"12" грудня 2017 р.Справа № 916/2505/17
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №3097 від 24.05.2017р.;
Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 10.08.2017р., ОСОБА_4 за довіреністю №б/н від 19.10.2017р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до приватного акціонерного товариства „ІСРЗ” про стягнення 379 953,60 грн., -
Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі по тексту - ДП „Адміністрація морських портів України”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства „ІСРЗ” (далі по тексту - ПрАТ „ІСРЗ”) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 379 953,60 грн., який складається із пені у розмірі 211 619,73 грн. та штрафу у розмірі 168 333,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг із докового ремонту портового буксиру м/б „Смелий” №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. в частині своєчасного виконання робіт із ремонту буксиру.
ПрАТ „ІСРЗ” заперечувало проти задоволення заявленого позивачем позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідач наголошував про наявність вини позивача у перевищенні строків ремонту судна та про несвоєчасне призначення позивачем уповноваженого представника для перевірки і огляду відремонтованих та замінених вузлів та приладів, що, за твердженням відповідача, і стало підставою для виконання робіт з ремонту буксиру з порушенням строків, обумовлених умовами договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р.
12.12.2017р. ПрАТ „ІСРЗ” звернулось до господарського суду із клопотанням про зменшення розміру неустойки до 148 000,00 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на факт виконання робіт з ремонту буксиру м/б „Смелий” станом на момент вирішення спору судом, а також на відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем збитків, у зв'язку із несвоєчасним виконанням ПрАТ „ІСРЗ” договірних зобов'язань. У судовому засіданні, яке відбулось 12.12.2017р., представник позивача не заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
24.01.2017р. між ДП „Адміністрація морських портів України” (Замовник) ПрАТ „ІСРЗ” (Виконавець) було укладено договір про надання послуг із докового ремонту портового буксиру м/б „Смелий” №7-В-ІЛФ-17, відповідно до п. п. 1.1-1.3 якого Виконавець зобов'язується надати послуги з докового ремонту портового буксиру м/б „Смелий” за кодом ДК 021-2015:50240000-9, „Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і пов'язаного обладнання і супутні послуги” з використанням матеріалів, запасних частин, комплектуючих, обладнання, агрегатів, вузлів, лакофарбних, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших технічних рідин тощо Виконавця відповідно до попередньої ремонтної відомості з докового ремонту портового буксиру м/б „Смелий”, що є його невід'ємною частиною, а Замовник прийняти та оплатити такі послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором. Найменування, ціна та кількість послуг, зазначені у попередній ремонтній відомості. Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування. Видатків Замовника, про що Замовник зобов'язаний своєчасно сповістити Виконавця.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 2.7 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам чинної нормативної документації в галузі судноремонту, зокрема, але не виключно Положенню про ремонт суден КДН 31.5.001-96 та Правилам класифікаційних оглядів суден Регістра судноплавства України та чинному законодавству України. Надання послуг проводить відповідно до вимог та правил Державного підприємства „Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України”. Виконавець протягом гарантійного строку несе відповідальність за якість наданих послуг, якість матеріальних ресурсів, використаних при наданні послуг.
Згідно з умовами п.п. 3.1-3.3 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. ціна цього договору становить 2 200 000,00 грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 440 000,00 грн., всього ціна цього договору складає 2 640 000,00 грн. з ПДВ. Ціна цього договору включає всі витрати, пов'язані із наданням послуг за цим договором. Не враховані у ціні цього договору витрати, необхідні для надання послуг не відшкодовуються. Остаточна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами виконавчих ремонтних відомостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями п. 4.2 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. передбачено, що Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі фактично наданих послуг та виконавчої ремонтної відомості на підставі рахунку виконавця.
Відповідно до п. 5.1, 5.5 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. строк надання послуг становить 50 календарних днів з дати підписання акту приймання судна в ремонт. Сторони підписують акт приймання судна з ремонту після завершення надання послуг та проведення випробувань із складанням відповідних протоколів.
Приписами п. 6.4 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. встановлено, що Виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором, та забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором та законодавством України, а також вимогам Регістру.
Згідно з п. п. 7.1, 7.3 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. У разі ненадання або порушення строків надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за цим договором за кожен календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Фактом надання послуг є підписані акти приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 10.2 договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін та діє до 31.12.2017р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2017р. між сторонами по справі на виконання умов договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. було підписано акт приймання-передачі м/б „Смелий” в ремонт.
Листом від 22.06.2017р. №543/15-04.3-08-2164 ДП „Адміністрація морських портів України” було повідомлено ПрАТ „ІСРЗ”, що під час роботи головного двигуна м/б „Смелий” були виявлені протікання водо-масляного холодильника реверс-редукторної передачі, у зв'язку з чим, позивач просив забезпечити присутність уповноваженого представника для складання двостороннього акту про строки та порядок усунення недоліків.
22.06.2017р. між сторонами по справі було складено акт про строки та порядок усунення недоліків (дефектів) водо-масляного холодильника м/б „Смелий”, відповідно до якого сторонами було погоджено, що для проведення холодильника у технічно справний стан Виконавцю необхідно провести роботи з його дефекації, строк яких складає 4 робочих дні з дня підписання акту.
