33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 грудня 2017 року Справа № 918/552/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Дужич С.П. ,
судді Мамченко Ю.А.
при секретарі судового засідання Левчук І.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15 (суддя Марач В.В.)
за позовом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
про визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 22.03.2017р.);
відповідача - ОСОБА_5 (довіреність №4 від 04.12.2017р.); ОСОБА_6 (довіреність №04 від 04.03.2017 р.);
третіх осіб - не з"явились
В травні 2015 року Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" про визнання недійсним з моменту підписання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу від 07.03.2013р., укладеного між сторонами, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за №171.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.06.2015р. (суддя Романюк Р.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. (судді: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Василишин А.Р.), в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015р. у справі №918/552/15 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. у справі №918/552/15 та рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України звернув увагу на наступне:
«Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015р. скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. та рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2015р. у справі №918/276/14, в яких надана оцінка щодо законності рішення загальних зборів учасників TOB "Агробуд-Рівне", оформленого протоколом №1/13. У постанові касаційної інстанції від 02.12.2015р. зазначено про те, що місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не дослідили процедурні питання щодо проведення спірних зборів, зокрема, хто приймає рішення про скликання загальних зборів учасників товариства, який порядок скликання, повідомлення учасників та проведення загальних зборів учасників товариства. Тобто, судами не встановлено та не перевірено, яким чином учасників товариства повідомлено про скликання загальних зборів, чи відповідає таке повідомлення встановленому порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства та дотримання цього порядку, з урахуванням можливої наявності особистих інтересів посадових осіб. Разом з тим, участь у загальних зборах товариства є правом його учасників та, водночас, одним із способом реалізації права на участь в управлінні справами товариства, визначеного ст.10 Закону України "Про господарські товариства", оскільки саме загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю є вищим його органом, відповідно до ч.1 ст.58 вказаного Закону.
Крім того, Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд" у касаційній скарзі зауважила про те, що придбання частки позивача в статутному капіталі відповідача згідно договору купівлі-продажу від 07.03.2013р. без наявності згоди власника на відчуження такої частки - рішення вищого органу управління асоціації "Рівнеагробуд", яке, відповідно до ст.35 ГПК України, обов'язкове, є порушенням вимог ч.3 ст.123 ГК України, про що зазначено у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. у справі №817/1067/14, залишеній без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015р.
Разом з тим, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору, господарські суди першої й апеляційної інстанцій вищевикладеного не врахували».
За результатом нового розгляду справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15 задоволено позов Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору (т.3, арк.справи 97-105).
Визнано недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу частки статутного капіталу від 07.03.2013р., укладений між Рівненською обласною асоціацією по сільському будівництву "Рівнеагробуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне", посвідчений 07.03.2014р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №171. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" 1218,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.3, арк.справи 120-126).
В скарзі апелянт зазначає, що застосування господарським судом Рівненської області норми ч.3 ст.123 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки установчими документами позивача, зокрема Статутом Асоціації “Рівнеагробуд” визначено, що питання про продаж майна Асоціації, а в даному випадку - про продаж частки Асоціації «Рівнеагробуд» в статутному капіталі ТОВ «Агробуд-Рівне», відноситься до компетенції Правління Асоціації «Рівнеагробуд».
Частина 3 статті 123 Господарського кодексу України надає право Асоціації «Рівнеагробуд» бути учасником господарського товариства, в той же час, дана норма права не містить порядку реалізації прав Асоціації «Рівнеагробуд» як учасника господарського товариства ТОВ «Агробуд-Рівне» з приводу продажу належної Асоціації «Рівнеагробуд» частки у статутному капіталі ТОВ «Агробуд-Рівне».
Стверджує, що відчуження частки в статутному капіталі є відчуженням майнових прав належних Асоціації «Рівнеагробуд» у ТОВ «Агробуд-Рівне», а тому згідно ст.190 Цивільного кодексу України це є відчуженням майна.
