"13" грудня 2017 р.Справа № 916/1593/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.
(склад колегії суддів визначено згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2017)
секретар судового засідання Селиверстова М.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.12.2017:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Серкис”
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017
по справі № 916/1593/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Серкис”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”
про визнання поруки такою, що припинилася,
У судовому засіданні 13.12.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Серкис” (далі також - позивач, ТОВ „Серкис”, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк” (далі також - відповідач, ПАТ „Марфін Банк”, Банк) про визнання поруки, встановленої договором поруки №666-СК від 28.03.2008, такою, що припинилась.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом припинення основного зобов'язання, а саме кредитного договору №257/К від 28.03.2008, у зв'язку з ліквідацією позичальника на підставі судового рішення.
У правове обґрунтування позову Товариство послалось на ст.ст. 559, 598, 609 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 по справі № 916/1593/17 (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ліквідація позичальника за кредитним договором №257/К від 28.03.2008, зобов'язання за яким були забезпечені договором поруки №666-СК від 28.03.2008, укладеним між сторонами по справі, не має наслідком припинення поруки, оскільки ПАТ “Марфін банк” в установленому договором та чинним законодавством порядку було заявлено у межах справи про банкрутство вимоги до ТОВ „Серкис” як солідарного боржника, які були визнані судом, а, отже, повинні бути виконані. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ТОВ „Серкис” до ПАТ „Марфін Банк” про визнання поруки, встановленої договором поруки №666-СК від 28.03.2008, такою, що припинилась, задоволенню не підлягає.
Не погодившись з даним рішенням суду, ТОВ „Серкис” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому, скаржник послався на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Так, скаржник зазначив, що суд не повністю розібрався в обставинах справи, в матеріалах справи міститься інформація, яка не відповідає дійсності, що могло вплинути на об'єктивність та законність рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
12.12.2017 до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншій справі в Господарському суді Черкаської області, а іншого представника ТОВ „Серкис” не має можливості направити.
Судова колегія відхилила вказане клопотання позивача з огляду на те, що, по-перше, Товариством не було надано жодних доказів, згідно зі ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження доводів про зайнятість представника ТОВ „Серкис” в іншому судовому засіданні, так само як і неможливості направити іншого представника; по-друге, явка представника позивача у судове засідання від 13.12.2017 не визнавалась обов'язковою.
Наведене підтверджується роз'ясненням Вищого господарського суду України, викладеним у п. 3.9.2. постанови пленуму даного суду від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якого у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду даної справи без участі представника позивача, так як неявка представника останнього не перешкоджає вирішенню цього спору.
У судовому засіданні 13.12.2017 представник відповідача підтримав свою правову позицію.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 28.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Євротрейд ЛТД” (Позичальник) було укладено кредитний договір №257/К, відповідно до п. 1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику на придбання нерухомості та поповнення обігових коштів кредит на суму 6000000,00 доларів США з 28.03.2008 і терміном погашення по 27.03.2009 включно, з урахуванням умов п.п. 3.2.3.1, 3.2.3.2, 3.2.3.3 даного договору із сплатою 12% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом, а Позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені у цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісію, пеню, штрафи та інші платежі, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту.
У забезпечення своєчасного виконання ТОВ „Євротрейд ЛТД” договірних зобов'язань за кредитним договором, 28.03.2008 між ВАТ „Морський транспортний банк” (Кредитор) та ТОВ „Серкис” (Поручитель) було укладено договір поруки №666-СК, згідно із п.п. 1.1, 1.2, 1.4 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань, прийнятих останнім за кредитним договором №257/К від 28.03.2008; Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
24.12.2008 між ВАТ „Морський транспортний банк” та ТОВ „Євротрейд ЛТД” було укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, якою, зокрема, було змінено розмір кредиту до 8260000,00 доларів США та встановлено строк його повернення до 26.03.2018.
У зв'язку з укладенням додаткової угоди №1 від 24.12.2008 до кредитного договору №257/К від 28.03.2008 між сторонами по справі 24.12.2008 було внесено відповідні зміни до договору поруки №666-СК від 28.03.2008 шляхом укладення додаткової угоди №1.
У зв'язку зі зміною найменування банку з Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” на Публічне акціонерне товариство “Марфін банк” до кредитного договору №257/К від 28.03.2008, укладеного між Банком та ТОВ „Євротрейд ЛТД”, та договору поруки №666-СК від 28.03.2008, укладеного між Банком та ТОВ „Серкис”, були внесені відповідні зміни.
У подальшому між ПАТ “Марфін банк” та ТОВ „Євротрейд ЛТД” шляхом підписання додаткових угод неодноразово вносилися зміни до кредитного договору №257/К від 28.03.2008 та договору поруки №666-СК від 28.03.2008.
21.09.2012 між ПАТ “Марфін банк” (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „Євротрейд ЛТД” (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Є-інжинірінг” (Новий боржник) було укладено додаткову угоду №6 до кредитного договору №257/К від 28.03.2008 - договір про переведення боргу, положеннями п. п. 1.2, 1.3 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором про переведення боргу за кредитним договором, Первісний боржник за згодою Кредитора переводить свої боргові зобов'язання за кредитним договором на Нового боржника, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище кредитного договору, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за кредитним договором у повному обсязі; відповідно до п. 1.2 цього договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 3643901,29 доларів США, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.
21.09.2012 між ПАТ “Марфін банк” та ТОВ „Є-інжинірінг” було укладено додаткову угоду №7 до кредитного договору №257/К від 28.03.2008, якою, зокрема, встановлений кінцевий строк погашення кредиту до 20.07.2023.
