"11" грудня 2017 р. Справа № 917/1127/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №01/7884 від 05.12.2017 р.;
відповідача-Кубійович О.О., за довіреністю №01/3924 від 07.12.2017 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3528 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.17 р. у справі № 917/1127/17
за позовом Комунального підприємства “Кременчукводоканал”, Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, Полтавська область
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава,
про визнання рішення недійсним
Позивач, Комунальне підприємство “Кременчукводоканал” Кременчуцької міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить визнати рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20.10.2015 р. у справі № 01-02-50/93-2015 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” недійсним.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 р. у справі № 917/1127/17 (суддя Пушко І.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позовна заява подана до суду з пропуском встановленого ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”присічного двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у
повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема на безпідставність висновку господарського суду першої інстанції про пропуск позивачем строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, через неврахування судом тих обставин, що оспорюване рішення було скасовано рішенням Антимонопольного комітету України від 11.10.2016 р. № 457, яке в свою чергу було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. у справі № 06.06.2017 р. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що спірне рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20.10.2015 р. у справі № 01-02-50/93-2015 юридично не існувало до прийняття 06.06.2017 р. Київським апеляційним господарським судом постанови про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 11.10.2016 р. № 457, у зв'язку з чим вважає, що встановлений статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк на його оскарження в судовому порядку почав свій перебіг з 06.06.2017 р. і т. ін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 12590 від 06.12.2017 р.) та в судовому засіданні просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін, з підстав, що наведені у відзиві та зазначених у рішенні суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, законність, обгрунтованість рішення та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, повторно розглянувши справу, встановлено наступне.
Рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20 жовтня 2015 року у справі № 01-02-50/93-2015 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” визнано, що за результатом діяльності з 30 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року та у період з 01 січня 2015 року по даний час КП “Кременчукводоканал” займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання неочищеної (технічної) води в територіальних межах м. Кременчука та с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області в межах діючих мереж КП “Кременчукводоканал”, з часткою на цьому ринку 100%.
Зазначеним рішенням визнано дії комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради спрямовані на припинення постачання неочищеної (технічної) води споживачам порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання неочищеної (технічної) води в територіальних межах м. Кременчука та с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області в межах діючих мереж КП “Кременчукводоканал”, що може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням від 20.10.2015 року (п.3) постановлено накласти на Комунальне підприємство “Кременчукводоканал” Кременчуцької міської ради штраф у розмірі 68000 грн.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 р. № 457-р. (а.с. 27-31) скасовано рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20 жовтня 2015 року у справі № 01-02-50/93-2015 та припинено провадження у справі.
Публічне акціонерне товариство “Полтаваобленерго” подало позов до господарського суду міста Києва про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 р. № 457-р недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2017 р. у справі № 910/23952/16 позов Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго” задоволено повністю. Визнано недійсним (скасовано) рішення Антимонопольного комітету України № 457-р від 11 жовтня 2016 р. “Про перевірку рішення у справі № 01-02-50/93-2015”.
Антимонопольний комітет України та Комунальне підприємство “Кременчукводоканал” Кременчуцької міської - третя особа на стороні відповідача подали до Київського апеляційного господарського суду на зазначене рішення апеляційні скарги.
06.06.2017 р. Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/23952/16 за результатами розгляду апеляційних скарг прийнято постанову відповідно до якої: апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України та Комунального підприємства “Кременчукводоканал” Кременчуцької міської ради - залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 р. у справі № 910/23952/16 - без змін.
Вищим господарським судом України 10.10.2017 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 р. у справі № 910/23952/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. у справі № 910/23952/16 - без змін.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним вищенаведеного рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20.10.2015 р. у справі № 01-02-50/93-2015 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на наступне:
- службовими особами Територіального відділення зроблено висновок про наявність в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання неочищеної (технічної води) в територіальних межах м. Кременчука та с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області в межах діючих мереж КП “Кременчукводоканал” шляхом вчинення дій, спрямованих на припинення постачання технічної (неочищеної) води ПАТ “Полтаваобленерго”;
- діями, які розцінено як зловживання монопольним становищем, є направлення позивачем листа до ПАТ “Полтаваобленерго” № 23/5557 від 01 липня 2015 року з повідомленням про припинення постачання технічної води з 30 вересня 2015 року згідно договору № 58620/1247 від 30 травня 2014 року;
- рішення про наявність в діях позивача, які полягали в направленні контрагентам пропозицій про розірвання договорів на постачання технічної води без фактичного припинення такого постачання та без односторонньої відмови від їх виконання, без вчинення реальних дій, направлених на припинення водопостачання, ознак зловживання монопольним становищем є помилковим та таким, що не відповідає нормам матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 910/23952/16 підтверджено правомірність прийняття адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення №01/144-рш від 20.10.2015 року у справі №01-02-50/93-2015 та неправомірність його скасування рішенням Антимонопольного комітету України № 457-р від 11 жовтня 2016 р. “Про перевірку рішення у справі № 01-02-50/93-2015”. Зважаючи на це відповідач просить припинити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позовна заява подана до суду з пропуском встановленого статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” присічного двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі п. 2 ст. 80 ГПК України, суд зазначив про відсутність підстав для цього, оскільки предмет розгляду у справі №910/23952/16 є іншим ніж предмет розгляду даної справи, а саме, інше рішення, прийняте іншим органом- рішення Антимонопольного комітету України від 11.10.2016р. №01/455-р, а не рішення відповідача від 20.10.2015р. №01/144-ріш.
Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.
У відповідності до ст. 24 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/144-рш від 20 жовтня 2015 року у справі № 01-02-50/93-2015 направлено на адресу Комунального підприємства “Кременчукводоканал” Кременчуцької міської ради супровідним листом №01/4960 від 21.10.2017 (а.с.8) та отримано позивачем 26.10.2015 р., про що свідчить відповідний напис на супровідному листі.
Частиною 1 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” зазначено, що у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке. За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.
Отже, до обчислень початку та кінця строку для оскарження рішень антимонопольного комітету не можуть бути застосовані відповідні положення господарського процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України, оскільки строк оскарження визначається спеціальною нормою, а саме статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та є присічним.
Враховуючи, що Комунальне підприємство “Кременчукводоканал” Кременчуцької міської ради 26 жовтня 2015 року отримало рішення від 20.10.2015 р. №01/144-ріш, про що свідчить відповідний напис позивача, відповідно до ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” останній мав право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України у період з 26.10.2015 р. по 26.12.2015 р..
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява (вих. № 23/4153 від 06.07.2017року) подана до суду 07 липня 2017 року, про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на конверті (а. с. 55), тобто з пропуском присічного двомісячного строку, який визначений ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.
Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив як необґрунтовані доводи позивача щодо того, що оскільки оспорюване рішення скасовано рішенням Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 р. №-457-р, то двомісячний строк на оскарження оспорюваного рішення почав свій перебіг з 06.06.2017 р., в день винесення постанови Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/23952/16, зазначивши, що пропуск позивачем зазначеного двомісячного строку , який є присічним і не може бути відновленим, виключає можливість оскарження рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.10.2015 року №01/144-рш недійсним у судовому порядку, в тому числі в разі його подальшого скасування(11 жовтня 2016 р.) вищим органом - Антимонопольним комітетом України.
При цьому, доводи апеляційної скарги щодо скасування оспорюваного рішення рішенням Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 р. №-457-р яке свідчить про те, що оспорюване рішення юридично не існувало до прийняття 06.06.2017 р. Київським апеляційним господарським судом постанови про скасування Антимонопольного комітету України від 11.10.2016 р. № 457 є безпідставними, оскільки, по-перше, скасування оспорюваного рішення Антимонопольним комітетом України відбулось 11.10.2016 р. - вже після закінчення 26.12.2015 р. присічного двомісячного строку на його оскарження, тобто рішення ще не було скасовано у період дії цього строку, а тому його неоскарження в цей строк виключає таку можливість у подальшому, а по-друге, скасоване в судовому порядку рішення Антимонопольного комітету України від 11 жовтня 2016 р. №-457-р. не породжує правових наслідків з моменту його прийняття, що свідчить про дійсність оспорюваного рішення з моменту його прийняття, правомірність якого підтверджено судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в рішеннях у справі № № 910/23952/16.
Також господарський суд першої інстанції правомірно відхилив через безпідставність посилання позивача на положення ч.4 ст.60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, зазначивши, що у наведеній нормі йдеться про зупинення виконання відповідного рішення Антимонопольного комітету України, а не про можливість переривання встановленого ч. 1 цієї статті присічного строку на оскарження такого рішення в господарському суді.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України,в обгрунтування якого відповідач посилається на вирішення іншим судом в межах справи № 910/23952/1 господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих самих підстав, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність підстав для цього, оскільки предмет спору у справі №910/23952/16 є іншим ніж предмет спору у даній справи, а саме, інше рішення, прийняте іншим органом- рішення Антимонопольного комітету України від 11.10.2016р. №01/455-р, а не рішення відповідача (Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) від 20.10.2015р. №01/144-ріш.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.17 р. у справі № 917/1127/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.