донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.12.2017 справа №908/2110/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не з'явився Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від06 листопада 2017 р. (повний текст складено та підписано 09.11.2017р.)
у справі№ 908/2110/16 (головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Боєва О.С., Смірнов О.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
доПублічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя
простягнення 86 189 671,72грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2016 року на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року, провадження у справі № 908/2110/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м.Запоріжжя про стягнення 7% штрафу у розмірі 11 883 728,03 грн., пені у розмірі 42 875 060,68 грн., 3 % річних у розмірі 2 466 195,15 грн., інфляційних витрат у розмірі 28 964 687,86 грн. - припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року у справі №908/2110/16 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Скасовуючи перелічені судові акти, Вищий господарський суд України зазначив, що суди не дослідили наявність існуючого предмету спору між сторонами.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. у справі №908/2110/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя про стягнення суми у розмірі 86 189 671,72грн., яка складається з суми пені у розмірі 42 875 060,68 грн., 3 % річних у розмірі 2 466 195,15 грн., інфляційних витрат у розмірі 28 964 687,86 грн. та 7% штрафу у розмірі 11 883 728,03 грн.- відмовлено у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача застосування Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним у зв'язку з тим, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак, відповідачем не надано доказів включення останнього до вищезазначеного реєстру.
Також, апелянт зазначає, що у спірному договорі сторони обумовили, що відповідач буде використовувати природний газ для власних потреб, а відтак, останній позбавлений можливості здійснювати використання вказаного газу для виробництва тепла та електроенергії для інших споживачів.
Представники сторін наданими їм правом не скористались, у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У запереченнях, надісланих на адресу суду, відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя про стягнення грошових коштів у розмірі 86 189 671,72грн., з яких: пеня - 42 875 060,68 грн., 3% річних - 2 466 195,15 грн., інфляційні нарахування - 28 964 687,86 грн., 7% штрафу - 11 883 728,03 грн.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014р. в частині проведення оплати у встановлені строки за поставлений газ.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня -березня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 184 976 068,70грн., що підтверджує долученими до матеріалів справи копіями актів приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивачем на суму заборгованості нарахована пеня, 3% річних, 7% штрафу та інфляційні втрати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 42 875 060,68 грн., 3 % річних у розмірі 2 466 195,15 грн., інфляційних витрат у розмірі 28 964 687,86 грн. 7% штрафу у розмірі 11 883 728,03 грн., нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань, 7% річних та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 23.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Дніпроенерго” (покупець) укладено договір № 3-1-2014/059-ПР на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору. (п.1.1.).
Відповідно до пункту 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 64868,000 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.
Згідно п.3.3. договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплати в розмірі по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 11.1. Договору - договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу шляхом внесення змін до п.5.2 статті 5 Договору (Додаткові угоди №1 від 05.02.2015р., №2 від 18.03.2015р., №4 від 05.05.2015р.).
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014р. позивач передав протягом січня 2015 року - березня 2015 року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 184 976 068 грн. 70 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 29 996 163,39 грн., від 31.01.2015 на суму 43 268 192,51 грн., від 28.02.2015 на суму 26 133 510,16 грн., від 28.02.2015 на суму 42 624 364,39 грн., від 31.03.2015 на суму 36 091 296,56 грн., від 31.03.2015 на суму 6 862 541,69 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.26-31 т.1).
В свою чергу, як вбачається з розрахунку позовних вимог та не заперечується сторонами, відповідач за отриманий у період січень-березень 2015року природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок - 29.12.2015р.).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений природний газ всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконав з простроченням.
У зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору в частині вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості, на підставі п. 7.2 Договору, нараховано 7% штрафу у розмірі 11 883 728,03грн., суму пені у розмірі 42875060,68 грн. за період з 15.02.2015р. по 14.10.2015р. (нарахування здійснено за кожним актом окремо), а також, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 2 466 195,15грн. за період з 15.02.2015р. по 14.10.2015р. та суму інфляційних втрат у розмірі 28 964 687,86грн. за зазначений вище період.
Водночас, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання та електропостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру. Аналогічні висновки містяться у Постановах Вищого господарського суду України від 08.08.2017р. у справі №927/1153/16, №914/123/17 від 10.10.2017р., № 911/3799/16 від 20.06.2017р., № 910/19815/16 від 04.07.2017р., №920/1056/16 від 05.07.2017р.
За таких обставин, враховуючи, що станом на 30.11.2016р. заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок - 29.12.2015р., тобто до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних, 7% штрафу та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня - березня 2015року.
Відповідно до ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики серії АД №036315, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (рішення №388 від 28.12.2012) Публічному акціонерному товариству “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя надано право на виробництво електричної енергії та постачання теплової енергії (а.с. 27-28 т.2).
В свою чергу, зі звітів про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної енергії та теплової енергії (форма №1-НКРЕ), які надавались до НКРЕКУ на виконання постанови НКРЕ №1257 від 04.10.2012р., вбачається, що поставлений природний газ у січні-березні 2015р. використовувався відповідачем для виробництва теплової та електричної енергії. (а.с.40-51 т. 2).
Одночасно, твердження позивача щодо передбаченого договором використання поставленого природного газу виключно для власних потреб відповідача не приймається колегією суддів до уваги, оскільки використання газу для власних потреб не виключає можливості використання цього товару для виробу іншої продукції, а саме: теплової та електричної енергії.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. у справі №908/2110/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017р. у справі № 908/2110/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Стойка О.В.
ОСОБА_3