донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.12.2017 справа №908/3125/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від17 жовтня 2017 р. (повний текст складено та підписано 23.10.2017р.)
у справі№ 908/3125/16 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
доКомунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп”, с. Новотроїцьке, Запорізька область
простягнення 90 741,07грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017року на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року, провадження у справі № 908/3125/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” про стягнення пені у розмірі 52028,15 грн., 3% річних у розмірі 2849,07 грн., інфляційних витрат у розмірі 35863,85 грн. - припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року у справі №908/3125/16 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Скасовуючи перелічені судові акти, Вищий господарський суд України зазначив, що згідно статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. При цьому вказує, що суди, припиняючи провадження, повинні були встановити: чи є відповідач теплопостачальним або теплогенеруючим підприємством, яке включене до реєстру. Разом з тим Вищий господарський суд України вказав, що суд першої інстанції повинен встановити: чи є доведеними вимоги позивача, з якими він звернувся, оцінити в сукупності усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмету доведення при вирішенні спору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/3125/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” про стягнення пені у розмірі 52028,15 грн., 3% річних у розмірі 2849,07 грн., інфляційних витрат у розмірі 35863,85 грн.- відмовлено у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача застосування Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним у зв'язку з тим, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак, відповідачем не надано доказів включення останнього до вищезазначеного реєстру.
Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача наданими йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, у відзиві, надісланому на адресу суду, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив розглядати справу без участі представника.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” про стягнення пені у розмірі 52 028,15 грн., 3% річних у розмірі 2 849,07 грн., інфляційних витрат у розмірі 35 863,85 грн.
Позовні вимоги до Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року. в частині проведення оплати у встановлені строки за поставлений газ.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня - березня 2015р., жовтня-грудня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 334118,79грн., що підтверджує долученими до матеріалів справи копіями актів приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивачем на вказану заборгованість нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підстави для стягнення пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року, нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 05.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Комунальним підприємством “Новотроїцький сількомунгосп” (покупець) укладено договір № 1117/15-БО-13 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору. (п.1.1.).
Відповідно до пункту 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 96 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.
Згідно п.3.3. договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з Розділом 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу шляхом внесення змін до п.5.2 статті 5 Договору (Додаткові угоди № 1 від 12.02.2015 року, № 2 від 27.03.2015 року, № 3 від 14.04.2015 року, № 4 від 18.05.2015 року, № 5 від 30.06.2015 року, № 6 від 29.07.2015 року, № 8 від 21.10.2015 року, № 9 від 22.10.2015 року, № 11 від 25.11.2015 року).
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №1117/15-БО-13 від 05.12.2014р. позивач передав протягом січня 2015 року - березня 2015 року, жовтня 2015 року - грудня 2015 року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 334118,79грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 87258,42 грн., від 28.02.2015 на суму 64 155,67 грн., від 31.03.2015 на суму 54 945,48 грн., від 31.10.2015 на суму 6901,62 грн., від 30.11.2015р. на суму 49 611,11грн., від 31.12.2015р. на суму 71741,49грн., належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.27-32 т.1).
В свою чергу, як вбачається з розрахунку позовних вимог та не заперечується сторонами, відповідач за отриманий у період січень - березень 2015року, жовтень-грудень 2015року природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок - 23.03.2016р.).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений природний газ всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконав з простроченням.
У зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору в частині вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості, на підставі п. 7.2 Договору, нараховано суму пені у розмірі 52 028,15 грн. за загальний період з 15.02.2015 року по 22.03.2016 (нарахування здійснено за кожним актом окремо), а також, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 2 849,07грн. за період з 15.02.2015р. по 22.03.2016р. та суму інфляційних втрат у розмірі 35 863,85грн. за зазначений вище період.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок, здійснено позивачем з порушенням приписів Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р.
При цьому, розрахунок пені та 3% річних позивачем здійснено вірно.
Таким чином, за перерахунком суду апеляційної інстанції правомірно нарахованою сумою пені є 52 028,15грн., 3% річних - 2 849,07грн та інфляційних втрат - 32198,58грн.
Водночас, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру. Аналогічні висновки містяться у Постановах Вищого господарського суду України від 08.08.2017р. у справі №927/1153/16, №914/123/17 від 10.10.2017р., № 911/3799/16 від 20.06.2017р., № 910/19815/16 від 04.07.2017р., №920/1056/16 від 05.07.2017р.
За таких обставин, враховуючи, що станом на 30.11.2016р. заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок - 23.03.2016р., тобто до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня - березня 2015року, жовтня-грудня 2015року.
Відповідно до ліцензій Запорізької обласної державної адміністрації серії АЕ № 292458 від 01.08.2014 року та ліцензії серії АЕ № 190729 від 22.01.2013 року, Комунальному підприємству “Новотроїцький сількомунгосп” надано право на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), а також на постачання теплової енергії (том 1, а.с. 94, 95).
В свою чергу, з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.06.2016 року вбачається, що основним видом діяльності Комунального підприємства “Новотроїцький сількомунгосп” є “35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря” (том 1 , а.с. 60).
Разом з тим, як зазначено вище, умовами п. 1.2. Договору сторонами визначено, що газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/3125/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі № 908/3125/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Стойка О.В.
ОСОБА_2