"13" грудня 2017 р.Справа № 916/2535/17
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 02.06.2016р.;
Від відповідачів: не з'явились.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія „Ніко-тайс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро”, фермерського господарства „В'ятичі” про стягнення 3 908,07 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (далі по тексту - ТОВ "Компанія "Ніко-тайс") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО” (далі по тексту - ТОВ „СОВАГРО”) та фермерського господарства „В'ятичі” (далі по тексту - ФГ „В'ятичі”) про солідарне стягнення пені у розмірі 212,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 71,60 грн., збитків від інфляції у розмірі 88,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом несвоєчасного виконання відповідачами зобов'язань, прийнятих на себе за договором купівлі-продажу №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р. та договором поруки №04-08-2016 від 09.08.2016р., кредитором за якими виступає позивач.
02.11.2017р. позивачем було подано до суду заяву (вх. № 2-5789/17) про збільшення позовних вимог у справі №916/2535/17, у відповідності до якої останній просить суд стягнути солідарно із відповідачів пеню у розмірі 2 440,19 грн., три відсотки річних у розмірі 388,40 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1 079,48 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом як остаточна.
Представники ТОВ „СОВАГРО” та ФГ „В'ятичі” в судові засідання по даній справі не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „СОВАГРО” /65012, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А/ та ФГ „В'ятичі”: / 80034, Львівська область, Сокальський район, село Перв'ятичі, вул. Шевченка/ згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „СОВАГРО” та ФГ „В'ятичі” не було надано суду відзивів на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача суд встановив наступне.
21.02.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента агро” (Продавець) та ФГ „В'ятичі” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ -13/02/07, відповідно до п. 1.1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Відповідно до п. п. 5.1-5.3 договору №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р. Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або в рахунку-фактурі, що може виписуватись Продавцем. Товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% вартості товару згідно з додатком оплачується Покупцем як передоплата в строк до 01.12.2007р. без обов'язкового виставлення рахунку-фактури; 80% вартості товару згідно з додатком оплачується Покупцем в строк до 01.12.2007р. без виставлення рахунку-фактури.
Згідно з умовами п. п. 8.2, 8.3 договору №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р. за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0.08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. по справі №16/27 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента агро” до ФГ „В'ятичі” про стягнення заборгованості у розмірі 3 368,25 грн. було задоволено, стягнуто на користь позивача борг у сумі 2 490,00 грн., пеню у розмірі 84,33 грн., три відсотки річних у розмірі 14,28 грн., збитки від інфляції у розмірі 52,29 грн., штраф у розмірі 427,35 грн. та збитки у розмірі 300,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Положеннями п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено наступне. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
26.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента агро” (Первісний кредитор) та ТОВ „Незалежна юридична компанія” (Новий кредитор) було укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) №НЮК-27-ТА, у відповідності до умов якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ФГ „В'ятичі”, що іменується надалі „Боржник”, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (до оцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3-х відсотків річних, інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно вказаного договору.
26.01.2011р. товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента агро” та товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” було підписано акт про передачу документів, необхідних для реалізації Новим кредитором набутих за угодою №НЮК-27-ТА від 26.01.2011р. прав.
02.07.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” (Первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" (Новий кредитор) було укладено угоду №388/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), у відповідності до умов якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ФГ „В'ятичі”, що іменується надалі „Боржник”, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3-х відсотків річних штрафу та інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно вказаного договору.
02.07.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” та ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" було підписано акт про передачу документів, необхідних для реалізації Новим кредитором набутих за угодою №388/07-12.
Листом №359/0/6-13 від 03.06.2013р. Головним управлінням юстиції у Львівській області було повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента агро”, що згідно інформації, наданої відділом державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції та проведеною перевіркою даних бази Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні наказ №18/58 від 10.04.2008р. не перебуває.
