33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" грудня 2017 р. Справа № 924/453/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Мельник О.В. ,
судді Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Берун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017р. у справі №924/453/17 (суддя С.В. Гладій)
за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця" (м. Львів)
до державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (м. Ужгород)
про стягнення 522 416, 85 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 09.10.2017 р.;
відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 10.01.2017р. №17;
від третьої особи - не з'явився;
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якої діє регіональна філія "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" 522 416, 85 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017р. у справі №924/453/17 позов задоволено; стягнуто з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця" 522 416, 85 грн. боргу, 7836,25 грн. судового збору та 1024, 98 грн. витрат понесених у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не прийняв до уваги порушення залізницею та митницею вимог чинного законодавства, що регулює перевезення при затримані вагонів. Скаржник вказує, що оскільки затримка вагонів мала місце на станції, яка не є станцією відправлення чи призначення, враховуючи, що відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, не складалися залізницею, тому нарахування плати за користування вагонів в розмірі 522 416, 85 грн. здійснено необґрунтовано та в порушення вимог чинного законодавства. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені відомості користування вагонами для стягнення нарахованої плати за користування ними за час затримки, а також накопичувальні картки для стягнення збору за зберігання та інших нарахованих платежів. Акти загальної форми, складені позивачем, не містять в собі відомостей щодо порушення відповідачем вимог ст. ст. 24, 120 Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а саме відомостей щодо затримки спірних вагонів внаслідок неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених відповідачем у накладній, чи затримки внаслідок того, що представлені відправником супровідні документи є недостатніми або неправильними, натомість зазначено "відповідно до заявки митниці". Скаржник звертає увагу суду на те, що вагони під час простою на станції Батьово з 20.05.2016р. по 15.11.2016р. та з 22.05.2016р. по 12.11.2016р. не перебували у його розпорядженні, так як були вилучені відповідно до протоколів про порушення митних правил Закарпатською митницею ДФС України. Дані протоколи були оскаржені скаржником та скасовані постановами Апеляційного суду Закарпатської області від 26.01.2017р. та від 03.05.2017р., оскільки судом не було встановлено порушень скаржником митних правил. Також, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1360/16 від 10.10.2016р., ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016р. та ухвали Вищого адміністративного суду у справі №К/800/27/17 від 21.06.2017р. визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримання восьми вагонів, в тому числі №67672113 та №67180521, понад встановлені строки Митним кодексом України (30 календарних днів), тобто, на думку скаржника, в даній справі судом першої інстанції неправомірно застосовано положення ст. 218 МКУ. Скаржник вказує, що посадові особи Закарпатської митниці ДФС та регіональної філії Львівська залізниця ПАТ "Українська залізниця" діяли спільно та неправомірно затримали вагони №67672113, №67180521 понад встановлені строки (30 днів), чим і призвели до понесення додаткових витрат. Скаржник вважає, що залізниця склала акти не маючи для цього правових підстав, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки з огляду на документи, які містяться в матеріалах справи зі сторони митниці заборони пропуску вагонів через кордон не було. На думку скаржника позивачем не доведено вини відповідача у затримці вагонів, не зазначено порушень норм права відповідачем при відправці вантажу у вагонах та не обґрунтовано позовні вимоги, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №29859/17 від 17.10.2017р.) в якому позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" надіслало до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. №30661/17 від 24.10.2017р.) та додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. №30662/17 від 24.10.2017р.) в яких відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову; здійснити розподіл судових витрат.
Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" подало до суду заяву (вх. №33748/17 від 23.11.2017р.) в якій просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подало до суду пояснення (вх. №33868/17 від 24.11.2017р.) в яких позивач зазначає, що суд першої інстанції встановив всі обставини справи, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2017р. просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2017р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; вважає безпідставним застосування строку позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 18.05.2016р. та 20.05.2016р. державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" на підставі залізничних накладних №496547, №496554 здійснило відправлення вагонів №67672113, №67180521 зі станції Шепетівка, Південно-Західної залізниці до станції Захонь з вантажем "деревина паливна".