21.09.2012 між ПАТ “Марфін банк” та ТОВ „Серкис” було укладено додаткову угоду №4 до договору поруки, якою Поручителем було надано згоду на заміну Боржника за кредитним договором: з ТОВ „Євротрейд ЛТД” на ТОВ „Є-інжинірінг”. При цьому, додатковою угодою до договору поруки було встановлено, що Поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань ТОВ „Є-інжинірінг” на суму 98530300,00 грн. з терміном погашення до 20.07.2023 включно.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 порушено провадження по справі №28/160-б про банкрутство ТОВ „Серкис”, а ухвалою від 06.08.2013 у цій справі було визнано ПАТ “Марфін банк” кредитором ТОВ „Серкис” на суму 29672288,20 грн., з яких 3425433,55 грн. - перша черга, 26246854,65 грн. - четверта черга.
При цьому, вимоги Банку на суму 3425433,55 грн. у межах справи про банкрутство позивача були включені до першої черги на підставі іпотечного договору №2060 від 24.12.2008, укладеного між сторонами по справі з метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором №257/К від 28.03.2008; вимоги на суму 26246854,65 грн. були включені до четвертої черги на підставі укладеного між сторонами по справі договору поруки №666-СК від 28.03.2008.
Ухвалою від 21.08.2014 по справі №911/4076/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Євробудтрейд” про визнання ТОВ „Є-інжинірінг” банкрутом Господарським судом Київської області було визнано грошові вимоги ПАТ “Марфін банк” до боржника, які виникли на підставі кредитного договору №257/К від 28.03.2008, у загальному розмірі 34565982,53 грн., з яких 1218,00 грн. були включені до першої черги вимог кредиторів, 28558017,73 грн. - до четвертої черги та 6006746,80 грн. - до шостої черги.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2014 по справі №911/4076/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, ліквідовано ТОВ „Є-інжинірінг”.
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 ухвала Господарського суду Київської області від 25.09.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 були скасовані, справа №911/4076/13 направлена на розгляд до Господарського суду Київської області.
Ухвалою від 04.03.2015 по справі №911/4076/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2015, Господарським судом Київської області затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Є-інжинірінг”, ліквідовано ТОВ „Є-інжинірінг”, провадження у справі №911/4076/13 припинено.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПАТ “Марфін банк” про визнання договору поруки таким, що припинився, ТОВ „Серкис” наголошувало, що у зв'язку із ліквідацією боржника - ТОВ „Є-інжинірінг”, зобов'язання за кредитним договором №257/К від 28.03.2008 припинились, у зв'язку з чим, похідне зобов'язання, встановлене договором поруки №666-СК від 28.03.2008, є таким, що припинилось з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 „Про судове рішення” з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).
Частиною 1 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За приписами ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Як вірно зазначив суд, вищевикладені приписи чинного законодавства встановлюють підстави припинення зобов'язань, в тому числі і за договором поруки, до яких, зокрема, належить припинення основного зобов'язання, у зв'язку з ліквідацією юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням.
Разом з тим, слід зазначити наступне.
Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Під час розгляду кредиторських вимог ПАТ “Марфін банк” у межах справи №28/160-б про банкрутство ТОВ „Серкис” Господарським судом міста Києва було встановлено, що Банк вимагав від ТОВ „Євротрейд ЛТД” (Первісний боржник за кредитним договором №257/К від 28.03.2008) усунення порушень за кредитним договором та повідомив ТОВ „Серкис” про порушення зобов'язання, забезпеченого договором іпотеки та договором поруки, що підтверджується письмовими вимогами та повідомленнями.
Проте, оскільки заборгованість за кредитним договором №257/К від 28.03.2008 погашена не була, Банк заявив кредиторські вимоги до ТОВ „Серкис”, як солідарного боржника.
Положеннями 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Зобов'язання, у свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).
Приписами ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства та обставини справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ПАТ “Марфін банк” з дотриманням умов договору поруки №666-СК, якими встановлено солідарний обов'язок боржника та поручителя за невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, а також приписів чинного законодавства, у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Серкис” було заявлено вимоги до останнього як до солідарного боржника, який, у силу приписів ст. 543 ЦК України, залишається зобов'язаним перед ПАТ “Марфін банк” доти, доки його обов'язок не буде виконаний у повному обсязі незалежно від можливості або неможливості виконання таких зобов'язань основним боржником.
Правова позиція суду з цього питання узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.03.2017 по справі №201/6641/15-ц, у відповідності до яких положення ст. 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватись до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки. Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.
У силу ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відтак, реалізація кредитором свого права на стягнення заборгованості із поручителя у судовому порядку може відбуватися і шляхом визнання кредиторських вимог у межах справи про банкрутство поручителя, що, у свою чергу, має наслідком виникнення обов'язку поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором не лише з договору поруки, а на підставі судового рішення, у даному випадку ухвали господарського суду про визнання ПАТ "Марфін Банк" кредитором у межах справи про банкрутство ТОВ „Серкис”.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що ліквідація позичальника за кредитним договором №257/К від 28.03.2008, зобов'язання за яким були забезпечені договором поруки №666-СК від 28.03.2008, укладеним між сторонами по справі, не має наслідком припинення поруки, оскільки ПАТ “Марфін банк” в установленому договором та чинним законодавством порядку було заявлено у межах справи про банкрутство вимоги до ТОВ „Серкис” як солідарного боржника, які були визнані судом, а, отже, повинні бути виконані.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ТОВ „Серкис” до ПАТ "Марфін Банк" про визнання поруки, встановленої договором поруки №666-СК від 28.03.2008, такою, що припинилась.
Доводи Товариства, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених висновків Господарського суду Одеської області.
За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 по справі № 916/1593/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.Я. Гладишева
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя С.І. Колоколов