ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2017Справа №910/15864/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Даск ойл";
До Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія";
Простягнення 398 721,62 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача:Лобанов М.Б., представник за довіреністю від 08.06.2017;
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Даск ойл" звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 398 721,62 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна № 034/000/1300000146 від 20.08.2013.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15864/17 від 20.09.2017, яку призначено до розгляду на 17.10.2017.
У судовому засіданні 17.10.2017, прийнявши від представника відповідача відзив на позовну заяву з додатками і заслухавши пояснення представників сторін по суті позову, суд оголосив перерву у засіданні до 02.11.2017.
23.10.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення з урахуванням відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні, що відбулося 02.11.2017, представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі. Так, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача в якості страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна 398 721,62 грн., оскільки на переконання Товариство з обмеженою відповідальністю "Даск ойл", при здійсненні розрахунку страхової виплати, страховик невірно розрахував належні позивачеві за страховим випадком "пожежа" суми, перерахувавши лише 112 863,84 грн., замість належних 511 585,46 грн.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на безпідставність позовних вимог і стверджуючи про правильність проведеного страховиком розрахунку та вірний розмір здійсненої виплати.
02.11.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2017.
У судове засідання, призначене на 23.11.2017, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином і завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (розписка в матеріалах справи). Зважаючи на те, що правова позиція відповідача по суті спору оголошувала його представником в ході розгляду спору по суті, враховуючи наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу та винести в ній остаточне рішення за відсутності представника відповідача 23.11.2017.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.08.2013 Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в якості страховика, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даск ойл" в якості страхувальника та Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в якості вигодонабувача уклали договір добровільного страхування майна серії НМ № 034/000/13/00000146, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням нерухомим майном: нежилим приміщенням - заправочною станцією, літера А, площею 37,9 кв м, сараєм-вбиралнею, літера Б, навісами, літери В. К,Л, огорожею №№ 1-4, кафе, літера Г, Ґ, площею 124,4 кв м, ПТО, літера Е, площею 71,7 кв м., а також обладнанням, вказаним у додатку № 2 до договору, що знаходиться по вул. Садовій, 1-а в селі Сад Сумського району Сумської області.
Строк дії укладеного договору був встановлений з 23.08.2013 по 22.08.2014.
Відповідно до п. 11.3 договору цей договір продовжує свою дію на кожен наступний період за умови надходження страхового платежу за відповідний період страхування.
Згідно з п. 6 договору страхова сума становить 4 534 429,00 грн., з яких 561 109,00 грн. - нерухоме майно та 3 973 320,00 грн. - обладнання.
Страховим випадком за договором є втрат, знищення (загибель) або пошкодження (псування) майна внаслідок страхових ризиків згідно з програмою страхування "Нерухомість", "Обладнання і устаткування" (п. 7, п.п. 7.1, п.п. 7.3).
Укладеним договором сторони встановили безумовну франшизу у розмірі 10 % від страхової суми.
У додатку № 2 до договору сторони виклали перелік обладнання, що стосується предмету договору і який складався з 20 найменувань, місцезнаходження цього обладнання, його інвентарний номер та ринкову вартість.
15.03.2014 настав страховий випадок за договором страхування. Так, внаслідок пожежі, яка виникла через занесення стороннього джерела запалювання та територію належної позивачеві автозапровочної станції невстановленими особами, у зв'язку з чим до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості за № 12014200260000233 від 15.03.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (довідка Сумського районного сектору Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 19.03.2014 № 198, та Сумського районного відділу Управління МВС в Сумській області від 17.03.2014 № 2836 в матеріалах справи).
15.03.2014 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якого було пошкоджено компресорний блок АНРКС-75, який згідно з додатком № 2 до договору є майном, яке перебуває під страховим захистом відповідача.
13.03.2017 відповідачем складено страховий акт № 45/2015, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплати страхувальнику, складає 112 863,84 грн.
Спір у справі виник внаслідок того, що позивач вважає невірною розраховану відповідачем суму страхового відшкодування. На переконання позивача ця сума має становити 511 585,46 грн., у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про стягнення 398 721,62 грн. як різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та належною до виплати сумою. Така різниця виникла внаслідок застосування позивачем інших показників для розрахунку суми страхового відшкодування у формулі, застосованій відповідачем, а також у зв'язку із прийняттям за основу іншого коефіцієнту зносу майна, що пошкоджене за страховим випадком.
Так, розраховуючи суму страхового відшкодування, відповідач врахував вартість робіт, проведених позивачем для відновлення пошкодженого майна, до якої додав вартість матеріалів, використаних для відновлення компресорного блоку за вирахуванням з неї 92 % зносу та з подальшим відніманням страхової суми, помноженої на розмір безумовної франшизи (504 000,00 + (77 448,00 - 92%) - (3 973 320,00 х 10% = 112 863,84 грн.).