Пунктом 4.4 Статуту Асоціації «Рівнеагробуд» передбачений статус майна Асоціації та порядок його відчуження. Так, зокрема, п.4.4.3 Статуту передбачено, що майно Асоціації, придбане Асоціацією в результаті господарської діяльності, належить Асоціації на праві власності. Таке майно та кошти використовуються, відчужуються за рішенням Правління Асоціації. Частиною 2 пункту 6.15.5. Статуту Асоціації «Рівнеагробуд» передбачено, що до компетенції Правління Асоціації «Рівнеагробуд» відноситься прийняття рішення, в.ч. про відчуження відносного майна, яке набуто Асоціацією самостійно в процесі господарської діяльності.
З огляду на зазначене вважає, що оскільки частка в статутному капіталі господарського товариства - ТОВ «Агробуд-Рівне» була набута Асоціацією «Рівнеагробуд» в результаті здійснення нею господарської діяльності, рішення Правління Асоціації «Рівнеагробуд», оформлене протоколом №8 від 04.03.2014р., щодо відчуження зазначеної частки, є правомірним та відноситься до компетенції Правління.
Таким чином, позивачем та відповідачем реалізовано їхні наміри щодо відчуження та придбання відповідно частки позивача у статутному капіталі відповідача, які зафіксовані як в рішеннях відповідача, так і в рішеннях правління позивача, шляхом вчинення двостороннього правочину, якому притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Апелянт також звертає увагу, що судом першої інстанції, всупереч ч.3 ст.35 ГПК України, не було враховано фактів, які мають преюдиціальне значення для даної справи, та були встановлені у справі №918/433/14 за позовом Спільного підприємства “Степанський агробуд” до Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агробуд-Рівне”, про визнання недійсним рішення Правління №8 від 04.03.2014р., а також у справі №918/680/15 за позовом Рівненської обласної асоціації «Рівнеагробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Агробуд-Рівне», що оформлені протоколом №1/13 від 07.03.2014р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне», також, не погоджується з позицією господарського суду Рівненської області, який в оскаржуваному рішенні вказав, що суд приймає обставини встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. у справі №817/1067/14, як такі, що не потребують повторного доказування.
Однак, згідно ч.3 ст.35 ГПК України, зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вказані Асоціацією «Рівнеагробуд», так і господарським судом Рівненської області, рішення адміністративних судів в справі містять обставини встановлені виключно щодо державних реєстраторів та Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, які не беруть участі у даній справі. Однак, саме до компетенції господарських судів, а не адміністративних, відноситься вирішення корпоративних спорів.
Відтак, саме господарськими судами, як в справі №918/433/14 (про визнання недійсним рішення правління Асоціації від 04.03.2014р.), так і в справах №918/276/12 та №918/680/15 (про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ “Агробуд-Рівне”, оформлені протоколом від 19.11.2014р.) встановлено преюдиційні факти, які виникли з корпоративних правовідносин, а відтак посилання позивача та господарського суду Рівненської області на порушення норми ст.123 Господарського кодексу України, яке ніби то підтверджено рішеннями адміністративних судів, є абсолютно безпідставними та необгрунтованими.
Крім цього, скаржник зазначає, що ОСОБА_8, як генеральний директор ТОВ «Агробуд-Рівне» (виконавчий орган товариства), не мав права та повноважень самостійно вирішувати питання про придбання ТОВ «Агробуд-Рівне» частки учасника Асоціації «Рівнеагробуд», а отже не мав відповідних прав та повноважень укладати спірний договір від імені ТОВ «Агробуд-Рівне».
ОСОБА_8, як генеральний директор ТОВ «Агробуд-Рівне» не був наділений повноваженнями на укладення правочину про придбання товариством частки учасника, а отже, відповідно до ст.237 Цивільного кодексу України, не може визнаватись представником ТОВ «Агробуд-Рівне» щодо укладення спірного договору.
Отже, будь-яких підстав визнавати спірний правочин в зв'язку з ніби то порушенням ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України в суду не було, оскільки ОСОБА_8 не був представником ТОВ «Агробуд-Рівне» при укладенні вказаного договору купівлі-продажу, оскільки орган (загальні збори учасників), до компетенції якого віднесено вирішення вказаного питання, не уповноважував генерального директора укладати та підписувати оскаржуваний правочин від імені ТОВ «Агробуд-Рівне».