18.08.2017р. між ДП „Адміністрація морських портів України” та ПрАТ „ІСРЗ” було підписано акт приймання-передачі м/б „Смелий” з ремонту, відповідно до якого відповідачем було передано, а позивачем прийнято з ремонту буксир м/б „Смелий”. При цьому, у акті зазначено, що послуги, передбачені умовами договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. виконанні Виконавцем у повному обсязі. Окрім того, 18.08.2017р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається, що послуги, передбачені умовами договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. виконані Виконавцем в обсязі виконавчої ремонтної відомості, узгоджена вартість ремонту складає 2 404 769,64 грн. з ПДВ.
31.08.2017р. ДП „Адміністрація морських портів України” звернулось до ПрАТ „ІСРЗ” із претензією, відповідно до якої позивач вимагав сплати протягом 7 днів з дня отримання претензії пені у розмірі 211 619,73 грн. та штрафу у розмірі 168 333,87 грн., у зв'язку з несвоєчасним виконанням підрядних робіт з ремонту м/б „Смелий”.
Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено на користь ДП „Адміністрація морських портів України” пені у розмірі 211 619,73 грн. та штрафу у розмірі 168 333,87 грн., у зв'язку з несвоєчасним виконанням підрядних робіт з ремонту буксиру м/б „Смелий”, ДП „Адміністрація морських портів України” і було подано до господарського суду даний позов.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Оскільки між сторонами по справі в укладеному договорі №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. було погоджено нарахування Виконавцю пені у розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за цим договором за кожен календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів - штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, господарський вважає за необхідне першочергово зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 2.2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (з наступними змінами і доповненнями) господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Окрім викладеного, варто зазначити, що абзацом 4 пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. N 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” передбачено можливість застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування штрафних санкцій, передбачених умовами договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. в силу приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 211 619,73 грн. за період з 23.05.2017р. по 18.08.2017р. та штрафу у розмірі 168 333,87 грн., господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як зазначалось вище по тексту рішення, умовами укладеного між сторонами по справі договору №7-В-ІЛФ-17 від 24.01.2017р. передбачено, що строк надання послуг становить 50 календарних днів з дати підписання акту приймання судна в ремонт, який, як вбачається, з матеріалів справи між сторонами по справі було підписано 03.04.2017р. Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку, що початковим моментом прострочення виконання відповідачем робіт з ремонту буксиру є 24.05.2017р., а кінцевим - 17.08.2017р., оскільки день виконання ПрАТ „ІСРЗ” прийнятих на себе зобов'язань за договором не підлягає включенню до періоду прострочення.
З огляду на викладене вище, господарський суд зауважує, що правильним розміром пені, нарахування якої повинно здійснюватися протягом періоду з 24.05.2017р. по 17.08.2017р. включно, складає 206 810,16 грн. Щодо здійсненого позивачем розрахунку заявленого до стягнення штрафу у розмірі 168 333,87 грн., господарський суд зауважує про його правильність та обґрунтованість. Проте, вирішуючи питання про розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню із ПрАТ „ІСРЗ” на користь ДП „Адміністрація морських портів України” в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, приймаючи до уваги звернення відповідача до господарського суду із відповідним клопотанням, проти задоволення якого позивач не заперечував, та неподання останнім будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ПрАТ „ІСРЗ” порушення власних зобов'язань щодо своєчасного виконання робіт із ремонту буксиру, а також враховуючи істотний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України та принципом збалансованості інтересів сторін вважає за правомірне зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме розмір пені зменшити до суми 100 000,00 грн. та розмір штрафу до суми 48 000,00 грн. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 100 000,00 грн. та штраф у розмірі 48 000,00 грн.
При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи відповідача по справі, викладені у відзиві на позов, який під час розгляду справи наголошував, що перевищення строків ремонту стало результатом дій позивача, яким не було призначено на судно уповноваженого представника та, відповідно, не повідомлено позивача про таке призначення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Наведені положення чинного законодавства з урахуванням наведених по тексту рішення вище доводів ПрАТ „ІСРЗ”, дозволяють господарському суду дійти висновку про їх необґрунтованість, оскільки відповідачем в установленому чинним законодавством порядку не було доведено суду неможливості виконання свого обов'язку в залежності від виконання або невиконання позивачем того або іншого обов'язку.
З огляду на викладене вище, господарський суд зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються фактичними обставинами справи та доказами, які містяться у матеріалах справи.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” позовних вимог до приватного акціонерного товариства „ІСРЗ” шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 100 000,00 грн. та штрафу у розмірі 48 000,00 грн. відповідно до ст. ст. 11, 253, 509, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 617, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 180, 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача незважаючи на зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та з урахуванням висновків суду щодо їх правильного розміру відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства „ІСРЗ” / 68093, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул.Космонавтів,59-Б, ідентифікаційний код 32333962/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /01135, м. Київ 135, просп. Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, ідентифікаційний код 38728418/ пеню у розмірі 100 000,00 грн. /сто тисяч грн. 00 коп./, штраф у розмірі 48 000,00 грн. /сорок вісім тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 5 627,16 грн. /п'ять тисяч шістсот двадцять сім грн. 16 коп./. Наказ видати.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до п. 13 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі ст. ст. 91, 93 ГПК в редакції згідно з Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до п. 17.5 ч. 1 Перехідних положень ГПК України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.
Суддя С.П. Желєзна