Кіровоградської області
12 грудня 2017 рокуСправа № 912/3380/17
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3380/17
за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області
до відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Лікарівка-2"
про стягнення 22 177,50 грн.
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_2 , довіреність № 5/12/23/1 від 04.01.17 ;
від відповідача - ОСОБА_3 , довіреність № б/н від 01.12.17 ;
Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Лікарівка-2" про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що розташована за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Запорізька (Чапаєва), 30-а, загальною площею 564,30 кв. м. у сумі 22177 грн 50 коп, а також сплачений судовий збір.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що земельна ділянка використовується відповідачем без належного оформлення документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, що призводить до неодержання доходів в бюджет Олександрійської міської ради у зв'язку із тимчасовим невикористанням земельної ділянки власником.
Ухвалою від 17.11.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11:00 год 07.12.17.
У судовому засіданні 07.12.17 оголошувалась перерва до 14:00 год 12.12.17 в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.12.17 приймали участь представники сторін.
Представником позивача подано заяву № 475/23-16 від 11.12.17 про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, мотивовану тим, що під час розгляду справи було встановлено, що ДСП "Лікарівка-2" не використовує земельну ділянку, вказану у позовній заяві, оскільки не є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Олександрія, вул. Запорізька, 30-а, а тому ДСП "Лікарівка-2" не є належним відповідачем у даній справі. З огляду на те, що Олександрійська міська рада не має матеріально - правових вимог до відповідача, позивач вважає що на момент розгляду справи між сторонами відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Однак у судовому засіданні 12.12.17 представником позивача не надано згоди на заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Також позивачем 12.12.17 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 100,00 грн. Однак наступною заявою від 12.12.17 представником позивача відкликано заяву про зменшення позовних вимог у даній справі.
Відповідно, господарський суд розглядає позов у первісній редакції до відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Лікарівка-2".
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві від 05.12.17, зазначивши, зокрема, що право власності відповідача на об'єкт нерухомого майна за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Запорізька (Чапаєва), 30-а, припинено, а тому починаючи з 19.09.2005 ДСП "Лікарівка-2" земельну ділянку за вказаною адресою не використовує та відповідно не має обов'язку сплачувати на користь Олександрійської міської ради плату за користування цією земельною ділянкою.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Лікарівка-2" про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що розташована за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Запорізька (Чапаєва), 30-а, загальною площею 564,30 кв. м. у сумі 22177 грн 50 коп, а також сплачений судовий збір.
Відповідач вимоги позивача заперечив повністю, в обгрунтування своїх заперечень зазначив таке.
Згідно архівної довідки КП "Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 1336 від 28.12.15 станом на 01.01.13 ДСП "Лікарівка-2" на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2000 р. на праві власності належить нежитлове приміщення магазину за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Запорізька (Чапаєва), буд. 30-а. Зазначене нерухоме майно розташовано на земельній ділянці 564,3 м. кв.
В той же час, 01.09.2005 р. між Дочірнім підприємством "Лікарівка-2" та Закритим підприємством "Агроавтосервіс" 01.09.2005 укладено договір про передачу у безоплатне володіння нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2805.
За умовами п. п. 1, 3 цього Договору ДСП "Лікарівка-2" передає безоплатно у власність ЗАТ "Агроавтосервіс" належний ДСП "Лікарівка-2" на праві власності об'єкт - будівлю магазину нежитловою площею 189,1 м. кв. з надвірними будівлями - підвал, сарай, сарай, прибудова, навіс, огорожа, мощення, позначені на плані літерами відповідно: "п/д", "В", "Б", "Г", "Н", "№", "І", що знаходиться в м. Олександрії по вул. Чапаєва, 30-а. Право власності на об'єкт у ЗАТ "Агроавтосервіс" виникло з моменту підписання даного Договору сторонами та його державної реєстрації.
Витягом з Державного реєстру правочинів № 1426514 підтверджено факт проведення 01.09.15 приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 державної реєстрації договору про передачу у безоплатне володіння нерухомого майна від 01.09.2005 р. за реєстровим № 2805.
На час вчинення цього правочину державна реєстрація на нерухоме майно проводилась на підставі та у порядку, встановленому тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затв. наказом МЮУ № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, втратило чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14.12.12 № 1844/5).
19.09.2005 Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації проведена державна реєстрація права власності за ЗАТ "Агроавтосервіс" будівлі магазину нежитловою площею 189,1 м. кв. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: м. Олександрія, вул. Чапаєва, 30-а, про що за встановленою формою на договорі про передачу у безоплатне володіння нерухомого майна від 01.09.2005 р. під реєстровим № 2805 бюро технічної інвентаризації зроблена відмітка (штамп) про державну реєстрацію.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ст. 290 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Ст. 287.6. Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас, відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби ц право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, саме особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Пунктами 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття.
Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісії оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Як встановлено матеріалами справи, а також підтверджено сторонами, 19.09.2005 Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації проведена державна реєстрація права власності за ЗАТ "Агроавтосервіс" будівлі магазину нежитловою площею 189,1 м.кв. з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: м. Олександрія, вул. Чапаєва, 30-а, про що за встановленою формою на договорі про передачу у безоплатне володіння нерухомого майна від 01.09.2005 р. під реєстровим № 2805 бюро технічної інвентаризації зроблена відмітка (штамп) про державну реєстрацію.
Отримавши право власності на вищевказане нерухоме майно, саме ЗАТ "Агроавтосервіс" набув право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, та мав відповідним чином оформити таке право, уклавши договір оренди земельної ділянки з Олександрійською міською радою.
Як зазначено вище для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку відсутні такі необхідні елементи, як протиправна поведінка ДСП "Лікарівка-2", вина ДСП "Лікарівка-2" та причинно-наслідковий зв'язок.
Господарський суд враховує, що збитки мають відшкодовуватись саме особою, яка їх завдала, проте, ДСП "Лікарівка-2" не є такою особою, та відповідно не може нести відповідальність за збитки, завдані іншою особою.
За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 22 177,50 грн. збитків з ДСП "Лікарівка-2".
В той же час господарський суд відхиляє клопотання позивача про припинення провадження у даній справі з огляду на таке.
Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Відповідно, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у даній справі, оскільки у даному випадку предмет спору між позивачем та відповідачем був відсутній ще до порушення провадження у справі та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 18.12.2017.
Суддя Т. В. Макаренко