79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/2303/17
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
За позовом: Приватного підприємства "Глобус-Транс", м.Луцьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Львівської області, м.Львів, смт.Рудне
про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 29136,79 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватним підприємством „Глобус-Транс", м.Луцьк до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт.Рудне Львівської області про стягнення заборгованості за виконане перевезення в сумі 29136,79грн.
Ухвалою суду від 08.11.2017р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
21.11.2017р. за вх.№39437/17 позивач при супровідному листі подав письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору, довідку про стан заборгованості та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.
Ухвалою суду від 22.11.2017р. відкладено розгляд справи 11.12.2017р.
08.12.2017р. за вх..№42009/17 від позивача при супровідному листі подано нотаріально засвідчені переклади CMR, які в копіях долучені до матеріалів справи. Дані документи судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 11.12.2017р. не забезпечив. У клопотанні від 14.11.2017р., надісланому при супровідному листі від 14.11.2017р. (вх..№39439/17 від 21.11.2017р.), просив суд розглядати справу без участі представника позивача.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 11.12.2017р. не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не подав, поважності причин неявки суду не повідомив.
Ухвала суду від 22.11.2017р. про відкладення розгляду справи, направлена на адреси позивача та відповідача зазначені у позовній заяві, отримані останніми, про що свідчать повідомлення про вручення вх..№40596/17 від 29.11.2017р. та вх.№41201/17 від 04.12.2017р.
За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідач із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив:
31 липня 2017 року між Приватним підприємством «Глобус-Транс» і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було підписано Договір - Заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №400/07 .
Відповідно до умов договору - заявки ПП «Глобус-Гранс» зобов'язувався надати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 автотранспортні послуги на перевезення вантажу при досягненні згоди по всіх викладених в ній обов'язкових пунктах, до яких відноситься: точна дата і час надання автотранспортного засобу під завантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), адреса місць завантаження і розвантаження, відправник і отримувач вантажу, умови оплати, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, а також ніші умови.
На підставі і на умовах даної Заявки ПП "Глобус - Транс" надало ФОП ОСОБА_2 наступні послуги:
з 02.08.2017р. по 07.08.2017р. було здійснено перевезення вантажу. (1000кг., запчастини до бетононасовів) за маршутом, city Krefeld (Республіка Німеччина) - city Alpen (Республіка Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна), що стверджується відмітками в СMR.
Вартість перевезення 950 Євро курсу НБУ на день вивантаження автомобіля (07.08.2017р. 1 Євро = 30.670345грн .), становить 29 136,79грн.
Розрахунок за виконану роботу повинен був здійснений на протязі 10 - днів.
Необхідні для оплати документи (Договір-заявка, Рахунок, Акт виконаних робіт, CMR - 2шт, надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією 23.08.2017р. (фіскальний чек №3531 з списком №450 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих додано до матеріалів справи) і отримані Відповідачем 28.08.2017р. ( витяг з сайту Укрпошти додано до матеріалів справи).
Позивач вважає, що загальна сума, заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПП «Глобус - Транс» за надані послуги становить 29 136,79 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір-заявка №400/17 на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Зворотнього матеріали справи не містять.
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Кабінетом Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 07.08.2017р., позивачем в період з 02.08.2017р. по 07.08.2017р. в повному обсязі були виконані зобов'язання по перевезенню вантажу.
Вартість перевезення вантажу становить 950 Євро, що станом на день вивантаження вантажу 07.08.2017р. по курсу НБУ еквівалентно 29136,79 грн.
Необхідні для оплати документи (рахунок-фактура №1628 від 07.08.2017р. на суму 29136,79 грн., акт надання послуг №1511 від 07.08.2017р. на суму 29136,79 грн., податкова накладна №6 від 07.08.2017р. на суму 29136,79 грн., CMR б/н від 07.08.2017р.) були надіслані відповідачу 23.08.2017р. і отримані ним 28.08.2017р. (докази наявні в матеріалах справи).
Згідно умов договору-заявки №400/07 від 31.07.2017р. на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідач повинен був здійснити оплату за отримані послуги протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів, проте оплати в повному обсязі здійснено не було.
Приписами статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
При цьому, згідно вимог статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих йому послуг по перевезенню вантажу не виконав.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору-заявці №400/07 на транспортно-експедиційне обслуговування від 31.07.2017р. становить 29136,79 грн., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з нього.
Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.
При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості предявлених позовних вимог в цій частині належними та допустимими доказами.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Глобус-Транс" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Захарова, буд. 7-В, ідентифікаційний код 38527379) 29136,79 грн. заборгованості та 1 600,00грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.12.2017
Суддя Кітаєва С.Б.