33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" грудня 2017 р. Справа № 924/781/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є. ,
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 довіреність в справі;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.17 р. у справі № 924/781/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком", м. Хмельницький
до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, м. Славута, Хмельницька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України Хмельницької області
про стягнення 87511,94 грн. відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 у справі № 924/781/17 позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про стягнення 87 511,94 грн. відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів, задоволено.
Вирішено стягнуто з ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" 87511,94 грн. відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів, 1600,00 грн. відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 по справі №954/781/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Публічного акціонерного товариства "Укртелеком в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету про стягнення 87511,94 грн.
На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що видатки на компенсацію пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, відносяться до делегованих повноважень держави, тобто тих, які держава доручає здійснювати на місцях органам місцевого самоврядування і відповідно повинна забезпечити їх фінансовими ресурсами.
Скаржник зауважив, що держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку. А оскільки з 2017 року у бюджеті міста додаткові джерела надходжень не з'явились та нормативи відрахувань по окремих податках і зборах не збільшувалися, то і підстав для фінансування таких видатків немає.
В апеляційній скарзі скаржник відзначив, що за відсутності коштів (субвенції із державною бюджету) на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язкудоговір про відшкодування пільг по абонентній платі за користування індивідуальними квартирними телефонами та встановленню квартирних телефонів пільговій категорії населення на 2017 рік між ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" та розпорядником коштів ОСОБА_3 міським управлінням праці та соціального захисту населення укладений не був, а тому договірних зобов'язань не виникало між позивачем та відповідачем.
Скаржник зазначає, що договір та акти звіряння розрахунків ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради не підписувало, тому що власних коштів на своїх рахунках не має та є розпорядниками бюджетних коштів. В 2017 році кошти по КФКВ 090214 (пільги з послуг зв'язку) Славутському міському управлінню праці та соціального захисту населення не виділялись та не фінансувалися.
Апелянт зауважив, що відповідач відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, мав надавати послуги (управління бюджетними коштами) за наявності у нього такої можливості. Проте, відповідач не міг надати дані послуги у зв'язку відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України місцевим бюджетам відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік". Тому договір між позивачем і відповідачем підписаний не був і у правовідносини вони не вступали.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що враховуючи те, що джерелом фінансування пільг з послуг зв'язку є Державний бюджет України, судом першої інстанції не застосовано норми Конституції України та бюджетного законодавства, які підлягали застосуванню при вирішенні даної справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 6, ч.3 ст.143 Конституції України, ст.ст. 22, 23 Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст.ст. 7, 48, 82, 83, 85, 89, 91 Бюджетного кодексу України, ст..ст. 61, 64, 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/781/17 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 відновлено строк на подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на "06" грудня 2017 о 10:30 год.
04.12.2017 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" надійшло клопотання в якому просить суд провести судове засідання 06.12.2017 о 10:30 год. в режимі відеоконференції.
04.12.2017 на адресу суду засобами електронного зв'язку від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" надійшов відзив в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити відповідачу повністю, залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/781/17 від 30.10.2017.
В судовому засіданні 06.12.2017 представник позивача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/781/17 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання 06.12.2017 не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України Хмельницької області. Розгляд справи відкладено на 14.12.2017 об 10:45 год. Витребувано у Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" - докази направлення до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради зведених розрахунків, актів звірок за формою “ 3-пільга”, списки абонентів за формою “ 2-пільга” за січень, травень 2017 року. Витребувано у ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради - відомості про направлення до Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області вимоги про відшкодування коштів по пільгових категоріям, які пов'язані з предметом спору. Витребувано у Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області - відомості про ведення обліку по боргових зобов'язаннях по відшкодуванню коштів по пільгових категоріям наданих послуг ПАТ "Укртелеком" за період з 01.01.2017-31.05.2017 по м.Славута.
08.12.2017 поштовим відправленням та 11.12.2017 засобами електронного зв'язку на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" надійшов лист, яким повідомляє, що копія позовної заяви з додатками до неї, відзив на апеляційну скаргу були вручені нарочним - Головному управлінню Державної казначейської служби в Хмельницькій області 06.12.2017.
08.12.2017 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" надійшло клопотання №3565 від 06.12.2017 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому просить задоволити клопотання позивача про проведення судового засідання 14.12.2017 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 клопотання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Господарському суду Хмельницької області доручено забезпечити проведення судового засідання 14.12.2017 о 10:30 год. в режимі відеоконференції у справі №924/781/17.