Скаржник також вважає безпідставними посилання суду першої інстанції при розгляді даної справи на правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 09.03.2017р. у справі №910/12144/16 та від 04.10.2017р. у справі №910/2801/17, оскільки в зазначених справах, на відміну від справи №918/552/15, були досліджені зовсім інші обставини, які стосуються визнання недійсними договорів оренди та відступлення права вимоги.
На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017р. об 14:30 год.
Ухвалою суду від 06.12.2017р. розгляд справи відкладено на 14.12.2017р.
Перед судовим засіданням представник позивача подав письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх.№36195/17 від 14.12.2017р.).
В запереченнях зазначає, що 04 березня 2014 року було проведено засідання правління Асоціації «Рівнеагробуд» в складі 4 осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на якому прийняті рішення про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Рівне житлового будинку, про відчуження частки Асоціації «Рівнеагробуд» в статутному капіталі ТОВ «Агробуд-Рівне», про розгляд заяв мешканців квартир у будинку по вул.Соборній, 257 у м.Рівне, оформлені протоколом №8 від 04.03.2014р.
Проте, як вбачається із протоколу засідання Правління Асоціації «Рівнеагробуд» №8 від 04.03.2014 р., Правління Асоціації «Рівнеагробуд» не приймало рішення про продаж частки Асоціації «Рівнеагробуд» в статутному капіталі ТОВ «Агробуд-Рівне» саме для ТОВ «Агробуд- Рівне», але частка була продана ТОВ «Агробуд-Рівне», учасником якого на той момент була Асоціація «Рівнеагробуд», а також фізичні особи, в тому числі ОСОБА_3 (на той час член правління Асоціації «Рівнеагробуд») та ОСОБА_1 (особа, яка перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_8 тодішнім головою Асоціації «Рівнеагробуд» та генеральним директором ТОВ «Агробуд-Рівне»).
Підписуючи договір купівлі-продажу, який оскаржується у даній справі, сторони керувалися в тому числі вищезазначеним рішенням Правління Асоціації «Рівнеагробуд» від 04.03.2014 р., яке оформлене протоколом №8 від 04.03.2014р., яке також було оскаржене Асоціацією «Рівнеагробуд».
Також зазначає, що прийняття рішення про продаж частки у статутному капіталі господарського товариства має право приймати лише вищий орган управління Асоціації «Рівнеагробуд» - загальні збори учасників. Відповідні обставини встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. у справі №817/1067/14, залишеній без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015р., які відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для суду, про що зазначив також Вищий господарський суд України у постанові від 09.12.2015р., якою справу №918/552/15 було направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області. Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Відтак господарський суд, приймаючи до уваги вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції у даній справі, правомірно врахував обставини встановлені відносно позивача (Асоціація «Рівнеагробуд») постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. у справі №817/1067/14, як такі, що не потребують повторного доказування у даній справі.
Станом на 07.03.2014р. вищий орган управління Асоціації «Рівнеагробуд», загальні збори учасників, не приймали рішення про відчуження частки позивача в статутному капіталі ТОВ «Агробуд-Рівне» безпосередньо для ТОВ «Агробуд-Рівне». Тому суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що відповідне рішення було прийнято виконавчим органом позивача - Правлінням Асоціації «Рівнеагробуд» згідно протоколу №8 від 04.03.2014 р., оскільки Правління Асоціації «Рівнеагробуд» не приймало рішення про продаж частки Асоціації «Рівнеагробуд» в статутному капіталі ТОВ «Агробуд-Рівне» саме для ТОВ «Агробуд-Рівне».
З урахуванням викладеного вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок, що укладення спірного правочину про продаж частки у статутному капіталі без наявності згоди власника на відчуження такої частки рішення вищого органу управління Асоціації «Рівнеагробуд» є порушенням вимог ч.3 ст.123 ГК України.
Також вважає, що суд першої інстанції правильно не погодився з рішеннями господарських судів у справі №918/433/14 за позовом СП «Степанський агробуд» до Асоціації «Рівнеагробуд», за участю третьої особи - ТОВ «Агробуд-Рівне», про визнання недійсним рішення Правління №8 від 04.03.2014р. про те, що Правління Асоціації вправі розпоряджатися часткою Асоціації в ТОВ «Агробуд-Рівне».
Вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що спірний договір купівлі-продажу, всупереч вимогам ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України, було укладено від імені Асоціації «Рівнеагробуд» особою (ОСОБА_8М.), яка одночасно є представником (керівником) ТОВ «Агробуд-Рівне», а його син (ОСОБА_1С.) є засновником ТОВ «Агробуд-Рівне», тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи ОСОБА_8, який станом на момент укладення договору купівлі-продажу був головою Асоціацїі «Рівнеагробуд» та генеральним директором в ТОВ «Агробуд-Рівне», а його син ОСОБА_1 був учасником вказаного товариства. Таким чином, з огляду на норму ст. 238 ЦК України такі дії сторін оспорюваного договору законом не допускаються, а укладений договір підлягає визнанню недійсним за позовом однієї із сторін договору, якою є Асоціація «Рівнеагробуд».
На підставі викладеного просить суд відхилити апеляційну скаргу ТОВ «Агробуд-Рівне» як необгрунтовану, а рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15 залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.12.2017р. представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення господарського суду Волинської області від 17.10.2017 р. у справі №918/552/15 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просили його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 17.10.17р. у справі №918/552/15 є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Треті особи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб.
Розглядом матеріалів справи встановлено
04.03.2014р. проведено засідання Правління Асоціації "Рівнеагробуд" в складі 4 осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на якому прийняті рішення про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Рівне житлового будинку, про відчуження частки Асоціації "Рівнеагробуд" в статутному капіталі ТОВ "Агробуд-Рівне", про розгляд заяв мешканців квартир у будинку по вул.Соборній, 257 у м.Рівне, оформлені протоколом №8 від 04.03.2014р.
07 березня 2014 року відбулися Загальні збори учасників ТОВ "Агробуд-Рівне" оформлені протоколом №1/13, з наступним порядком денним:
І. Про обрання голови та секретаря зборів.
ІІ. Про вирішення питання про придбання ТОВ "Агробуд-Рівне" частки учасника Асоціації "Рівнеагробуд".
ІІІ. Про зміну складу учасників ТОВ "Агробуд-Рівне".
ІV. Про затвердження нової редакції статуту ТОВ "Агробуд-Рівне".
На вказаних загальних зборах були прийняті наступні рішення:
ОСОБА_11 головою зборів ОСОБА_3, секретарем - Новосада Є.С.
ІІ. 1. Затверджено рішення про придбання частки Асоціації в розмірі 99,64%, що складає 848549,00 грн. за ціною 848549,00 грн., товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне".
2. Уповноважено учасника товариства - ОСОБА_2 на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки від імені ТОВ "Агробуд-Рівне".
3. Зобов'язано генерального директора товариства видати довіреність ОСОБА_2 від товариства на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки з Асоціацією.
ІІІ. 1.Затверджено припинення участі Асоціації у товаристві, у зв'язку з відчуженням належної їй частки.
2. Затверджено зміну складу учасників товариства, у зв'язку із придбанням ТОВ "Агробуд-Рівне" частки в розмірі 99,64%, що складає 848549 грн. у статутному капіталі товариства.
3. Зобов'язано ТОВ "Агробуд-Рівне" реалізувати придбану частку у Асоціації іншим учасникам або третім особам протягом одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України.
4. Згідно із ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" протягом періоду володіння ТОВ "Агробуд-Рівне" часткою в статутному капіталі товариства, розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводиться без урахування частки, придбаної товариством.
5. У зв'язку із прийнятими рішеннями, затверджено перерахунок часток учасників в статутному капіталі ТОВ "Агробуд-Рівне" наступним чином: ОСОБА_1, частка в сумі 1000,00 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; ОСОБА_2 частка в сумі 1000,00 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; ОСОБА_3 частка в сумі 1000,00 грн., що становить 0,12% статутного капіталу; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" частка в сумі 848549,00 грн., що становить 99,64% статутного капіталу.
IV. Затверджено нову редакцію статуту товариства.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариств з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г-ж", "и-й" статті 41 цього Закону, належить вирішення питання про придбання товариством частки учасника.
