донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.12.2017 справа №908/26/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін: від позивача: інші: ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Славутич», с. Михайлівка, Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області
від04.07.2017 р.
у справі№ 908/26/17 (головуючий суддя - Носівець В.В., судді - Топчій О.А., Зінченко Н.Г.)
за позовом до відповідача-1 відповідача-2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-М», с. Михайлівка, Запорізька область Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Вільнянськ Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Славутич», с. Михайлівка, Запорізька область Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя
провизнання незаконним та скасування розпорядження від 30.09.2015 № 316; визнання недійсним договору оренди землі від 02.10.2015 р. (зареєстрованого 08.10.2015 р. № 04)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрос-М” (далі - ТОВ “Агрос-М”, позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Вільнянська РДА, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” (далі - ТОВ “Агрофірма “Славутич”, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Запорізька обласна державна адміністрація (далі - Запорізька ОДА, третя особа) про визнання незаконним та скасування розпорядження від 30.09.2015 № 316; визнання недійсним договору оренди землі від 02.10.2015 (зареєстрованого 08.10.2015 № 04).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 у справі № 908/26/17 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 908/26/17 ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.01.2017 про повернення без розгляду позовної заяви ТОВ “Агрос-М” скасовано, справу № 908/26/17 передано на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 р. позовні вимоги задоволено:
- визнано незаконним (недійсним) та скасовано розпорядження виконуючого обов'язки голови Вільнянської РДА № 316 від 30.09.2015 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду ТОВ “Агрофірма “Славутич”;
- визнано недійсним договір оренди землі, укладений 02 жовтня 2015 року Вільнянською РДА та ТОВ Агрофірма “Славутич” (зареєстрований у виконавчому комітеті Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 08.10.2015 за № 04);
- стягнуто з Вільнянської РДА на користь ТОВ “Агрос-М” 1 378,00 грн. судового збору;
- стягнуто з ТОВ “Агрофірма “Славутич” на користь ТОВ “Агрос-М” 1 378,00 грн. судового збору.
Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач-2 стверджує, що позивач у позовній заяві не зазначив, в чому полягає протиправна поведінка другого відповідача при укладенні договору.
Заявник апеляційної скарги вважає, що не може нести відповідальність за неправомірні дії першого відповідача.
На стадії апеляційного провадження склад судової колегії неодноразово змінювався.
Так, розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1954 від 19.10.2017 р. у зв'язку із звільненням у відставку суддів Агапова О.Л. та Малашкевича С.А. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/26/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.10.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.
Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 13.12.2017 р. не з'явились.
07.12.2017 р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі.
12.12.2017 р. через електронну адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на підставі зайнятості повноважного представника у іншому судовому процесі по кримінальним справам. В цей же день від відповідача-2 повторно надійшло заявлене 07.12.2017 р. клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2017 р., від 12.09.2017 р., від 30.10.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у випадку нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Враховуючи невизнання обов'язковою явку представників сторін у судові засідання та сплив строку розгляду апеляційної скарги 19.12.2017 р., у задоволенні вказаних клопотань відповідачів судовою колегією відмовлено.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Агрос-М” зверталося до Вільнянської РДА з клопотанням (лист б/н від 24.02.2014) про надання в оренду земельних ділянок, в тому числі, за контуром поля № 107 площею 36,3 га, які є нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями), що знаходяться на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області відповідно до проекту реформування ВАТ “Чапаївське” та схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї). Позивач просив відповідача-1 надати в оренду невитребувані частки (паї), виділені єдиними масивом загальною площею 258,5 га для сільськогосподарського виробництва на термін до виділення їх в натурі власниками, але не більше 49 років, річну орендну плату просив встановити в розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
Листом від 25.03.2014 р. № 01-17/0357 Вільнянська РДА відмовила у наданні земельних ділянок в оренду у зв'язку з неврегульованістю питання реєстрації договорів оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), які перебувають у колективній власності.
В подальшому позивач звертався до відповідача-1 з аналогічними листами № 3 від 11.04.2014, № 4 від 04.11.2014 та № 2-2015 від 16.02.2015 з клопотаннями про передачу вказаної земельної ділянки в оренду.