За твердженнями позивача для правильного розрахунку необхідно керуватися коефіцієнтом зносу в розмірі 8 %, а не 92%, а також 10 % франшизи відраховувати не від всієї страхової суми по обладнанню (3 973 320,00 грн.), а від страхової суми безпосередньо по компресорному блоку, яка визначена у додатку № 2 до договору страхування (622 418,00 грн.).
У свою чергу відповідач наполягає на правильності своєї правової позиції.
Розглянувши заявлений спір, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню зважаючи на таке.
Договір, за яким між сторонами виник спір є договором страхування, а тому правовідносини сторін підлягають правовому регулюванню Цивільним кодексом України, зокрема, Главою 67, та Законом України "Про страхування".
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 985 Цивільного кодексу встановлено, що страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
У ст. 9 Закону України "Про страхування" наведені наступні визнання понять, що є спеціальними для правовідносин, які виникають за договором страхування, а саме:
- страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку;
- страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку;
- страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку;
- франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Матеріали справи містять повідомлення вигодонабувача за договором від 20.08.2013 - Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" № 05.01-05/900 від 28.09.2015, де вказується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Даск ойл" станом на 28.09.2015 погасило заборгованість перед банком за договором про надання відновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором в повному обсязі.
Відповідно до п. 15 договору страхове відшкодування має бути здійснене за договором, виплачується (якщо інше не було письмово погоджено):
- п.п. 15.1 вигодонабувачу в розмірі заборгованості на дату настання страхового випадку за кредитним договором;
- п.п. 15.2 страхувальнику в розмірі різниці між сумою страхового відшкодування, що має бути здійснено за договором і сумою страхового відшкодування, що належить вигодонабувачу згідно з п. 15.1 договору.
Згідно зі ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За умовами договору страхування від 20.08.2013 страхове відшкодування виплачується страховиком у розмірі прямого збитку, але не більше розміру страхової суми та з урахуванням розміру обумовленої договором франшизи, а також з вирахуванням сум, одержаних страхувальником та/або вигодонабувачем в порядку відшкодування заподіяного збитку від третіх осіб (п. 19.6).
Розмір прямого збитку, заподіяного внаслідок страхового випадку, визначається:
- п.п. 19.7.1 при знищенні (загибелі) майна - в розмірі дійсної вартості майна з вирахуванням зносу на дату страхового випадку та вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання;
- п.п. 19.7.2 при пошкодженні майна - в розмірі вартості робіт на відновлення з урахуванням зносу замінених деталей, агрегатів, вузлів, матеріалів чи інших частин пошкодженого майна.
Вартість робіт на відновлення включає:
- вартість матеріалів та запасних частин для відновлення (ремонту) майна до того стану, в якому майно було до настання страхового випадку (п.п. 19.8.1);
- вартість проведення відновлювальних робіт (п.п. 19.8.2).
У зв'язку з ти, що позивач оплатив борг за кредитним договором, заявлення ним позовних вимог про виплату страхового відшкодування на свою користь є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до пояснень представників сторін та страхового акту, складеного відповідачем 13.03.2017, на момент настання страхового випадку страховий платіж позивачем був сплачений повністю.
Як слідує з обставин справи, внаслідок визнаного страховиком страхового випадку (пожежа) був пошкоджений компресорний блок АГНКС75, що входить до застрахованого обладнання згідно з додатком № 2 до договору.
Згідно з позовною заявою і поясненнями представника позивача для відновлення компресорного блоку Товариство з обмеженою відповідальністю "Даск ойл" витратило 581 448,00 грн., з яких 504 000,00 грн. - це вартість відновлювальних робіт, а 77 448,00 грн. - вартість матеріалів.
Понесені позивачем витрати були визнані відповідачем на підставі отриманих від страхувальника документів, серед яких договір ремонту/відновлення АГНКС-75 від 04.04.2014, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" і додаток до нього "перелік та вартість робіт", акт ревізійних робіт до договору ремонту/відновлення про використання замінних деталей на суму 77 448,00 грн., акт про повне виконання робіт та їх оплати.
Приймаючи до уваги наведені вище положення законодавства та процитовані умови договору страхування від 20.08.2013, суд вважає, що застосований страховиком порядок розрахунку страхової виплати є вірним, за виключенням коефіцієнту фізичного зносу замінених деталей. Так, відповідач визначив знос замінених деталей у розмірі 92 %, посилаючись на отримані від позивача вихідні дані. Проте, в дійсності відсоток фізичного зносу компресорного блоку станом на 15.03.2014 становив 8 %, а не 92 %, тоді як 92 % - це залишковий фізичних знос пошкодженого обладнання, а не його фізичний знос на момент настання страхового випадку. Так, у виписці з балансу від 25.09.2015, яка надавалася Товариством з обмеженою відповідальністю "Даск ойл" Публічному акціонерному товариству "Українська пожежно-страхова компанія" для визнання страхової виплати за договором страхування від 20.08.2013, вказувалася вартість придбання компресорного блоку з урахуванням ПДВ, дата введення його в експлуатацію, залишкова (балансова) вартість на 20.08.2013, залишкова вартість на 15.03.2014, відсоток зносу на 15.03.2014.