07 березня 2014 року між Рівненською обласною асоціацією по сільському будівництву "Рівнеагробуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, згідно якого продавець передає у власність покупцю всю належну йому на праві власності частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне", що становить 99,64 відсотків статутного капіталу Товариства та дорівнює 848 549,00 грн., а покупець приймає її у власність та зобов'язується сплатити продавцю грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному договором (т.1, арк.справи 9, зворот).
Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву “Рівнеагробуд” відчужила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробуд-Рівне” всю належну їй частку статутного капіталу ТОВ “Агробуд- Рівне”, а саме у розмірі 99,64 %, що складає 848549,00 гривень (т.1, арк.справи 9).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений їх печатками.
07.03.2014р договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №171.
Передбачена п.2.1 договору, сума коштів була сплачена продавцю - Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву “Рівнеагробуд” у повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями №39 від 13 березня 2014 р. на суму 200 000грн., №40 від 17 березня 2014 р. на суму 200 000грн., №41 від 17 березня 2014 р. на суму 200 000грн., №42 від 18 березня 2014 р. на суму 175 000грн,. та №43 від 19 березня 2014 р. на суму 73 549 грн.(т.1, арк.справи 45, 46).
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору, вважаючи, що він укладений з порушенням норм чинного законодавства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст.53 Закону України "Про господарські товариства" та ст.147 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість придбання частки самим товариством.
З огляду на приписи ст.ст.655, 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути і майнові права.
Відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.4 ст.639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Як зазначалось вище, відповідно до договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, який посвідчений 07.03.2014р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №171, Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву “Рівнеагробуд” відчужила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробуд-Рівне” всю належну їй частку статутного капіталу ТОВ “Агробуд- Рівне”, а саме: у розмірі 99,64 %, що складає 848549,00 гривень.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про нотаріат", при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.
Як встановлено ст.44 Закону України "Про нотаріат" під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
Згідно ст.45 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Отже, з наведеного вбачається, що при посвідченні вказаного договору, нотаріусом встановлено особу учасників цивільних відносин, визначено обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, обсяг цивільної правоздатності та дієздатності, перевірено справжність підписів учасників правочинів.
Як встановлено в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015р. у справі №918/108/15, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 грудня 2015 року, за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробуд-Рівне”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву “Рівнеагробуд”, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ “Агробуд-Рівне”, оскаржуваний правочин укладений саме 07 березня 2014 року.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток.
Згідно п.2.1 даного Договору, продаж частки вчинено за 848 549,00 (вісімсот сорок вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять грн. 00 коп.) гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір виконаний його сторонами, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, які свідчать про сплату Товариством на розрахунковий рахунок Асоціації суми вартості її корпоративних прав у статутному капіталі відповідача у загальному розмірі 848 549грн., зокрема платіжними дорученнями від 13 березня 2014р. №39 ТзОВ “Агробуд- Рівне” перерахувало Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву “Рівнеагробуд” 200 000 грн, платіжним дорученням від 17 березня 2014 року № 40 - 200 000 грн, платіжним дорученням від 17 березня 2014 року № 41 - 200 000 грн., платіжним дорученням від 18 березня 2014 року № 42 - 175 000 грн., платіжним дорученням від 19 березня 2014 року №43 - 73 549 грн.
У вказаній постанові від 21 вересня 2015р. також зазначено, що не приймається до уваги посилання позивач на те, що бланк, на якому виготовлено оспорюваний договір згідно відомостей Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів обліковується як зіпсований, оскільки згідно залученого до матеріалів справи ОСОБА_7 з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів станом на 11 червня 2015р. бланк з номером ВТТ 323828 (серія та номер бланку на якому виготовлено оспорюваний правочин) обліковується за кодом витрачання "Інші договори".
Також, як встановлено у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 р. у справі №918/108/15 та знайшло своє підтвердження під час розгляду даної справи, корпоративні права у відповідного суб'єкта права набуваються, зокрема на підставі договору купівлі - продажу частки статутного капіталу господарського товариства, оформленого у встановленому законом порядку. У даному випадку має місце нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі 07 березня 2014 року, а відтак, корпоративні права скаржника є відчуженими станом на 07.03.2014р. (т.1, арк.справи 236).
Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення порядку скликання і проведення загальних зборів асоціації від 07.03.2014р., що на його думку призвело до укладання договору купівлі - продажу частки статутного капіталу ТОВ "Агробуд-Рівне" з порушенням вимог ст.123 Господарського кодексу України, ст.100 Цивільного кодексу України, ст.10, 53 Закону України “Про господарські товариства, а також відсутність згоди власника на відчуження такої частки - рішення вищого органу управління Асоціації “Рівнеагробуд” (загальних зборів учасників Асоціації “Рівнеагробуд”) з огляду на наступне.
Постановою Вищого господарського суду України 16.03.2016р. залишено в силі рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2015р. у справі №918/680/15, яким відмовлено у задоволенні позову Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів від 07.03.2014р., прийнятих по 2-4 питанням порядку денного, оформлених протоколом №1/13 від 07.03.2014р.
Відповідно до даного протоколу загальними зборами було затверджено рішення про придбання частки Асоціації в розмірі 99,64%, що складає 848 549,00 грн. за ціною 848 549,00 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне". Уповноважено учасника Товариства - ОСОБА_2 на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки від імені ТОВ "Агробуд-Рівне" та зобов'язано Генерального директора Товариства видати довіреність ОСОБА_2 від Товариства на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки з Асоціацією.
Даними судовими рішеннями було встановлено відсутність порушень щодо порядку скликання і проведення загальних зборів Асоціації від 07.03.2014р .
Щодо твердження позивача, що він не передав ТОВ “Агробуд Рівне” свою частку статутного капіталу, що складається із майнового вкладу, а саме нежитлового приміщення за адресою м. Рівне, вул.16 Липня, буд.10 вартістю 248549,00 грн., що належить асоціації на праві колективної власності, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки , розмір яких визначається установчими документами.
Відповідно до ст.144 Цивільного кодексу України передбачено, що Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.
З огляду на положення ст.50 Закону України “Про господарські товариства”, ст.144 Цивільного кодексу України, статутний капітал товариства складається із вкладів його учасників, а тому посилання позивача на те, що частка статутного капіталу складається із майнового вкладу не відповідає дійсності.
Як встановлено матеріалами справи, вказаний вище адміністративний будинок не був часткою позивача у статутному капіталі ТОВ “Агробуд-Рівне”, а був лише вкладом до статутного капіталу.
Таким чином, у ТОВ “Агробуд-Рівне” виникло право власності на дане майно, а у Асоціації “Рівнеагробуд” виникло право лише на частку у статутному капіталі ТОВ “Агробуд-Рівне”, яка засвідчує обсяг корпоративних прав позивача у ТОВ “Агробуд-Рівне”.
Щодо твердження суду першої інстанції, що спірний договір купівлі-продажу всупереч вимогам ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України, було укладено від імені Асоціації "Рівнеагробуд" особою (ОСОБА_8М.), яка одночасно є представником (керівником) ТОВ "Агробуд-Рівне", а його син (ОСОБА_1С.) є засновником ТОВ "Агробуд-Рівне", тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи - ОСОБА_8, який станом на момент укладення договору купівлі-продажу був головою Асоціацїі "Рівнеагробуд" та генеральним директором в ТОВ "Агробуд-Рівне", а його син ОСОБА_1 - учасником вказаного товариства, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Тобто, для встановлення обставини одночасного представництва, необхідно враховувати поняття представництва визначене ст.237 ЦК України, та відповідно встановити чи зобов'язаний був, або чи мав ОСОБА_8, як генеральний директор ТОВ «Агробуд-Рівне», право на вчинення правочину від ТОВ «Агробуд-Рівне» щодо укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.
За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.145 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Статтею 143 Цивільного кодексу України та статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який, зокрема, має містити відомості про склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень.
Так, відповідно до пункту 8.2. Статуту ТОВ «Агробуд-Рівне», учасники здійснюють свої права по управлінню через загальні збори, які являються вищим органом управління Товариством. До виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься зокрема вирішення питання про придбання товариством частки учасника (п.8.2.6. Статуту).
Згідно ч.4 ст.145 Цивільного кодексу України передбачено, що вирішення питання про придбання товариством частки учасника відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до абз.3 ч.4 ст.145 Цивільного кодексу України питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.
Враховуючи зазначене вище, ОСОБА_8, як генеральний директор ТОВ «Агробуд-Рівне» (виконавчий орган товариства), не мав права та повноважень самостійно вирішувати питання про придбання ТОВ «Агробуд-Рівне» частки учасника Асоціації «Рівнеагробуд», а отже не мав відповідних прав та повноважень укладати спірний договір від імені ТОВ «Агробуд-Рівне».
Тобто, ОСОБА_8, як генеральний директор ТОВ «Агробуд-Рівне» не був наділений повноваженнями на укладення правочину про придбання товариством частки учасника, а отже, відповідно до ст.237 ЦК України, не може визнаватись представником ТОВ «Агробуд-Рівне» щодо укладення спірного договору.
Тому, підстави для визнання спірного правочину в зв'язку з порушенням ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки ОСОБА_8 не був представником ТОВ «Агробуд-Рівне» при укладенні вказаного договору купівлі-продажу, оскільки орган (загальні збори учасників), до компетенції якого віднесено вирішення вказаного питання, не уповноважував генерального директора укладати та підписувати оскаржуваний правочин від імені ТОВ «Агробуд-Рівне».
Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09.12.2017р. у справі №918/552/15 зазначає:
«Так, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним спірного правочину у даній справі, суди попередніх інстанцій послались на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. та рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2015р. у справі №918/276/14 за позовом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до ТОВ "Агробуд-Рівне", якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача від 07.03.2014р.
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015р. скасовано вищезазначені постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2015р. та рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2015р. у справі №918/276/14, в яких надана оцінка щодо законності рішення загальних зборів учасників TOB "Агробуд-Рівне", оформленого протоколом №1/13. У постанові касаційної інстанції від 02.12.2015р. зазначено про те, що місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не дослідили процедурні питання щодо проведення спірних зборів, зокрема, хто приймає рішення про скликання загальних зборів учасників товариства, який порядок скликання, повідомлення учасників та проведення загальних зборів учасників товариства. тобто судами не встановлено та не перевірено, яким чином учасників товариства повідомлено про скликання загальних зборів, чи відповідає таке повідомлення встановленому порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства та дотримання цього порядку, з урахуванням можливої наявності особистих інтересів посадових осіб. Разом з тим, участь у загальних зборах товариства є правом його учасників та, водночас, одним із способом реалізації права на участь в управлінні справами товариства, визначеного ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", оскільки саме загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю є вищим його органом, відповідно до ч. 1 ст. 58 вказаного Закону».
Колегія суддів звертає увагу, що рішенням господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2016 року №918/276/14 відмовлено в задоволенні позову Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" до ТОВ "Агробуд-Рівне" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача від 7 березня 2014 року. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2016 року зазначене рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017р. у справі №918/276/14 залишено без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2016р.
У своїй постанові від 23.03.2017р. Вищий господарський суд України зазначив, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обізнаність позивача щодо скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача, оскільки позивач приймав у них участь, що свідчить про відсутність підстав для визнання рішення загальних зборів недійсним у зв'язку з порушенням порядку повідомлення позивача про проведення зборів та порушенням корпоративних прав позивача. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично мотивованого висновку про неможливість застосування до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів положень ст.238 Цивільного кодексу України, норми якої підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли на підставі правочинів. Судами обгрунтовано відхилено доводи позивача щодо особистої зацікавленості голови правління останнього під час прийняття рішення з огляду на припис ст.62 Конституції України.
Отже, зазначеною постановою у справі №918/276/14 встановлено факт правомірності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агробуд-Рівне" від 7 березня 2014 року, оформленого протоколом №1/13.
