вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/13099/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Мартюк А.І.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Алендар Ю.І. - представник за довіреністю № ГН-5-Ю/2017 від 03.01.2017 року;
від відповідача: Горбач І.В. - представник за довіреністю № 1039 від 02.08.2010 року;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 року
у справі № 910/13099/17 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
про стягнення 6 366,08 грн.,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення 6 366, 08 грн. страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 року позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення, оскільки висновки суду, викладені в рішенні, суперечать фактичним обставинам справи, суд не з'ясував обставини, які мають суттєве значення для справи, дав невірну оцінку доказам у справі, оцінив їх вибірково. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Мартюк А.І., Зеленін В.О. та призначено до розгляду на 12.12.2017 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2017 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017 р. заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2016 року між ТОВ «Страхова компанія «Вусо» та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 27298332-02-10-00 (Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом ШКОДА, д/н НОМЕР_1.
У п. 1.2.1 договору, наведено застрахований позивачем транспортний засіб - ШКОДА, д/н НОМЕР_1.
Відповідно до п. 4.1 Договору страхування на умовах цього Договору підлягають такі страхові ризики:
- дорожньо-транспортна пригода (ДТП);
- протиправні дії третіх осіб;
- випадкове пошкодження ТЗ;
- угон застрахованого ТЗ під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час;
Згідно з п. 3.5 договору, дана угода набуває чинності з моменту підписання і діє до дати внесення наступного чергового платежу, казаної в п. 3.4 договору. Відновлення дії договору наступає з моменту внесення чергового страхового платежу (у повному обсязі) і діє до настання терміну внесення наступного платежу. Після внесення останнього страхового платежу договір діє до 24:00 04.05.2017 року (включно).
10.09.2016 року на Голосіївському проспекті в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем ФОРД, д/н НОМЕР_4, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що належить ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказане підтверджується довідкою № 3016259349196768 про дорожньо-транспортну пригоду.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2016 року по справі № 752/15097/16-п, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
12.09.2016 р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
12.09.2016 р. представниками позивача було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу ШКОДА, д/н НОМЕР_1, про що було складено акт.
12.09.2016 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" було виставлено страхувальнику рахунок-фактуру № НОМЕР_3, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту ШКОДА, д/н НОМЕР_1, становить 22 519,63 грн.
21.09.2016 р. ПАТ «СК «Вусо» було складено страховий акт № 5411-02, відповідно до якого позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 10.09.2016 р., страховим випадком та прийняв рішення про виплату ТОВ "Автоцентр Київ" суми страхового відшкодування у розмірі 22 519,63 грн.
На підставі страхового акту № 5411-02 від 21.09.2016 р. на рахунок ТОВ "Автоцентр Київ" було перераховано 22 519,63 грн. страхового відшкодування на ремонт транспортного засобу ШКОДА, д/н НОМЕР_1, що підтверджується платіжним дорученням № 15649 від 21.09.2016 р.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ФОРД, д/н НОМЕР_4, була застрахована відповідачем на підставі Полісу № АЕ/4924721 зі строком дії з 17.11.2015 року по 16.11.2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 6458 від 19.10.2016 р., в якій просив відшкодувати позивачу 22 519,63 грн. до 19.11.2016 р.
Як зазначає позивач, вказана вимога відповідачем була виконана частково на суму 16 153,55 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся з зазначеним позовом до відповідача про стягнення з останнього 6 366,08 грн. частини виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ШКОДА, д/н НОМЕР_1, була застрахована позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 27298332-02-10-00.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договором страхування транспортного засобу у зв'язку із настанням страхового випадку, на виконання умов договору, виплатив страхове відшкодування в розмірі 22 519,63 грн.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Позивач зазначає, що частину страхового відшкодування у сумі 16 153,55 грн. було сплачено відповідачем, в той час як 6 366,08 грн. страхового відшкодування залишились невідшкодованими.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 було визнано винною у вчинені ДТП при керуванні автомобілем ФОРД, д/н НОМЕР_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем на підставі Полісу № АЕ/4924721 зі строком дії з 17.11.2015 року по 16.11.2016 року, цим полісом встановлено франшизу в розмірі 0, 00 грн.
Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля марки ФОРД, д/н НОМЕР_4, була застрахована відповідачем.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Позивачем, з урахуванням вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в якості підтвердження своїх позовних вимог були надані, зокрема: страховий акт № 5411-02 від 21.09.2016 р., рахунок-фактуру № НОМЕР_3 від 12.09.2016 р., які виставлені ТОВ "Автоцентр Київ", що надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, звіт № 16/11/782/6939958, акт огляду ТЗ від 12.09.2016 р., що є достатніми доказами для визначення фактичного розміру по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Наведене вище також відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015р. у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Пунктом 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яку затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Згідно п.7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою: Ез = 1 - (С/Цн).
У п.7.38 Методики вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ШКОДА, д/н НОМЕР_1, 2011 року випуску, а тому відповідно до п. 7.37, 7.38 Методики до зазначеного транспортного засобу застосовується коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0.
Зазначене, зокрема, підтверджується звітом № 16/11/782/693958 від 13.11.2016 р.
Вказане вище спростовує твердження апелянта, що позивачем не було розраховано суму страхового відшкодування з урахуванням зносу деталей.
Стосовно усних пояснень відповідача, що транспортний засіб ШКОДА, д/н НОМЕР_1 вже був учасником ДТП, у зв'язку з чим потрібно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу 0,4475, колегія суддів зазначає, що відповідачем в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано документального підтвердження факту участі автомобіля НОМЕР_2, в інших ДТП, у зв'язку з чим вказані пояснення до розгляду судом не приймаються.
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АЕ/4924721, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено франшизу 0,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а саме до відповідача, у межах визначених договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 27298332-02-10-00 та фактично здійснених позивачем витрат.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача у розмірі 6 366,08 грн.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2017 року у справі № 910/13099/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2017 року у справі № 910/13099/17 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2017 року у справі № 910/13099/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13099/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді А.І. Мартюк
В.О. Зеленін