Вартість компресорного блоку на момент придбання складала 815 900,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Під зносом основних засобів вказаний Положення визначає суму амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання, а під залишковою вартістю - різницю між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).
Виходячи з п.п. "б" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) у зв'язку із придбанням необоротних активів, до яких належить у даному випадку компресорний блок, включаються до складу податкового кредиту та зменшують суми податку, що піддягає сплаті до бюджету.
Зважаючи на викладене, первісна (балансова) вартість компресорного блоку за вирахуванням податку на додану вартість в сумі 135 983,33 грн. складає 679 916,00 грн.
Відповідно до п. 29 Положення нарахування амортизації щодо об'єкту основних засобів починається з місяця, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Мірилом фізичного зносу основних засобів є коефіцієнт фізичного зносу (К зн.), який розраховується за формулою К зн.=З/ПВ, де З - сума зносу основного засобу, ПВ - первісна вартість основного засобу. Отже, з урахуванням даних бухгалтерського обліку позивача, коефіцієнт фізичного зносу блоку компресорного становить 8 %, а саме: К зн. = 57 498,00/679 916,00 = 0,08, що у процентному співвідношенні становить 8 % (57 498,00 грн. визначається як різниця між первісною вартістю компресорного блоку без ПДВ 679 916,00 грн. та його вартістю без ПДВ на момент настання страхового випадку - 622 418,00 грн.
Згідно з даними обліку позивача, компресорний блок відноситься до 9-ї групи необоротних активів, строк його амортизації - 144 місяці, а тому після 24 місяців експлуатації на момент настання страхового випадку його знос не міг складати 92 %.
Зважаючи на викладене, розрахунок страхової виплати за страховим випадком, що мав місце 15.03.2014, мав відбуватися наступним чином: 504 000,00 + (77 448,00 - 8%) - (3 973 320,00 х 10%) та мав дорівнювати 177 921,00 грн., а не 112 863,84 грн., як визначив відповідач, а тому заборгованість відповідача перед позивачем з виплати страхового відшкодування станом на час розгляду цієї справи становить 65 057,16 грн.
Вирішуючи заявлений спір, суд не погоджується з твердженнями позивача відносно того, що для розрахунку страхової виплати за основу страхової суми, від якої віднімається безумовна франшиза, слід брати лише вартість самої компресорної станції, яка зазнала пошкоджень внаслідок страхового випадку. При цьому, позивач посилається на п.п. 4.7 та п.п. 4.8 Правил страхування, які не були подані до матеріалів справи, вказуючи, що вони є аналогічними з п. 19.3 договору.
У п.п. 19.3 договору страхування від 20.08.2013 вказується, що якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості майна на дату настання страхового випадку, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховому випадку збитків. Співвідношення страхової суми і вартості встановлюється по кожному окремому предмету або сукупності предметів згідно з договором. Якщо в місці дії договору знаходиться інше аналогічне, однорідне незастраховане майно, а страхова сума становить певну частку від вартості всього майна, що знаходиться в місці дії договору на момент настання страхового випадку, страхове відшкодування здійснюється у такій же частці від визначених по страховому випадку збитків.
Тобто, позивач вважає, що за умовами п.п. 19.3 договору страхування страхова сума становить 622 418,00 грн. відповідно до додатку № 2 до договору.
Суд відхиляє такі твердження, які не відповідають умовам укладеного сторонами договору, відповідно до якого загальна страхова сума за договором (4534 429,00 грн.) складалася із страхових сум по двом групам предметів застрахованого майна, а саме: одна - 561 4109,00 грн. по нерухомому майну, друга - 3 973 320,00 грн. по обладнанню. Відповідач при розрахунку страхової виплати використав саме страхову суму по одному з предметів застрахованого майна - по обладнанню, яке було пошкоджене. Тоді як вказана у додатку № 2 ринкова вартість компресорного блоку не повинна вважатися страховою сумою окремого предмету, адже таким предметом за договором від 20.08.2013 в даному разі є обладнання в цілому. Отже, зважаючи на умови укладеного сторонами договору та наведених вище визначень франшизи та страхової суми, визначальною в даному разі є страхова сума за договором в частині вартості обладнання - 3 973 320,00 грн.
Зважаючи на все викладене вище, позовні вимоги задовольняються частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даск ойл" (40024, м. Суми, вул. Сумсько-київських дивізій, 24, ідентифікаційний номер 34593212) 65 057 (шістдесят п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 16 коп. страхового відшкодування та 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 62 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 15.12.2017 р.