09.08.2016р. між ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" (Кредитор) та ТОВ „СОВАГРО” (Поручитель) було укладено договір поруки №04-08-2016, у відповідності до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ФГ „В'ятичі” щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, трьох відсотків річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р.
Згідно з п. 3.1 договору поруки №04-08-2016 від 09.08.2016р. відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою заборгованості у сумі 20 000,00 грн.
20.10.2016р. ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" звернулось до ТОВ „СОВАГРО” із вимогою №24-22/09 про необхідність виконання, прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки №04-08-2016 від 09.08.2016р., на яку відповідач листом від 21.11.2016р. повідомив позивача про виконання таких зобов'язань до 15.02.2017р., чого з боку останнього зроблено не було, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
В силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачами прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ -13/02/07 від 21.02.2007р. та договором поруки №04-08-2016 від 09.08.2016р., укладеним між позивачем та ТОВ „СОВАГРО”, щодо своєчасного перерахування грошових коштів на користь позивача, останнім було заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 388,40 грн. за період з 07.02.2008р. по 03.06.2013р., збитки від інфляції у розмірі 1 079,48 грн. за період з лютого 2008р. по травень 2013р. та пеню у розмірі 2 440,19 грн. за період з 07.02.2008р. по 03.06.2013р., які були розраховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 2 490,00 грн., з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У поданій до господарського суду позовній заяві ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" вказує, що відповідно до листа Головного управління юстиції у Львівській області вих. №359/0/6-13 від 03.06.2013р., станом на 03.06.2013р. заборгованість згідно рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. у справі №16/27, в тому числі й згідно договору №ЗУФ-13/02/07 купівлі -продажу товару на умовах відстрочення платежу від 21.02.2007р., не було погашено. За переконанням позивача, вказаний лист свідчить про невиконання відповідачами рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. у справі №16/27, яке є обов'язковим на всій території України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та про що було зазначено вище по тексту рішення, листом №359/0/6-13 від 03.06.2013р. Головним управлінням юстиції у Львівській області було повідомлено лише про відсутність відомостей щодо перебування наказу №18/58 від 10.04.2008р. на примусовому виконанні. При цьому, названий лист не містить будь-якого посилання на рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. у справі №16/27 та договір №ЗУФ-13/02/07 купівлі -продажу товару на умовах відстрочення платежу від 21.02.2007р., як і не містить відомостей щодо їх виконання або невиконання відповідачами. Більш того, господарський суд зауважує, що по тексту вказаного листа мова йде про наказ №18/58 від 10.04.2008р., що виключає можливість його видачі на виконання саме рішення господарського суду по справі №16/27.
Господарський суд критично оцінює доводи позивача, який під час розгляду справи наголошував, що факт укладення договорів про відступлення права вимоги підтверджує наявність заборгованості ФГ „В'ятичі” перед ТОВ "Компанія "Ніко-тайс", оскільки такі договори були підписані без участі фермерського господарства, що взагалі виключає можливість встановлення факту наявності заборгованості відповідачів перед позивачем на підставі лише факта укладання договорів про відступлення права вимоги.
Викладені вище обставини справи, які свідчать про перекручування ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" наявних в матеріалах справи доказів, а також відсутність в матеріалах справи взагалі будь-яких інших доказів на підтвердження факту заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі 2 490,00 грн., а, отже, неналежного виконання умов договору №ЗУФ-13/02/07 купівлі -продажу товару на умовах відстрочення платежу від 21.02.2007р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. у справі №16/27, дозволяють господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції, які були розраховані на суму боргу у розмірі 2 490,00 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія „Ніко-тайс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро”, фермерського господарства „В'ятичі” позовних вимог про стягнення 3 908,07 грн. відповідно до ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 610-612, ЦК України, ст. ст. 193 ГК України.
Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу адвоката судом покладаються судом на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49,75, 82-85, ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Відповідно до п. 13 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі ст. ст. 91, 93 ГПК в редакції згідно з Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до п. 17.5 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.
Суддя С.П. Желєзна