вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
14.12.2017 Справа №910/20246/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача: Бельмас Л.О. - за дов.
від відповідача-1: Алишева Г.М. - за дов.
Сазонов Б.С. - за дов.
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 про виправлення описки)
за заявою Акціонерної компанії «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті»
про перегляд за нововиявленими обставинами
рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015
у справі №910/20246/15 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна»
до 1) Акціонерної компанії «Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест»
про стягнення 101 581 051,05 грн. та зобов'язання передати майно
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 про виправлення описки) у справі №910/20246/15 заяву Акціонерної компанії «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15 задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 по справі №910/20246/15 скасовано.
Справу призначено для подальшого розгляду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 про виправлення описки) у справі №910/20246/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерної компанії «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20246/15 відмовити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 клопотання апелянта про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визнано обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а подані матеріали - достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна» пропущений строк для подання апеляційної скарги, вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 14.12.2017.
14.12.2017 від представника відповідача-1 Сазонова Б.С. надійшла заява про відвід суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І., яка мотивована тим, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна» відновлено пропущений строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду, прийнята із явними грубими порушеннями передбаченої процесуальним законом процедури та без наявності передбачених законодавством підстав.
Представник відповідача-1 вважає, що зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості судової колегії та порушують його право на справедливий суд.
Крім того, представник відповідача-1 у заяві про відвід посилається на висновок Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України щодо судді Тищенко А.І.
Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід, дійшла висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Згідно абзацу 2 пункту 1.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
У Господарському процесуальному кодексі України не наведено вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.
До таких обставин може бути віднесено перебування судді в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі. З огляду на оціночний характер цього поняття суд, розглядаючи заяву про відвід, повинен виходити з мотивів заяви про відвід і наявності доказів того, що такі стосунки можуть свідчити про упереджене ставлення судді щодо результату розгляду справи.
Колегія суддів керується частиною 1 статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя колегії об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши заяву представника відповідача-1 Сазонова Б.С. про відвід суддів Київського апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І., суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування, в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для відводу суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І.
Згідно із частиною 1, 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, №2453-VI, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Загальна (універсальна) хартія судді (ухвалена 17.11.1999 Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань) закріплює особисту незалежність судді зокрема: «Ніхто не може надавати або намагатися надавати судді будь-яких інструкцій, що можуть вплинути на юридичне рішення судді, за винятком, у випадках, коли це допускається, думки вищого суду з конкретної справи».
Частинами 1 та 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Київський апеляційний господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, при цьому оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно з вимогами статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Частина 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що за наявності підстав, викладених у частині 1 вказаної статті, суддя повинен заявити самовідвід.
Самовідвід - особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи. Заявлення самовідводу є обов'язком судді, який він має виконати, як тільки йому стають відомі обставини, що є підставою для відводу, зазначені у частині 1 вказаної статті.
Питання про відвід судді вирішується судом у нарадчій кімнаті. У такому ж порядку вирішується питання про самовідвід суддів. У разі колегіального розгляду справи прийняттю ухвали може передувати відповідна письмова заява судді з наведенням мотивів самовідводу.
Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачені. Отже, достатнім є зазначення про це у відповідній ухвалі, винесеній згідно з частиною п'ятою статті 20 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням вимог статті 86 названого Кодексу.
У процесі розгляду в нарадчій кімнаті заяви представника Акціонерної компанії «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті» у справі №910/20246/15 про відвід суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. останні заявили самовідвід у даній справі.
Вказану заяву мотивовано необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість суддів при розгляді даної апеляційної скарги, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України, а також виключення суб'єктивних підстав для сумніву заявника в неупередженості суду.
В Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Розглянувши заяву про самовідвід суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. у справі №910/20246/15, з метою уникнення безпідставних звинувачень представника відповідача-1 Сазонова Б.С., який дотримується суб'єктивної думки про упередженість суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. при розгляді даної справи, а також з метою недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості колегії суддів апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України, заява про самовідвід суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. та Тищенко А.І. у справі №910/20246/15 підлягає задоволенню на підставі статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 6 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи №910/20246/15 підлягають передачі для повторного автоматизованого розподілу в частині визначення нового складу суду відповідно до частини 3 статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2-1, 4-6, 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача-1 Сазонова Б.С. про відвід суддів Київського апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В., Тищенко А.І. відмовити.
Заяву суддів Київського апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В., Тищенко А.І. про самовідвід у справі №910/20246/15 задовольнити.
Справу №910/20246/15 передати до автоматизованої системи документообігу суду для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Б.В. Отрюх
А.І. Тищенко