20.05.2016р. та 22.05.2016р. вказані вагони прибули на прикордонну станцію Батьово відділу митного контролю №4 (Батьово) та були відчеплені для проведення переогляду, згідно з актами загальної форми №10957 від 20.05.2016р. та №10969 від 22.05.2016р. на підставі заявок Закарпатської митниці ДФС №18/16 №19/18 від 21.05.2016р., про що на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника надіслано телеграфні повідомлення №148 від 21.05.2016р. та №172 від 23.05.2017р.
На підставі заявки відділу митного оформлення № 4 (Батьово) №44/16 від 13.06.2016р. проведено перевірку маси вантажу та виявлено різницю між фактичною та заявленою масою вантажу, про що складено акти загальної форми №669 та №663 від 14.06.2016р.
За результатами переогляду вантажу у вагонах №67672113, №67180521 інспекторами митниці складено акти про проведення огляду (переогляду) товарів №305010002/2016/00062 від 29.09.2016р. та №305010002/2016/00065 від 05.10.2016р.
Згідно листа Закарпатської митниці ДФС України №07-70-61/34/2450 від 16.09.2016р. призупинено митні формальності щодо товару "деревина паливна", який слідував у вагонах №67672113, №67180521.
На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України №07-70-61/34/2813 від 20.10.2016р. спірні вагони відправлено на станцію Колчино, ДП "Мукачівське лісове господарство" для проведення митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП шляхом повного вивантаження вагонів.
На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України №07-70-61/34/3050 від 10.11.2016р. спірні вагони, у зв'язку з відсутністю місць для вивантаження на території ДП "Мукачівське лісове господарство" направлено в зону митного контролю на територію ДП "Перечинске лісове господарство" для проведення їх вивантаження та митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП.
Відповідно до актів загальної форми №10969 від 22.05.2016р., №693 від 16.09.2016р., №4655 від 17.09.2016р., №55 від 21.10.2016р., №89 від 11.11.2016р., №94 від 11.11.2016р., №1029 від 20.11.2016р. у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67180521, позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 256289,47 грн. (т. 1, а.с. 39).
Відповідно до актів загальної форми №242 від 29.09.2016р., №251 від 08.10.2016р. у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67180521 позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 2541,19 грн. (т. 1, а.с. 40).
Відповідно до актів загальної форми №10957 від 20.05.2016р., №692 від 16.09.2016р., №4654 від 17.09.2016р., №55 від 21.10.2016р., №89 від 11.11.2016р., №94 від 11.11.2016р., №1030 від 20.11.2016р. у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67672113, позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 266127,38 грн. (т. 1, а.с. 41).
Відповідно до актів загальної форми №238 від 27.09.2016р., №252 від 09.10.2016р. у зв'язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС України вагону №67672113, позивачем було нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в розмірі 2776,11 грн. (т. 1, а.с. 42).
Таким чином, позивачем, згідно розрахунків, нараховано відповідачу додаткові збори і платежі за користування вагонами в загальному розмірі 527 734,15 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1360/16 від 10.10.2016р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.06.2017р. визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримання восьми вагонів, в тому числі №67672113 та №67180521, понад встановлені строки Митним кодексом України.
Позивач направив на адресу відповідача претензію від 26.04.2017р. №НЮ-637 про сплату суми нарахованих платежів в розмірі 522 416, 85 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.
Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113 в розмірі 522 416, 85 грн., нарахованих згідно актів загальної форми.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями ст. 908 ЦК України визначено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.
У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Частиною 5 ст. 338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
За змістом п. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні та перевантажувальні роботи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів, або уповноважених ним осіб.
Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України).
Права, обов'язки та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998р. № 457.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У свою чергу, майнова відповідальність перевізників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, може наступати за обставин, які засвідчуються актами (ч.1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України).
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Правилами складання актів, що затверджені п.3 наказу Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин,що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, в тому числі, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Жодних інших вимог до таких документів Правилами складання актів та Правилами користування вагонами і контейнерами, якими затверджено форму актів загальної форми (додаток № 6), - не передбачено.
Відповідно до положень ст. 119 Статуту, п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
При цьому, за змістом п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі, які прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Відповідно до п.п. 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно п.п. 10, 12, 13 вказаних Правил станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно п.16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку. Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував до даних правовідносин положення ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України.