Також, Вищий господарський суд України у постанові від 09.12.2017р. у справі №918/552/15 зазначає:
«Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд" у касаційній скарзі зауважила про те, що придбання частки позивача в статутному капіталі відповідача згідно договору купівлі-продажу від 07.03.2013р. без наявності згоди власника на відчуження такої частки - рішення вищого органу управління асоціації "Рівнеагробуд", яке, відповідно до ст.35 ГПК України, обов'язкове, є порушенням вимог ч.3 ст.123 ГК України, про що зазначено у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. у справі №817/1067/14, залишеній без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року. Разом з тим, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору, господарські суди першої й апеляційної інстанцій вищевикладеного не врахували».
На це колегія суддів зазначає, що питання правомочності Правління Асоціації на прийняття рішення про відчуження частки Асоціації в статутному капіталі Товариства вирішувалось під час прийняття Вищим господарським судом України постанови від 20.08.2014р. у справі №918/433/14 за позовом Спільного підприємства "Степанський агробуд" до Асоціації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство, про визнання недійсним рішення правління Асоціації, яке оформлене протоколом №8 від 04.03.2014р., за результатом якої: постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. в частині визнання недійсним рішення правління Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд", яке оформлене протоколом №8 від 04.03.2014 року, щодо продажу частки асоціації "Рівнеагробуд" в статутному капіталі ТОВ "Агробуд-Рівне" в розмірі 99,64 %, що складає 848549 грн., за ціною 848549 грн. скасовано, рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 р., яким в позові відмовлено, в цій частині залишено без змін.
Судова колегія Вищого господарського суду України у своїй постанові зазначила, що на вирішення засідання правління Асоціації було винесено питання, які не відносяться до виключної компетенції Загальних зборів, а тому, згідно п.6.13 Статуту, виконавчий орган мав достатні правові підстави приймати відповідні рішення.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, з врахуванням ч.2 ст.35 ГПК України, згадані юридичні факти, встановлені у справах №918/276/14, №918/433/14, №918/680/15, №918/108/15, не підлягають повторному доведенню чи переоцінці при розгляді даного спору.
Щодо посилання позивача на рішення адміністративних судів, якими, на думку останнього, встановлено обставини, що підтверджують наявність порушеного права позивача, яке полягає у тому, що вирішення питання про припинення прав позивача як учасника відповідача відноситься до компетенції вищого органу управління, а не правління, то колегія суддів останні відхиляє з тих підстав, що висновок судів адміністративної юрисдикції про неуповноваженість органу, який вправі вирішувати питання про відчуження частки, належної позивачу у статутному капіталі відповідача, ґрунтувався на постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/433/14 від 01.07.2014р. року, яка в цій частині у подальшому була скасована постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014р.
Слід також зазначити, що предметом дослідження у справах, що розглядалися у порядку адміністративного судочинства, було оскарження дій Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, тоді як повноваження правління позивача, пов'язані із припиненням участі останнього у товаристві шляхом відчуження належних йому корпоративних прав, а також про відповідність правочину про відчуження частки статутного капіталу вимогам чинного законодавства, були предметами самостійних судових розглядів у порядку господарського судочинства, в межах яких і встановлювалися обставини, які не підлягають доказуванню, як це передбачено ч.3 ст.35 ГПК України, оскільки вирішення корпоративних спорів здійснюється виключно в господарському, а не в адміністративному судочинстві.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, з посиланням на встановлені у справі №817/1067/14 обставини, що укладення спірного правочину про продаж частки у статутному капіталі без наявності згоди власника на відчуження такої частки - рішення вищого органу управління Асоціації “Рівнеагробуд”, є порушенням вимог ч.3 ст.123 Господарського кодексу України.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи зазначені обставини та з огляду на положення чинного законодавства, колегія суддів не вбачає обставин, які згідно ст.215 ЦК України були б підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, крім того самим позивачем було вчинено дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як встановлено ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати зі сплати судового збору, відшкодовуються за рахунок позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задоволити апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне", а саме: рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15 - скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити, та стягнути з позивача на користь відповідача 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15 - задоволити.
Рішення господарського суду Рівненської області від 17.10.2017р. у справі №918/552/15 - скасувати.
Прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити.
Стягнути з Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, площа ПатефіАДРЕСА_1, ЄДРПОУ 03089383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" (35304, Рівненська область, Рівненський район, с.Корнин, вул.Бойка, 20, ЄДРПОУ 33082153) 1339,80 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Мамченко Ю.А.