Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2017 р.Справа № 922/4327/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс", м. Харків
про стягнення 51422,47 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
У грудні 2016 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" (відповідач) про стягнення орендної плати та нарахованої на неї пені.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 6392 від 23.02.2017 р.), позивач просив стягнути з відповідача 42621,64 грн. заборгованості по орендній платі за період з 28.09.2015 р. по 31.01.2017 р. та 8800,83 грн. пені за період з 06.11.2015 р. по 14.02.2017 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. у справі № 922/4327/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42621,64 грн. заборгованості по орендній платі. В частині позовних вимог про стягнення пені позов залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39922,00 грн. основної заборгованості по орендній платі та 5085,62 грн. пені. В іншій частині позовних відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 р. касаційна скарга Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволена частково. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. та рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. у справі № 922/4327/16 скасовані. Справа № 922/4327/16 передана на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При цьому Вищий господарський суд України у постанові від 02.10.2017 р. вказував, що висновки попередніх судових інстанцій щодо припинення договору оренди з 12.10.2015 р. та можливості застосування до регулювання правовідносин між сторонами у період з 28.09.2015 р. по 31.01.2017 р. його положень, є такими, що суперечать один одному. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема: надати належну правову оцінку дії договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1752 від 12.04.2000 р. у часі та вирішити питання про наявність у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача 42621,64 грн. боргу по орендній платі та 8800,83 грн. пені, з огляду на підстави заявленого позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2017 р. справу було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.11.2017 р. о 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2017 р. розгляд справи було відкладено на 29.11.2017 р. о 11:30.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 29.11.2017 р. за вх. № 39905, надав письмові пояснення по справі з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. У наданих письмових поясненнях представник позивача вказував, що згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1752 від 12.04.2000 р. нежитлове приміщення, загальною площею 54,4 кв.м. по вул. Сумській, 5, літ. "Ап" передано в орендне користування ТОВ фірма "Елекс". Додатковою угодою № 17 до договору строк дії договору оренди було продовжено до 12.10.2015 р. В порядку передбаченому ст.ст. 17, 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір не припинявся. Остання оцінка вартості орендованих приміщень проводилась станом на 28.05.2012 р., висновки про вартість об'єкту оцінки затверджені наказом управління від 08.06.2012 р. № 1890.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2017 р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2017 р. о 11:30.
В призначене судове засідання 11.12.2017 р. представники сторін не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі були надіслані відповідачу за адресою його місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61124, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 178, але не були ним отримані та повернуті Укрпоштою до суду з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.
У підпункті 3.9.1. пункту 3 Постанови Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом України було роз'яснено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
12 квітня 2000 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини №№ I, Iа, Iб загальною площею 54,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, літ "Ап".
Як вбачається з матеріалів справи, до вказаного договору оренди сторонами неодноразово вносились зміни щодо продовження строку його дії та розміру орендної плати, які оформлювались відповідними додатковими угодами.
Додатковою угодою № 16 від 11.10.2013 р. договір № 1752 від 12.04.2000 р. було викладено в новій редакції.
Відповідно до п.п. 3.2., 3,5 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова та пропорції її розміру, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 566/11 від 23.12.2011 р. Базова орендна плата становить за жовтень 2013 року - 1476,45 грн. Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.
Згідно п. 3.4 договору № 1752 від 12.04.2000 р. (в редакції додаткової угоди №16 від 11.10.2013 р.) нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору у відповідності до п.10.6. договору.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати), що закріплено в п. 3.10 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.).
Згідно з п. 3.11. договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.) у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.
У п. 10.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.) сторони визначили, що цей договір дії з 12.10.2013 р. по 12.10.2015 р.
В той же час, сторони передбачили та виклали у п. 10.5. договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.), що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. У разі якщо на момент подовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди.
Згідно п. 10.6. договору оренди (в редакції додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.), дія договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
У п. 10.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди № 17 від 27.10.2014 р.) сторонами було зазначено строк дії договору: з 12.10.2014 р. по 12.10.2015 р.
Згідно позову ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди станом на 14 лютого 2017 року у останнього утворилася заборгованість перед позивачем з орендної плати в розмірі 42621,61 грн. Листом № 2924 від 15.03.2016 р. позивач, у зв'язку з порушенням орендарем суттєвих умов договору, повідомив відповідача про намір припинити договір оренди №1752 від 12.04.2000 р. та передати орендовані приміщення представнику Управління за актом приймання-передачі. Однак, відповідач вимоги позивача не виконав, орендоване приміщення не звільнив та не передав його позивачу по акту приймання-передачі, заборгованість не сплатив, що на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Під час нового розгляду справи позивачем був наданий до суду розрахунок суми заборгованості по орендній платі станом на 27.10.2017 р. відповідно до якого за період з 29.09.2015 р. по 30.09.2017 р. заборгованість відповідача по орендній платі становить 65279,74 грн., а по пені 18119,66 грн.
Однак, суд зазначає, що за вих. № 7953 від 17.05.2017 р. позивачем було повідомлено юридичний департамент ХМР, що відповідач не здійснює оплату за користування майном з грудня 2015 року та має заборгованість по орендній платі до міського бюджету лише з листопада 2015 року.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як зазначено в ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідний припис закріплено і в ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма також міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За приписами ст. 795 Цивільного кодексу України договір найму припиняється з моменту повернення наймачем предмету договору найму, що оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актами прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 12 квітня 2000 року, 12 жовтня 2011 року, 12 жовтня 2013 року.
Пунктом 10.1. договору оренди, в редакції додаткової угоди №17 від 27 жовтня 2014 року, сторони погодили строк дії договору, а саме з 12 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2015 року.
Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.
Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Відповідно до п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. N 629 оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.
Таким чином, чинним законодавством встановлено обов'язкову умову як підставу для поновлення договору оренди державного та комунального майна, проведення переоцінки об'єкта оренди остання оцінка якого є застарілою, тобто такою, що зроблена більш як три роки тому.
Як встановлено судом, попередня оцінка майна, орендованого майна за договором оренди, була проведена 28.05.2012 р. (перед укладенням сторонами додаткової угоди № 16 від 11.10.2013 р.), тобто більше ніж за три роки до моменту припинення дії договору (12.10.2015 р.).
Враховуючи викладене, необхідною передумовою для продовження дії такого договору оренди, в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди є проведення нової оцінки орендованого майна з метою визначення нового розміру орендної плати, що є істотною умовою договору. Тобто, не може автоматично продовжуватись той договір (на тих самих умовах), істотна умова якого є фактично не визначеною.
Пунктом 1 частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.
Дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.6. договору оренди).
Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1752 від 12 квітня 2000 року припинив свою дію 12.10.2015 р.
Відповідно до пункту 2.4. договору оренди, обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
У відповідності до пункту 2.3. договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
З урахуванням умов договору, після закінчення договору, тобто з 13.10.2015 року, на орендодавця був покладений обов'язок по складанню з орендарем акту приймання-передачі майна, що свідчитиме про фактичне передання майна за договором.
Згідно листа № б/н від 13.07.2017 р. відповідач просив позивача скласти акт приймання-передачі приміщення за договором оренди нежитлового приміщення та надати йому вказаний акт.
Проте, позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення ним дій щодо складання акта-приймання-передачі та його передачі відповідачу.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що укладений сторонами договір оренди припинив свою дію з 12.10.2015 р., у зв'язку з чим зобов'язання між сторонами за договором оренди є припиненими, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу орендної плати та пені згідно з умовами договору після припинення дії договору.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення позивача № 7953 від 17.05.2017 р. щодо наявності заборгованості відповідача по орендній платі лише з листопада 2015 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 42621,64 грн. заборгованості по орендній платі за період з 28.09.2015 р. по 31.01.2017 р. та 8800,83 грн. пені за період з 06.11.2015 р. по 14.02.2017 р. є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 18.12.2017 р.
Суддя ОСОБА_1