В судовому засіданні 14.12.2017 представник позивача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/781/17 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання 14.12.2017 не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання 14.12.2017 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України Хмельницької області своїх представників не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та третьої особи.
Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях 06.12.2017, 14.12.2017, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 у справі №924/781/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.
Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" за період із 01.01.2017 по 01.06.2017 надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Славута, які підпадають під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" та "Про прокуратуру".
Позивачем надані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - травні 2017 року разом зі списками громадян, які відповідно до законодавства мають пільги, а також яким у вказаний період надавались позивачем телекомунікаційні послуги (форми №2-пільга), зокрема, за січень 2017 року - на суму 18 208,21 грн., за лютий 2017 року - на суму 18 215,12 грн., за березень 2017 року - на суму 17 131,17 грн., за квітень 2017 року - на суму 17 227,87 грн., за травень 2017 року - на суму 16 729,57 грн., які направлялись позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправленої кореспонденції, фіскальними чеками, описами вкладення у цінний лист.
У довідці, підписаній представниками та скріпленій печатками ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради та ПАТ "Укртелеком", від 07.07.2017 щодо звіряння розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню міста Славута за період з 01.01.2017 по 01.06.2017 сторони підтвердили обсяги надання послуг пільговим категоріям населення за січень 2017 року - на суму 18 208,21 грн., за лютий 2017 року - на суму 18 215,12 грн., за березень 2017 року - на суму 17 131,17 грн., за квітень 2017 року - на суму 17 227,87 грн., за травень 2017 року - на суму 16 729,57 грн.
У зв'язку з несплатою наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 87 511,94 грн. боргу по відшкодуванню витрат за наданні телекомунікаційні послуги.
Відповідно до п. 1 Положення “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (із змінами і доповненнями) (далі- за тектом Положення) - єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги (п.3 Положення);
Згідно ч.1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На виконання зазначених положень вбачається, що позивач надсилав відповідачу, а відповідач отримував від позивача розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період січень - травень 2017 року за формою "2-пільга". Однак, відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачя не заперечує факт надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам міста Славути Хмельницької області на загальну суму 87 511,94 грн. Відповідач посилається на відсутність відповідного бюджетного фінансування для вказаних виплат на 2017 рік.
Колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення його від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.
Досліджуючи матеріали справи у їх сукупності та надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 610 ЦК України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Для громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Конституції України). Звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, установлене Законами України і гарантоване Конституцією України право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв'язку, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених прав, а саме, відсутністю бюджетного фінансування видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що боржник, як юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із договору чи закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” та пункту 63 “Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил, також передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Вищевказані правові норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.
Поряд з цим, ні Законом України “Про телекомунікації”, ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, яка визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Як було зазначено вище, Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Хмельницької філії протягом січня - травня 2017 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Славути Хмельницької області, які мають право на пільги та на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 №1584-ІІІ, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.2008 №203/98-ВР, Закону України “Про охорону дитинства” від26.04.2001 №2402-ІІІ.
Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до ст.87, пп."б" п.4 ч.1 ст.89, ч.2 ст.97 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України. Видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2017 року внесені зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема пунктом 20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 вказаної Постанови (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до внесення змін згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №426 від 21.06.2017) визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п.3 Порядку №256 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
В даному випадку, розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - громадян міста Славута Хмельницької області є ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.
За змістом п.5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
Отже, чинним законодавством передбачено відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому вказані зобов'язання виникають безпосередньо з Законів України та не залежать від їх фінансування.
Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга" (п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).
Із матеріалів справи слідує, що позивач надсилав відповідачу, а відповідач отримував від позивача розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період січень - травень 2017 року за формою "2-пільга". Однак, відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 та 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з абзацом 3 п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерстві фінансів України 02.03.2012 № 309.
Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету Україні не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права Верховний Суд України в постанові від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 зробив висновок, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, повинна діяти ефективно і відповідально.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, п. 16 ст. 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, ч. 5 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України “Про охорону дитинства” передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
За приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Приписами ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Пунктом 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 №14 встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012 “Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України” від 15.03.2011 №01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” визначено, що за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).
Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно абз.2 п.12 “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Стаття 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України, яка відповідно до вимог статті 111-28 ГПК України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів відзначає, що відсутність фінансування з боку Державного бюджету України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та відповідно скасування оскаржуваного рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про стягнення 87 511,94 грн. відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 у справі № 924/781/17 слід залишити без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 у справі № 924/781/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.