вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/8011/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
за участю представників сторін:
від позивача : Вербіна Т.В. - представник за дов. б/н від 12.06.2017 року, Самардак С.Л. - представник за дов. б/н від 29.03.2017 року;
від відповідача: Закаль О.О. - представник за дов. №225-КМГ-3414 від 03.10.2017 року;
від третьої особи: Матвійчук О.К. - представник за дов. №21 від 11.12.2017 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року
у справі № 910/8011/17 (суддя: Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон"
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кооператив автостоянка «Глибочицька»
про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1166/2190 від 02.03.2017 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геокон" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1166/2190 від 02.03.2017 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.20.2004 року.
02.03.2017 року відбулося засідання IV сесії VIII скликання Київської міської ради, на якому було прийнято рішення № 1166/2190 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року № 91-6-00216, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геокон" на підставі пункту 26 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року № 638/798".
На думку позивача вищезазначене рішення є незаконним та таким, що порушує права позивача як орендаря, у зв'язку з чим останній просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 1166/2190 від 02.03.2017 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року № 91-6-00216, укладеного між відповідачем та позивачем на підставі пункту 26 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року № 638/798".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі № 910/8011/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник вказав на порушення Регламенту при винесенні рішення відповідачем.
Також, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що починаючи з 2004 року не може розпочати будівельні роботи у з в'язку з конфліктною ситуацією, що склалась навколо будівництва на спірній земельній ділянці та полягає у тому, що на орендованій позивачем земельній ділянці розташовані незаконно збудовані гаражі і розташована Кооперативна автостоянка «Глибочицька», саме за зверненням якої Київською міською радою було винесено рішення про розірвання договору оренди з позивачем.
Так, оскільки, виготовлення та отримання проектно-кошторисної та дозвільної документації на будівництво на земельній ділянці не залежало від волі позивача, а також враховуючи конфліктну ситуацію з незаконними гаражами, скаржник зауважує, що в його діях відсутня вина у порушенні зобов'язання щодо строку забудови земельної ділянки.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 27.09.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" було прийнято до провадження.
Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 28.11.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кооператив автостоянку "Глибочицька".
У судовому засіданні 12.12.2017 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року по справі №910/8011/17 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року по справі №910/8011/17 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" - без змін, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Рішенням Київської міської ради № 638/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 10.07.2003 року позивачу було передано у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку місце розташування - Глибочицький проїзд, 2 у Шевченківському, районі м. Києва, площею 0,4359 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів.
На підставі рішення Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.02.2004 року. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 16.02.2004 року 2011 року за № 91-6-00216 у книзі записів державної реєстрації договорів. Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано між сторонами 16.02.2004 року.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди земельної ділянки, орендодавець, на підставі п. 26 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року №638/798 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду на 15 (п'ятнадцять) років земельну ділянку, визначену цим договором. Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками, місце розташування - Глибочицький проїзд, 2 (два) у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,4359 (нуль цілих і чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять десятитисячних) га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів; кадастровий номер 8000000000:91:132:0045.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, Київській міській раді надано широкі повноваження у галузі земельних відносин.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а за пунктом 2 статті 22 Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, такі повноваження на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.
Рішенням IV сесії VIII скликання Київської міської ради №1166/2190 від 02.03.2017 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 №91-6-00216, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Геокон" на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року №638/798" відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини третьої статті 651, пункту 1 частини першої статті 783 Цивільного кодексу України, частини першої статті 188 Господарського кодексу України, частини четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі", пунктів 3.1, 7.3 договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року № 91-6-00216, керуючись тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Геокон" не виконало умови пункту 3.1 договору оренди, зокрема будівництво офісних приміщень та гаражів не завершено у IV кварталі 2008 року, що є невиконанням орендарем умов договору та згідно з пунктом 7.3 договору є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, Київська міська рада вирішили розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року № 91-6-00216, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геокон" на підставі пункту 26 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року № 638/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", площею 0,4359 га (кадастровий номер 8000000000:91:132:0045) для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень і гаражів на Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації): Вчинити відповідні дії для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:132:0045) товариству з обмеженою відповідальністю "Геокон". Проінформувати товариство з обмеженою відповідальністю "Геокон" про прийняття цього рішення (п.2 рішення).
На думку позивача, рішення Київської міської ради №2266/2190 від 02.03.2017 року прийнято з грубим порушення Регламенту і тому є таким, що підлягає скасуванню. А також, зазначено, що дослідивши наявний на офіційному сайті Київської міської ради витяг зі стенограми пленарного засідання IV сесії VIII скликання Київської міської ради від 02.03.2017 року було встановлено що на пленарних засіданнях 02.03.2017 року зовсім не обговорювалось питання з яких підстав розривається договір оренди земельної ділянки.
Порядок діяльності Київради, її органів, секретаріату Київради та його посадових осіб, депутатів Київради, порядок скликання сесій та призначення пленарних засідань Київради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття Київрадою рішень, порядок формування і організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій, а також участі депутатських фракцій у роботі Київради встановлений Регламентом Київської міської ради, затверджений рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 року № 579/579.
Відповідно до ст. 26 Регламенту, суб'єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, депутати Київради, заступник міського голови - секретар Київради, постійні комісії Київради, виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством та цим Регламентом, а також члени територіальної громади міста Києва в порядку місцевої ініціативи відповідно до вимог, передбачених законодавством та цим Регламентом.
