79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.2017р. Справа № 914/2244/17
Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,
до відповідача: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1, м.Львів,
про стягнення 562 847,33 грн.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 про стягнення 562 847,33 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він на виконання умов договору № 2362/14-БО(Т)-21 купівлі - продажу природного газу передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1 701 036,47грн, за який відповідач повинен був здійснювати розрахунок до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, в зв'язку із чим в нього виникла заборгованість по оплаті за отриманий згідно договору газ в сумі 230 975,45 грн.
За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 104 093,48 грн, 3% річних в сумі 22736,62грн, та інфляційні витрати в сумі 205 041,78грн.
Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 01.11.2017 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 23.11.2017року.
В судовому засіданні 23.11.2017р. розгляд справи відкладався на 06.12.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.
05.12.2017р. позивач подав через канцелярію суду письмову заяву в підтвердження того, що у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.
В судовому засіданні 06.12.2017р. розгляд справи відкладався на 14.12.2017р. у зв'язку із неявкою представників сторін.
07.12.2017р. позивач подав через канцелярію суду витяг операцій по рахунку за договором №2362/14-БО(Т)-21 в підтвердження того, що відповідачем здійснено тільки часткові розрахунки за отриманий газ.
В судове засідання 14.12.2017р. з'явився представник відповідача, подав заяву про застосування строку позовної давності до частини позовних вимог, а саме щодо стягнення 3% річних в сумі 6 245,29 грн за період з 15.02.2014р. до 20.07.2014р., інфляційних втрат в сумі 56 258,64грн. за період з 15.02.2014р. до 31.07.2014р., та пені в сумі 104093,48 грн за період з 15.02.2014р. до 14.07.2015р.
В цій частині позовних вимог просить суд в позові відмовити.
Позивач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
20 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 2362/14-БО(Т)-21 купівлі - продажу природного газу за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.
Відповідно до п.11 договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Планові обсяги газу, який мав поставлятися за даним договором сторони погодили в п. 2.1 договору.
Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 3 340,75 грн.
Додатковою угодою від 06.06.2014р. №2 сторони внесли зміни до п. 2.1 та п. 5.2 договору .
Зокрема сторони визначили, що за період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. продавець повинен поставити газ обсягом до 451,485 тис.куб.м.
Також сторони встановили, що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 5 264,88 грн.
Додатковою угодою від 22.12.2014р. №3 сторони зменшили обсяги газу який мав бути поставлений до 311,481 тис.куб.м. та встановли що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 6405,82 грн.
Згідно додаткової угоди від 26.12.2014р. №4, сторони визначили, що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 6 682,44 грн, а згідно додаткової угоди від 26.12.2014р. №5 сторони погодили, що з 01.12.2014р. ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 7 661,64 грн.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору за період з січня по квітень 2014 року та жовтня -грудня 2014р. позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 701 036,47 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу (а.с.47-53).
Відповідно до п.6.1 договору, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягм місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, оплачував отриманий природний газ несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 230 975,45грн за поставлений в грудні 2014 року газ, що зокрема підтверджується витягом щодо оперецій по рахунку за договором №2362/14-БО(Т)-21 (а.с. 69-70).
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 230 975,45 грн.
Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 104 093,48 грн, 3% річних в сумі 22736,62грн, та інфляційні витрати в сумі 205 041,78грн.
Представником відповідача в судовому засіданні 14.12.2017р. подано заяву про застосування строку позовної давності до частини позовних вимог, а саме щодо стягнення 3% річних в сумі 6 245,29 грн за період з 15.02.2014р. до 20.07.2014р., інфляційних втрат в сумі 56 258,64грн. за період з 15.02.2014р. до 31.07.2014р., та пені в сумі 104093,48 грн за період з 15.02.2014р. до 14.07.2015р. В цій частині позовних вимог відповідач просить суд відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності позивачем.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п.3.4 та п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно із п. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 01.11.2017р. В той же час, згідно поштової відмітки на конверті, яким позовна заява з додатками була скерована до суду, вона була здана на поштове відділення 26.10.2017р.
Відповідно до положень п.4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Таким чином позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 про стягнення 562 847,33 грн була подана до суду 26.10.2017р.
Як вбачається з долучених до справи розрахунків позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 104 093,48 грн за наступні періоди:
• у розмірі 15912,68 грн., нарахована за період з 15.02.2014 по 24.06.2014;
• у розмірі 10608,20 грн., нарахована за період з 15.03.2014 по 24.06.2014;
• у розмірі 7746,24 грн., нарахована за період з 15.04.2014 по 20.07.2014;
• у розмірі 1627,63 грн., нарахована за період з 15.05.2014 по 20.07.2014;
• у розмірі 5354,86 грн., нарахована за період з 15.11.2014 по 28.12.2014;
• у розмірі 2030,88 грн., нарахована за період з 15.12.2014 по 28.12.2014;
• у розмірі 60812,99 грн., нарахована за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.
Таким чином позивачем пропущено річний строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені в сумі 104093,48 грн.
Нарахування 3% річних здійснено позивачем за наступні періоди:
• у розмірі 2932,87 грн., нарахованих за період з 15.02.2014 по 24.06.2014;
• у розмірі 1852,81 грн., нарахованих за період з 15.03.2014 по 24.06.2014;
• у розмірі 1207,37 грн., нарахованих за період з 15.04.2014 по 20.07.2014;
• у розмірі 252,24 грн., нарахованих за період з 15.05.2014 по 20.07.2014;
• у розмірі 573,74 грн, нарахованих за період з 15.11.2014 по 28.12.2014;
• у розмірі 217,59 грн, нарахованих за період з 15.12.2014 по 28.12.2014;
• у розмірі 15700,00 грн, нарахованих за період з 15.01.2015 по 21.04.2017;
З наведеного вбачається, що позивачем пропущено 3-х річний строк позовної давності, що вимог про стягнення 3% річних на загальну суму 6 245,29 грн., нарахованих за період 15.02.2014р. по 20.07.2014р.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних нарахованих за період з 15.11.2014р. по 21.04.2017р. в сумі 16 491,33грн то в даному випадку позивачем не пропущено 3-х річний строк позовної давності.
Окрім того, як вбачається із долучених позивачем розрахунків, ним пропущено 3-х річний строк позовної давності, щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 56 258,64 грн. нарахованих за наступні періоди:
• у розмірі 29315,68 грн., нарахованих за період з 15.02.2014 по 30.06.2014р.;
• у розмірі 18338,16 грн., нарахованих за період з 15.03.2014 по 30.06.2014р.;
• у розмірі 7961,71 грн., нарахованих за період з 15.04.2014 по 31.07.2014р.;
• у розмірі 643,09 грн., нарахованих за період з 15.05.2014 по 31.07.2014р.;
В той же час вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 759,39 грн., нараховані за період з 15.11.2014 по 31.12.2014р., та в розмірі 144 023,75грн нараховані за період з 15.01.2015р. по 28.02.2017р. заявлена в межах строків позовної давності.
Відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 396 249,92 грн з яких: 230 975,45 грн основний борг, 16 491,33 грн 3% річних, та 148 783,14 грн інфляційних втрат.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності щодо заявлення вимоги про їх стягнення.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 943,96 грн.
Керуючись ст. ст.28, 33, 35 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 (79010, м.Львів, вул. вул. Пекарська,50, код ЄДРПОУ 00492990) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) - 230 975,45 грн основного боргу, 16 491,33 грн 3% річних, 148 783,14 грн інфляційних втрат та 5 943,96 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.12.2017р.
Суддя Запотічняк О.Д.