Проте, подальші звернення позивача відповідачем-1 залишені без розгляду до березня 2015 року, коли на вимогу Запорізької ОДА (протокол наради від 13.01.2015, лист від 04.03.2015 № 09501/08-32) відповідач-1 був змушений повернутися до розгляду питання передачі в оренду ділянок невитребуваних земельних часток (паїв). На думку позивача, в порушення вимог законодавства відповідачем-1 проведено засідання комісії Вільнянської райдержадміністрації по розгляду земельних питань (протокол від 10.03.2015), на якому вирішено відмовити позивачу, але надати дозволи на виготовлення проектів землеустрою на заявлені позивачем землі іншим суб'єктам, в тому числі і ТОВ “Агрофірма “Славутич”.
Розпорядженням голови Вільнянської РДА № 218 від 27.07.2015 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ “Агрофірма “Славутич” вирішено, зокрема, надати дозвіл ТОВ “Агрофірма “Славутич” на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля № 107 площею 36,3 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі в оренду (п. 3 розпорядження № 218).
На підставі вказаного розпорядження 30.09.2015 головою Вільнянської РДА прийнято розпорядження № 316 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду ТОВ “Агрофірма “Славутич”, пунктами 1, 2, 3 якого вирішено:
1) затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, територія Михайлівської сільської ради, за межами населених пунктів площею 36,3000 га (кадастровий номер 2321584000:06:003:0159) із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) для послідуючої передачі в оренду, до моменту витребування власниками земельних часток (паїв);
2) надати ТОВ “Агрофірма “Славутич” в оренду земельну ділянку площею 36,3000 га (багаторічні насадження), розташовану на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (кадастровий номер 2321584000:06:003:0159), строком на 10 років, з орендною платою у розмірі 5 (п'ять) відсотків від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, до моменту її витребування;
3) ТОВ “Агрофірма “Славутич” звернутися в місячний термін з дня видання цього розпорядження до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області для укладення договору оренди землі.
На підставі розпорядження голови Вільнянської РДА № 316 від 30.09.2015 Вільнянською РДА, як орендодавцем, та ТОВ “Агрофірма “Славутич”, як орендарем, укладено договір оренди землі від 02.10.2015, за умовами якого в строкове платне користування орендаря передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) загальною площею 36,3000 га (багаторічні насадження) (кадастровий номер 2321584000:06:003:0159) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. (п. 1 договору).
В обґрунтування позову позивач посилається на перевищення Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області при виданні розпорядження № 316 від 30.09.2015 р. своїх повноважень у сфері земельних відносин; надання при прийнятті розпоряджень переваг відповідачу-2 шляхом передачі останньому в оренду земельних ділянок з земель невитребуваних (нерозподілених) часток (паїв); передача земельних ділянок з земель невитребуваних (нерозподілених) часток (паїв) в оренду відповідачу-2 оскаржуваним розпорядженням поза межами судового рішення, не в спосіб, визначений постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року у справі № 808/2341/15; порушення прав і законних інтересів позивача недотриманням принципу неупередженості та доцільністю виділення земельних ділянок за часовою ознакою при зверненні за відведенням однієї ділянки кількома особами.
Тобто, причиною виникнення спору у справі стало питання про порушення переважного права позивача на отримання в оренду спірних невитребуваних (нерозподілених) земельних часток та дотримання відповідачем-1 порядку надання в оренду земельних часток (паїв).
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вільнянської РДА № 316 від 30.09.2015 р. судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 р. N720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок, запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.
На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17.01.2000 № 5 затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону).
Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.
Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
З викладеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.
При цьому оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.
Водночас спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі невитребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно з статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Судом першої інстанції вірно встановлено, що розпорядженням Вільнянської РДА № 218 від 27.07.2015, № 316 від 30.09.2015 р., передача відповідачу-2 в оренду була здійснена саме щодо нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), зокрема, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
При цьому, судова колегія звертає увагу, що з оспорюваних розпоряджень Вільнянськї РДА не вбачається, землі якого колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або сільськогосподарського акціонерного товариства та на підставі яких сертифікатів були передані в оренду відповідачу-2.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 р. у справі № 808/2341/15 зобов'язано Вільнянську РДА вчинити дії на повторний розгляд заяви (клопотання щодо надання дозволу ТОВ “Агрофірма “Славутич” на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), зокрема, за контуром поля № 107 площею 36,3 га (сіножаті).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач-1 посилається на вказану постанову як на підставу винесення розпорядження № 218 від 27.07.2015 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації. Проте, як вбачається, Вільнянська РДА в даному випадку мала розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, враховуючи статус переданої в оренду ТОВ “Агрофірма “Славутич” земельної ділянки (не витребувані (нерозподілені) земельні частки (паї).