Пунктом 7 ст. 26 Регламенту передбачено, що пояснювальна записка повинна містити:
1) опис проблем, для вирішення яких підготовлено проект рішення, обґрунтування відповідності та достатності передбачених у проекті рішення механізмів і способів вирішення існуючих проблем, а також актуальності цих проблем для територіальної громади міста Києва;
2) правове обґрунтування необхідності прийняття рішення (з посиланням на конкретні положення нормативно-правових актів, на підставі й на виконання яких підготовлено проект рішення);
3) опис цілей і завдань, основних положень проекту рішення, а також очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків для територіальної громади міста Києва від прийняття запропонованого проекту рішення;
4) прізвище або назву суб'єкта подання, прізвище, посаду, контактні дані доповідача проекту рішення на пленарному засіданні та особи, відповідальної за супроводження проекту рішення.
Відповідно до п. 1 статті 30 Регламенту, постійні комісії Київради (окрім профільної) протягом двадцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київради опрацьовують його та за результатами розгляду проекту рішення приймають висновок, яким:
1) підтримують проект рішення Київради без зауважень та підписують його;
2) підтримують проект рішення Київради із зауваженнями чи рекомендаціями; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка "із зауваженнями" або "з рекомендаціями";
3) відхиляють проект рішення з відповідним обґрунтуванням; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка "відхилено" із зазначенням дати та номеру відповідного протоколу засідання постійної комісії.
Пунктами 7, 8 статті 34 Регламенту передбачено, що всі проекти рішень Київради, що були подані в порядку, передбаченому частинами четвертою - п'ятою цієї статті 34 Регламенту, ставляться на голосування про включення до порядку денного та після прийняття рішення про затвердження порядку денного в цілому розглядаються перед усіма іншими питаннями порядку денного в черговості, в якій їх було включено до порядку денного, якщо інше не визначено процедурним рішенням Київради.
Проект порядку денного пленарного засідання Київради, сформований відповідно до вимог цього Регламенту, затверджується в цілому більшістю голосів депутатів від загального складу Київради.
Згідно ч. 1 ст. 35 Регламенту, кожне питання порядку денного обговорюється на пленарному засіданні Київради. Рішення Київради з питання порядку денного може бути прийняте без обговорення, якщо жоден з депутатів не заперечує проти цього.
В матеріалах справи наявний лист №08/279/08/006-462 від 27.10.2016 року депутата Київської міської ради до заступника Київського міського голови в якому останній просив дати доручення розглянути проект рішення Київради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року №91-6-00216" на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування з подальшим винесенням на засідання сесії Київради.
Також, в матеріалах справи наявна пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року №91-6-00216". Та, протокол №18 від 06.09.2016 року та протокол № 28 від 06.12.2016 року засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, з якого вбачається що в порядку денному включено питання про розгляд проекту рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року №91-6-00216" та ухвалено підтримати даний проект рішення.
Як вбачається з протоколу №40 пленарного засідання Київської міської ради (продовження пленарного засідання III сесії Київської міської ради VIII скликання) на якому слухали; питання про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2004 року №91-6-00216, виступив: Голова постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування Міщенко О.Г., депутатська фракція "Солідарність" Заступник міського голови - секретар Київської міської ради Проців В.В. поставив на голосування проект рішень, що у порядку денному. Вирішили: рішення прийнято (за - 85, проти - -, утримались - 0).
Згідно з ч. 1 ст. 35 Регламенту, кожне питання порядку денного обговорюється на пленарному засіданні Київради. Рішення Київради з питання порядку денного може бути прийняте без обговорення, якщо жоден з депутатів не заперечує проти цього.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-якого порушення Регламенту при винесенні рішення відповідачем.
Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що починаючи з 2004 року не може розпочати будівельні роботи у з в'язку з конфліктною ситуацією, що склалась навколо будівництва на спірній земельній ділянці та полягає у тому, що на орендованій позивачем земельній ділянці розташовані незаконно збудовані гаражі і розташована Кооперативна автостоянка «Глибочицька», саме за зверненням якої Київською міською радою було винесено рішення про розірвання договору оренди з позивачем, колегія суддів відзначає наступне.
Так, позивачем не було доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами створення перешкод Кооперативною автостоянкою «Глибочицька» позивачу протягом всього строку визначеного договором для здійснення забудови спірної земельної ділянки.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази вжиття позивачем достатніх та належних заходів щодо врегулювання спірних правовідносин, вчинення необхідних підготовчих дій, отримання належних дозволів та своєчасне замовлення відповідних проектів для здійснення забудови земельної ділянки у строки визначені договором оренди.
Щодо посилань скаржника на тривалий час необхідний для розробки дозвільної документації, технічних умов, тощо, останні не спростовують обставин, що стали підставою для розірвання спірного договору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Виходячи зі змісту ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 762, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу ст.ст. 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.ст. 169, 172 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Тобто, правове регулювання не містить заборони для сторін, договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 10.11.2015 року у справі №910/27023/14 та від 26.10.2016 року у справі № 910/28532/15, від 25.05.2017 року № 910/17554/16 та № 910/17556/16.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором. З огляду на що, обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору.
Пунктом 7.3 договору оренди земельної ділянки передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, за ініціативою орендодавця, в разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль) та невиконання орендарем інших умов цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки, даний договір встановлює наступні обмеження: будівництво офісних приміщень та гаражів завершити в IV кварталі 2008 року.
Згідно з п. 4.5 договору оренди земельної ділянки, орендар зобов'язаний виконувати встановлені цим договором обмеження.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що позивач був обізнаний з умовами договору оренди в частині існування у нього обов'язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж у IV кварталі 2008 року, і відповідні наслідки не закінчення такої забудови у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору.
Тобто, за умови неможливості закінчення забудови (чи наявності суттєвих перепон на орендованій позивачем земельній ділянці, тощо) позивач повинен був звернутися до відповідача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови спірної земельної ділянки.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не місять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, належних та допустимих в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів щодо звернення до відповідача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови спірної земельної ділянки.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі №910/8011/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі №910/8011/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8011/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич