04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/13134/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - Антонів Р.В., довіреність №б/н від 22.09.2017;
від відповідача - Сапальов В.В., довіреність № 18-0009/59340 від 15.07.2016;
від третьої особи - Прик О.В. довіреність № 7 від 12.12.2017,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Агро-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №910/13134/17 (суддя Підченко Ю.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Агро-Трейд" до Національного банку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" про стягнення 380 000 000, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Агро-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про стягнення збитків у розмірі 380 000 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №910/13134/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі виходив з відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 380 000 000, 00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №910/13134/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт, в обґрунтування вимог за апеляційною скаргою посилається на те, що він є власником істотної участі в банку ПАТ "АКТАБАНК", в свою чергу протягом 2014 року Національним банком України було незаконно прийнято безліч актів індивідуальної дії щодо вказаного банку, в тому числі, щодо віднесення ПАТ "АКТАБАНК" до категорії неплатоспроможних, які призвели до процедури ліквідації цього банку та спричинили збитки одному з його власників - товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Агро-Трейд".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі №910/13134/17 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК".
Представником ПАТ "АКТАБАНК" було подано до апеляційного суду клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
У вказаному клопотанні значиться про те, що оскільки кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів, в тому числі на відшкодування витрат понесених Фондом, заявник клопотання вважає, що у даному випадку необхідним є залучення до участі у справі Фонду гарантування.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
За конструкцією вказаної норми у разі встановлення наведеної в ній обставини - можливість впливу рішення на права або обов'язки щодо однієї з сторін суд зобов'язаний залучити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У даному випадку, обставини щодо задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не свідчать про вплив рішення у даній справі про стягнення збитків з Національного банку України на права або обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи встановлення колегією суддів обставин відсутності впливу рішення у даній справі на права або обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, клопотання третьої особи підлягає відхиленню.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представник третьої особи заперечив проти апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Національним банком України 23 квітня 2008 року було зареєстровано публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК", про що зроблено запис № 322 у Державному реєстрі банків. Місцезнаходження головного офісу: м. Дніпропетровськ, вул., Шевченка, буд. 53.
Як стверджує позивач у позовній заяві, протягом всього періоду існування ПАТ "АКТАБАНК" мав абсолютно беззбиткову діяльність.
Про результати успішної діяльності ПАТ "АКТАБАНК", на думку позивача, свідчать надані до позову показники фінансової звітності ПАТ "АКТАБАНК" станом на 01.01.2014р., 01.04.2014р., які включають в себе: власний капітал, активи, зобов'язання та фінансові результати банків ПАТ "АКТАБАНК".
На думку позивача, Національним банком України з 21.05.2014 року умисно вчинялись протиправні та незаконні дії направлені на фактичне доведення ПАТ "АКТАБАНК" до категорії неплатоспроможних.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог та вимог за апеляційною скаргою посилається на те, що він є власником істотної участі в банку ПАТ "АКТАБАНК", в свою чергу протягом 2014 року Національним банком України було незаконно прийнято безліч актів індивідуальної дії щодо вказаного банку, в тому числі, щодо віднесення ПАТ "АКТАБАНК" до категорії неплатоспроможних, які призвели до процедури ліквідації цього банку та спричинили збитки одному з його власників - товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Агро-Трейд".
Так, на думку позивача відповідачем протягом 2014 року були вчинені наступні дії та прийняті такі рішення (які, на думку позивача, є протиправними):
1) Рішенням № 195 від 21.05.2014 року Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем до ПАТ "АКТАБАНК" застосовано заходи впливу у вигляді зупинення на строк з моменту отримання цього рішення до 21 листопада 2014 р. включно операцій (крім здійснення операцій щодо виплати, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, навчання, лікування, інших соціальних виплат):
- із залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видючою ощадних (депозитних) сертифікатів);
- з відкриття поточних рахунків клієнтам-фізичним особам (резидентам) ц національній валюті (в грошовій одиниці України);
- з видачі (виплати) з поточних рахунків клієнтів-фізичних осіб (резидентів) готівкових коштів у національній валюті ( в грошовій одиниці України).
2) Наступного дня, а саме 22.05.2014 НБУ прийняв Розпорядження №299-р, яким було відкликано у ПАТ "АКТАБАНК" генеральну ліцензію від 05.10.2012 №243-3 на здійснення валютних операцій.
Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" зверталося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, про визнання протиправним та скасування рішення, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем від 21.05.2014 року № 195 про застосування до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" заходів впливу у вигляді зупинення на строк з моменту отримання цього рішення до 21.11.2014 року включно операцій (крім здійснення операцій щодо виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, навчання, лікування, інших соціальних виплат): із залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею ощадних (депозитних) сертифікатів); з відкриття поточних рахунків клієнтам-фізичним особам (резидентам) у національній валюті (в грошовій одиниці України); з видачі (виплати) з поточних рахунків клієнтів - фізичних осіб (резидентів) готівкових коштів у національній валюті (в грошовій одиниці України);
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Національного банку України від 22.05.2014 року № 299-р про відкликання генеральної ліцензії у Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" від 05.10.2012 року № 243-3 на здійснення валютних операцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2014 у справі №826/7241/14 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі №826/7241/14 заяву публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" про відмову від позову було задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2014 року - визнано нечинною, а провадження у справі - закрито.
Відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 року касаційну скаргу НБУ залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року - без змін.
Головним спеціалістом відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Дніпропетровській області Демченко Вікторією Петрівною 10 червня 2014 року було складено 24 протоколи про порушення валютного законодавства відносно ПАТ "АКТАБАНК".
Згодом, а саме 12 червня 2014 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 14 Про накладення штрафу за невиконання ПАТ "АКТАБАНК" вимог Рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем від 21.05.2014 року № 195. Згідно Рішення № 14 від 12.06.2014 року Комісія вирішила накласти на ПАТ "АКТАБАНК" штраф у розмірі 40 000, 00 грн.
ПАТ "АКТАБАНК" було оскаржено рішення № 14 від 12.06.2014 року про накладення штрафу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 804/8941/14).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року по справі № 826/7241/14, у якій, зокрема, встановлено:
- Національний банк України необґрунтовано застосував до позивача заходи впливу з підстав лише того, що останній не скористався наданим правом та не зупинив проведення фінансових операцій, законність проведення яких встановлена у визначеному законодавством порядку, з огляду на значний обсяг їх проведення;
- Рішення № 195 від 21.05.2014 року та Розпорядження № 299-р від 22.05.2014 року прийняті не уповноваженим на це органом з перевищенням меж його компетенції, без урахування вимог закону щодо застосування санкцій за порушення вимог законодавства про легалізацію доходів, застосовані відповідачем заходи впливу є такими, що не відповідають балансу між несприятливими наслідками та цілями рішення, а відтак оскаржувані рішення та розпорядження є протиправними та підлягають скасуванню.
Як вже вказувалось, предметом даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача 380 000 000, 00 грн. збитків.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.
Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їхня деліктність. Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
Також особливий статус Національного банку України визначений в рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 р. № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (статті 4, 29, 31, 42 Закону України "Про Національний банк України").
Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22.06.2015 у справі №922/124/15.
Таким чином, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини.
Відповідно до частини другої статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" наглядова діяльність Національного банку охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
Частиною 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та закордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.
Статтею 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належать:
7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами;
9) накладення штрафів на: банк; власників істотної участі у банку; особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку;
12) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій;
13) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Слід зазначити, що не всі вчинені дії та не всі прийняті Національним банком України рішення та акти стосовно ПАТ "АКТАБАНК" було скасовано у судовому порядку.
При цьому, апелянт посилається на те, що віднесення ПАТ "АКТАБАНК" до категорії неплатоспроможних призвело до процедури ліквідації цього банку.
В свою чергу, рішення щодо запровадження у ПАТ "АКТАБАНК" тимчасової адміністрації, а також щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не були скасовані в судовому порядку та відповідно їх незаконність не доведена позивачем.
При цьому, доведеність вказаних обставин є передумовою для задоволення позовних вимог у даній справі.
З огляду на викладене, скасування в судовому порядку Рішення № 195 від 21.05.2014 року та Розпорядження № 299-р від 22.05.2014 року, про що вказує апелянт, не впливає на результат розгляду даної справи, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між скасованими Рішенням НБУ № 195 від 21.05.2014 року, Розпорядженням № 299 від 22.05.2014 року та шкодою, якої зазнав позивач.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже вказувалося, позивач є акціонером ПАТ "АКТАБАНК".
Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7 вказаної статті).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 № 19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКТАБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 16.01.2015 № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКТАБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКТАБАНК" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "АКТАБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік з 16.01.2015 по 15.01.2016 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.12.2015 №237 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "АКТАБАНК" до 15.01.2018 включно.
З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (п.1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Незалежно від того, що наразі здійснюється процедура ліквідації ПАТ "АКТАБАНК" позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише в силу ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України та п.1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмежено право позивача на управління банком.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що позивача було позбавлено права власності на активи ПАТ "АКТАБАНК" відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Окрім наведеного, колегією суддів враховується наступне.
Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).
Позивачем розмір заявлених до стягнення збитків було визначено виходячи з номінальної вартості належних йому акцій, проте жодного обґрунтування щодо визначення суми збитків виходячи саме з номінальної, а не ринкової вартості акцій, наведено не було.
Колегія суддів вважає зроблений вказаним чином розрахунок збитків необґрунтованим.
Враховуючи все вищевикладене, умови покладення відповідальності на відповідача, як то наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки, відсутні.
Отже, відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову є обґрунтованою, а доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та відповідно підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Агро-Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №910/13134/17 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Матеріали справи №910/13134/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко