"14" грудня 2017 р. Справа № 926/3615/17
За позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості, м. Чернівці
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, м. Чернівці
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Чернівці
про стягнення шкоди в сумі 34467,15 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Представники:
Позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, дов. № 24-13/2573 від 31.10.2016 р.
Відповідача - ОСОБА_5, дов. № 17899/06 від 04.10.2017 р.
Третя особа - ОСОБА_2
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 34467,15 грн. шкоди, заподіяної виплатою ОСОБА_2 допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися у незаконній відмові призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, позивач за період з 16.12.2014 р. по 27.07.2015 р. виплатив останньому 34467,15 грн. допомоги по безробіттю, яка підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 1166 ЦК України.
Провадження у справі порушено ухвалою від 09.11.2017 р., до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_2, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 28.11.2017 р. за участю представників сторін і третьої особи, позивача зобов'язано надати додаткові докази, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування, витяг з ЄДРПОУ.
23.11.2017 р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.
У судовому засіданні 28.11.2017 р. представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, третя особа ОСОБА_2 подав письмові пояснення на позовну заяву про стягнення коштів.
У запереченнях відповідач зазначив, що на виконання судових рішень про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях призначити пенсію ОСОБА_2 УПФУ в м. Чернівцях таку пенсію ОСОБА_2К призначило з 30.09.2014 р., перша виплата пенсії відбулася 25.07.2015 р., при цьому саме дії ОСОБА_2 щодо отримання допомоги по безробіттю та подальшого ініціювання адміністративного процесу до органу Пенсійного фонду без повідомлення про цю обставину ОСОБА_1 міського центру зайнятості призвели до виплати йому і допомоги по безробіттю, і пенсії за вислугу років за один і той самий період.
ОСОБА_2 у поясненнях на позовну заяву вказав, що на момент звернення за призначенням допомоги по безробіттю він не отримував пенсію за вислугу років по вині відповідача, що підтверджено судовими рішеннями, при цьому, бездіяльність саме органів Пенсійного фонду призвела до виплати йому допомоги по безробіттю за наявності права на призначення пенсії.
Ухвалою суду від 28.12.2017 р. у задоволені клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовлено, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 14.12.2017 р.
У судовому засіданні 14.12.2017 р. представники позивача і третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
У відповідності до ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття діє в інтересах держави і розпоряджається коштами державного фонду на випадок безробіття, який утворений як позабюджетний цільовий фонд для фінансування заходів, передбачених програмою зайнятості населення.
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” функції виконавчої дирекції Фонду, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 р. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні підрозділи є правонаступниками відповідних органів державної служби зайнятості.
Відповідно до п. 1 Розділу II Положення про Державну службу зайнятості України, що затверджене наказом Міністерства соціальної політики України № 1543 від 15.12.2016 р., державна служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду, визначені Законами України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення”.
09.12.2014 року гр. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 13).
Згідно з наказом ОСОБА_1 міського центру зайнятості № НТ141209 від 09.12.2014 р. ОСОБА_2 надано статус безробітного з 09.12.2014 р., а наказом № НТ141216 від 16.12.2014 р. ОСОБА_2 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” як застрахованій особі залежно від страхового стажу, а саме: 70 % середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д. з 16.12.2014 р. по 10.12.2015 р. та розпочато її виплату (а.с. 18).
28.07.2015 р. ОСОБА_1 міським центром зайнятості згідно з наказом № НТ150728 було припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у відповідності до пп. 10 п. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” у зв'язку із відмовою ОСОБА_6 від послуг служби зайнятості за сімейними обставинами та припинено реєстрацію безробітного з 28.07.2015 р (а.с. 14, 18, 29). Наявними у справі доказами підтверджується виплата позивачем гр. ОСОБА_2 за період перебування на обліку з 16.12.2014 р. по 27.07.2015 р. допомоги по безробіттю в сумі 34467,15 грн. (а.с. 26, 30-45).
У ході верифікації доходів гр. ОСОБА_2, яка проводилася ОСОБА_1 міським центром зайнятості на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 136 “Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування”, було установлено, що з 30.09.2014 р. гр. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за вислугу років.
Позивачем було з'ясовано, що гр. ОСОБА_2 30.09.2014 р. звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, однак 30.10.2014 р. йому було відмовлено в призначенні такої пенсії у зв'язку із відсутністю стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Не погодившись із таким рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, 26.12.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень призначити пенсію.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26.03.2015 р. у справі № 725/7597/14-а позовні вимоги гр. ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях в частині відмови гр. ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях зарахувати гр. ОСОБА_2 період роботи на посадах начальника відділу планування, фінансування і матеріально-технічного забезпечення та начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб з 05 квітня 1994 року по 30 червня 2001 року в ОСОБА_1 обласній прокуратурі для призначення пенсії за вислугу років; призначити гр. ОСОБА_2 пенсію відповідно Закону України “Про прокуратуру” з 30 вересня 2014 року (а.с. 20-21).
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 р. у справі № 725/7597/14-а апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях задоволено частково. Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26.03.2015 р. у справі за адміністративним позовом гр. ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень призначити пенсію змінено; викладено абзаци 3 і 4 резолютивної частини постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці наступним чином: “Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях зарахувати до стажу роботи гр. ОСОБА_2 період його роботи з 05 квітня 1994 року по 30 червня 2001 року, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” (всього 7 років 2 місяці 25 днів) упрокуратурі Чернівецької області на посадах начальника відділу планування, фінансування і матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб, та призначити йому пенсію з 30 вересня 2014 року відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. В решті постанова Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26.03.2015 р. у справі № 725/7597/14-а залишена без змін (а.с. 22-23).
З наданого відповідачем протоколу 79633 від 03.07.2015 р. видно, що на виконання названих вище судових рішень управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях призначено ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з дати звернення - 30.09.2014 р. (а.с. 94-95).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1055 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України” управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях реорганізовано шляхом злиття з головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, 09.03.2016 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 10381340000010150 про державну реєстрацію юридичної особи управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, утвореної шляхом злиття (а.с. 90-93). Отже, відповідач є правонаступником управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях.
Згідно з довідкою УПФУ в Чернівецькій області від 12.12.2017 р. б/н на виконання постанови Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26.03.2015 р. у справі № 725/7597/14-а ОСОБА_2 у липні 2015 р. нараховано пенсію за період з 09.2014 р. по 07.2017 р. у сумі 50504,16 грн. та 25.07.2015 р. перераховано на поточних рахунок, відкритий в ОСОБА_1 філії Приватбанку (а.с. 96).
Оскільки між учасниками провадження немає спору щодо дати першого виплати (перерахування на рахунок) пенсії на рахунок ОСОБА_2 у ПАТ КБ “Приватбанк”, у суду немає потреби в доказуванні даного факту (ч. 1 ст. 35 ГПК України).
28.07.2015 р. ОСОБА_2 подав до ОСОБА_1 міського центру зайнятості заяву про зняття з обліку з 28.07.2015 р. у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості за сімейними обставинами (а.с. 29).
Отже, в судовому засіданні установлено, що ОСОБА_2, звернувшись 30.09.2014 р. до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях за призначенням пенсії за вислугу років, отримав незаконну відмову в призначенні такої пенсії, у подальшому пенсія була йому призначена відповідачем 03.07.2015 р. на підставі судового рішення і виплачується починаючи з 30.09.2014 р. У той же час, в період з 16.12.2014 р. по 27.07.2015 р. позивач виплатив ОСОБА_2 34467,15 грн. допомоги по безробіттю як безробітному, що зареєстрований у службі зайнятості як особа, що шукає роботу.
Позивач зазначив, що на момент звернення до центру зайнятості 16.12.2014 р. ОСОБА_2 пенсію не отримував, у зв'язку з чим не було правових підстав для відмови йому у наданні статусу безробітного.
Згідно зі ст. 43. Закону України “Про зайнятість населення” статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття” виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Частиною 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 названого Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З викладеного слідує, що відповідальність застрахованої особи настає лише у випадку несвоєчасного подання нею інформації про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг або умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними, щодо неповідомлення про існування таких обставин.
Суд погоджується з доводами позивача і поясненнями третьої особи ОСОБА_2, що з боку останнього не було допущено зловживань чи несвоєчасного повідомлення про обставини, які впливають на отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. Так, рішення про визнання відмови УПФУ в м. Чернівцях в призначенні йому пенсії протиправною вступило в законну силу після реєстрації ОСОБА_2 на обліку як безробітного в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості, а від послуг служби зайнятості він відмовився 28.07.2015 р., тобто протягом двох робочих днів з дня перерахування на його рахунок першої суми пенсії (25.07.2015 р., субота).
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно з п. 8 частини 2 статті 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України). Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Відповідно до положень ст. 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування” Пенсійний фонд його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг призначення (перерахунок) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 ЦК України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Терміном “шкода” позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого в результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище (наступне). Відповідальність за заподіяну протиправною поведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.
Судом встановлено, що на момент звернення гр. ОСОБА_2 до позивача із заявою про надання статусу безробітного підстав у останнього для відмови у наданні третій особі такого статусу не було, оскільки на той час гр. ОСОБА_2 пенсії не отримував.
У той же час, допомога по безробіттю у період після призначення пенсії (30.09.2014 р.) - з 16.12.2014 р. по 27.07.2015 р., була виплачена гр. ОСОБА_7 всупереч вимогам Закону України “Про зайнятість населення” через неправомірні дії відповідача, незаконність яких встановлена в процесі розгляду адміністративної справи № 725/7597/14-а. Встановлений судом у цій справі факт незаконної відмови відповідачем у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 є преюдиційним в силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України і не потребує окремого доказування в даній справі, отже, протиправна поведінка відповідача знайшла своє підтвердження в ході розгляду даної справи.
Унаслідок неправомірних дій відповідача третя особа ОСОБА_2 своєчасно не отримав пенсійне забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 міський центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим було завдано майнової шкоди міському центру зайнятості.
При цьому, саме внаслідок протиправної відмови органу Пенсійного фонду третя особа був вимушений залишатися на обліку в центрі зайнятості, що свідчить про наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу.
Наведеним спростовуються заперечення відповідача проти позовних вимог позивача. Також суд відхиляє доводи ГУ ПФУ в Чернівецькій області, що у безпідставному наданні статусу безробітного і незаконному отриманні допомоги по безробіттю винен сам гр. ОСОБА_2, який при наявності судової справи щодо призначення йому пенсії звернувся в службу зайнятості та не повідомив позивача про вирішення адміністративної справи на його користь.
Як установлено судом і зазначалося вище, незаконність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії установлена в судовому порядку. На запитання суду про те, коли відповідач повідомив третю особу про призначення йому пенсій, представник відповідача пояснив, що таке повідомлення ОСОБА_2 не направлялося. Отже, відповідачем було порушено приписи п. 11 ч. 2 ст. 64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, чинній станом на день призначення пенсії ОСОБА_2К.), відповідно до якого виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду.
Тому суд вважає, що відмовившись від послуг служби зайнятості 28.07.2015 р., а не одразу після набрання законної сили постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 р. у справі № 725/7597/14-а, ОСОБА_2 діяв правомірно, оскільки, за його поясненням, копії даної постанови він не отримав, його не було повідомлено органом Пенсійного фонду про призначення пенсії, а першу виплату пенсій на рахунок він отримав лише 25.07.2015 р.
Неспроможними також є доводи відповідача, що він не є роботодавцем у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття”, тому не несе відповідальності за нарахування та виплату допомоги по безробіттю. Так, предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, а не покладення відповідальності за безпідставну виплату допомоги по безробіттю на роботодавця в порядку ст. 35 названого Закону.
Отже, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що саме внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2, що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, відповідач завдав матеріальної шкоди (збитків) ОСОБА_1 міському центру зайнятості у розмірі отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі 34467,15 грн., між якою (шкодою) і неправомірними діями відповідача є причинний зв'язок. При цьому, відсутності своєї вини у заподіянні шкоди позивачеві відповідач не довів.
За приписами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормою ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір” і позивач, і відповідач звільнені від сплати судового збору, тому судовий збір не стягується до Державного бюджету ні з одної із сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, вул. Оренбурзька, 7А, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 міського центру зайнятості (58032, м. Чернівці, вул. Воробкевича, 37, код ЄДРПОУ 21415538, рахунок 37178032000051 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135) 34467,15 грн. матеріальної шкоди, завданої виплатою допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_2
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
У судовому засіданні 14.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 18 грудня 2017 року.
Суддя Т.І. Ковальчук