Отже, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність вимог позивача до відповідача про стягнення платежів за затримку вагонів.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, при розгляді справи в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції подавав заяви про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальний, скорочені або більш тривалі строки позовної давності визначено статтями 257 та 258 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, ч. 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Так, згідно ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Разом з тим, за змістом п. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Тобто наведені норми ГК України та Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажовідправника, що випливають із перевезення.
При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Таким чином, шестимісячний строк позовної давності слід обраховувати саме від дати складання актів загальної форми (правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 09.08.2017 у справі № 904/7033/16).
Підставою заявленого позову у даній справі стала подія - затримка вагонів, про що складено акти загальної форми №10957 від 20.05.2016р., №10969 від 22.05.2016р., №692 від 16.09.2016р., №693 від 16.09.2016р., №4654 від 17.09.2016р., №4655 від 17.09.2016р., №238 від 27.09.2016р., №242 від 29.09.2016р., №251 від 08.10.2016р., №252 від 09.10.2016р., №55 від 21.10.2016р., №89 від 11.11.2016р., №94 від 11.11.2016р., №1029 від 20.11.2016р., №1030 від 20.11.2016р., на підставі яких відповідачу нараховано платежі за час затримки вагонів.
Як встановлено апеляційним судом, позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем направлено до суду через відділення поштового зв'язку 11.05.2017р., що підтверджується поштовим конвертом (т.1, а.с.83).
Беручи до уваги, що шестимісячний строк позовної давності обраховується від дати складання акту, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113, нарахованих згідно актів загальної форми №10957 від 20.05.2016р., №10969 від 22.05.2016р., №692 від 16.09.2016р., №693 від 16.09.2016р., №4654 від 17.09.2016р., №4655 від 17.09.2016р., №238 від 27.09.2016р., №242 від 29.09.2016р., №251 від 08.10.2016р., №252 від 09.10.2016р., №55 від 21.10.2016р.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач в межах шестимісячного строку позовної давності звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113, нарахованих згідно актів загальної форми №89 від 11.11.2016р., №94 від 11.11.2016р., №1029 від 20.11.2016р., №1030 від 20.11.2016р.
На вимогу апеляційного суду, позивачем здійснено та надано суду розгорнутий розрахунок платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113, згідно даних актів. Так, по вагону №67180521, згідно акту №94 від 11.11.2016р. та №1029 від 20.11.2016р., позивачем було нараховано плату за користування вагоном та збір за зберігання вантажу із застосуванням коефіцієнту в загальному розмірі 34 863,56 грн. По вагону №67672113, згідно акту №94 від 11.11.2016р. та №1030 від 20.11.2016р., позивачем було нараховано плату за користування вагоном, збір за зберігання вантажу та платіж за маневрову роботу із застосуванням коефіцієнту в загальному розмірі 40990,96 грн. Тобто, загальний розмір платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113 по даним актам становить 75 854, 52 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції вважає його правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, враховуючи те, що вищевказані акти складені відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113 підлягають задоволенню в розмірі 75854,52 грн., в решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами.
При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги та не надає правової оцінки актам загальної форми №988 від 12.11.2016р., №1002 від 15.11.2016р., які позивачем долучено до позовної заяви, оскільки як вбачається з розрахунків позивача (т. 1, а.с. 39-42), останній не провів нарахування платежів за час затримки вагонів №67180521, 67672113, на підставі даних актів.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач, в суді першої інстанції просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з явкою представника в судові засідання 24.05.2017р., 14.06.2017р., 16.06.2017р. та 11.07.2017р., які складаються з вартості проїзних документів в загальному розмірі 1075,12 грн.
Дослідивши дані обставини, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає понесені представником позивача витрати на оплату проїзду для прибуття в судові засідання пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017р. у справі №924/453/17 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2017р. у справі №924/453/17 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
Стягнути з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) 75854,52 грн. боргу.
3. Стягнути з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) 1137,80 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) на користь державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) 7369,90 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Стягнути з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (м. Шепетівка, Хмельницької області, вул. Героїв Сотні, 133, ідентифікаційний код 00993320) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", регіональна філія "Львівська залізниця", (м. Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код 40081195) 156,10 грн. витрат понесених у зв'язку з реалізацією процесуальних прав при розгляді справи в суді першої інстанції.
6. Місцевому господарському суду видати судові накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
8. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.