В подальшому, після надання дозволу Вільнянською РДА на виготовлення технічної документації ТОВ “Агрофірма “Славутич” та виготовлення останнім відповідної технічної документації розпорядженням голови Вільнянської РДА від 30.09.2015 № 316, яке є предметом спору в даній справі, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Законом України "Про землеустрій" визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, які спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
У статті 25 Законом України "Про землеустрій" зазначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Матеріали справи не містять дозволу Вільнянської РДА на виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які були передані в оренду відповідачу-2.
За статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Водночас, відповідно до пункту 15 частини 1 статті 26 та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7рп/2009 ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.
За висновком Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.11.2014 у справі № 21 -405а 14 прийняте міською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про розпорядження земельною ділянкою є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд цього позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).
Відповідна правова позиція Верховного Суду України є сталою.
Тобто, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, визнання права чи відсутності права.
Щодо доводів сторін у справі про необхідність в даному випадку виділення земельних ділянок за часовою ознакою, тобто особі, яка звернулася з відповідним клопотанням раніше судом першої інстанції вірно зазначено, що нормами чинних законодавчих актів не передбачено такого порядку передання земельних ділянок в оренду. Натомість, з метою недопущення порушення принципу неупередженості при прийнятті рішення орган державної влади (Вільнянська РДА) мав вжити усіх передбачених законом заходів, з урахуванням всіх обставин ситуації, що склалася навколо вказаної земельної ділянки, в тому числі шляхом виділення земельної ділянки на конкурсній основі. Відсутність законодавчо визначеного порядку виділення земельної ділянки на конкурсних засадах не виключає можливості проведення процедури земельних торгів для уникнення позаконкурентного надання земельної ділянки певній юридичній особі.
Отже, надання земельної ділянки із невитребуваних земельних часток (паїв) в оренду без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірним. З огляду на встановлений факт передачі Вільнянською РДА Запорізької області земельної ділянки площею 36,3000 га із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання недійсним оскаржуваного розпорядження голови Вільнянської РДА № 316 від 30.09.2015 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду ТОВ “Агрофірма “Славутич”, тому позовні вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 02.10.2015 р. (зареєстрованого 08.10.2015 р. за № 04), укладеного між Вільнянською РДА та ТОВ «Агрофірма «Славутич», яким передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 36,3000 га (кадастровий номер 23215840000:06:003:0159), судова колегія зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Державна реєстрація договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) повинна відбуватися в Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119. Реєстрація договорів проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) безоплатно. Договір реєструється у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв). Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї книги. В разі внесення змін до договору, договір оренди підлягає перереєстрації.
Як вбачається, спірний договір оренди зареєстровано у виконавчому комітеті Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 08.10.2015 за № 04.
Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки укладено на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрацій від 30.09.2015 № 316, яке винесено з порушенням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про недійсність такого договору на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Посилання заявника апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 р. у справі № 908/1947/16 судовою колегією до уваги не приймається, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 р. вказані судові акти скасовані, справу № 908/1947/16 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Доводи відповідача-2 про недоведеність та невизначеність його протиправної поведінки при укладенні спірного договору судовою колегією також оцінюються критично з огляду на встановлення факту перевищення повноважень відповідачем-1 при прийнятті спірного розпорядження та при укладанні зазначеного договору, наданих ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», наслідком чого є визнання розпорядження Вільнянської РДА № 316 від 30.09.2015 р. та договору оренди землі від 02.10.2015 р. недійсними з огляду на невідповідність вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Славутич» на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 р. у справі № 908/26/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 р. у справі № 908/26/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В. Будко
Судді: Н.О. Мартюхіна
ОСОБА_3