 ЦК України.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку факт завдання позивачем відповідачу збитків заперечується останнім, тобто наявний спір відносно характеру зобов'язання, вимоги заявлені позивачем про стягнення коштів за договором не є зустрічними по відношенню до вимог про відшкодування збитків. Вимога про стягнення грошових коштів та вимога про відшкодування збитків, хоча й в грошовому виразі, не є однорідними вимогами. Таким чином, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не є безспірною та не відповідає приписам ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України в частині однорідності та зустрічності вимог, тому відсутні підстави вважати зобов'язання відповідача на суму 49 555,66 грн. припиненими.
З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оскільки підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України відсутні.
Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 49 555,66 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, сума боргу не спростована, то позовні вимоги про стягнення 49 555,66 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІО-ІНВЕСТ" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15/6 літ. 1, офіс 407, код 39077437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2-А, код 37663292) 49 555 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 66 коп. заборгованості та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 15.12.2017 р.